oles_barlig в ВРАЖЕННЯ ВІД СЬОГОДНІШНЬОГО ЗАПОРІЗЬКОГО МАЙДАНУ:« + »
Приємно було бачити купу світлих, усміхнених облич. Зі сцени часто лунало, що громадяни України втомилися від свавілля влади. І люди на Майдані із цим були згодні. Але на їхніх обличчях не було ані злоби, ані агресії. Можливо це буде перебільшенням, але здається присутні ставилися до цього заходу як до свята – свята свого волевиявлення, свого іншого майбутнього, своєї єдності.
Бачив кількох знайомих зі студентських часів, які у 2004 році не розуміли проти чого я протестую, чому я ходжу на Запорізький Майдан. Й от тепер у 2013-му вони стояли поруч зі мною і вигукували: «Банду геть!».
Не знаю, скільки нас сьогодні вийшло. Говорять, ніби більше ніж минулої неділі (а тоді, за різними підрахунками, було від 2 000 до 4 000 людей) – сподіваюсь, що це так і є.
Здається лідери громадської позиції на Запорізькому Майдані таки свідомо уникали гасла «Слава нації!», враховуючи, вочевидь, що люди на майдані – це народ, представники різних націй, які вийшли разом підтримати спільний вибір для України.
« - »
Незрозуміла непослідовність протестуючих. Вимагали, щоб вийшов губернатор і висловився перед народом. Губернатор вийшов, але сказати йому нічого не дали – не пустили до мікрофону, почали вимагати для нього судимостей і він пішов. Для чого його було кликати? Що він має сказати? І головне – чи потрібні ці слова? Який їхній «КПД»?
Одна з виступаючих суперечила у своїй промові сама собі. Спершу вона послалася на зразковий для України досвід Таїланду – де поліція склала зброю перед протестуючими. Й вже за кілька хвилин почала вигукувати «Україна, це Європа, а не Азія». Мабуть, вона не знає, що Таїланд – це країна Південно-Східної Азії. Тож, може не так і погано бути Азією? Й мабуть також та шановна слабко уявляє собі громадського активіста сучасної європейської країни, який міг би публічно відгукуватись про мешканців якоїсь території як до людей другого сорту. Це аж ніяка не «європейська поведінка». Це звичайне зубожіле «хохляцтво». Причому махрове.
Інша панянка, роблячи екскурс в історію видатних синів Запорозького краю, чомусь назвала прізвище батька українського нацизму – Донцова. Соромно має бути. Із такими «батьками» до Європейської родини не беруть.
Вельми не сподобалось, що до мікрофона виходили люди, представляючись від яких вони партій. Скільки разів говорили – жодного політичного забарвлення акцій. Це не політики ведуть народ, а народ – політиків. Не треба дозволяти перетворювати Майдан на передвиборчу агітацію. Слід представлятися як громадянин, називати ім’я і прізвище. Цього достатньо – щоб тебе запам’ятали.
Приємно було бачити купу світлих, усміхнених облич. Зі сцени часто лунало, що громадяни України втомилися від свавілля влади. І люди на Майдані із цим були згодні. Але на їхніх обличчях не було ані злоби, ані агресії. Можливо це буде перебільшенням, але здається присутні ставилися до цього заходу як до свята – свята свого волевиявлення, свого іншого майбутнього, своєї єдності.
Бачив кількох знайомих зі студентських часів, які у 2004 році не розуміли проти чого я протестую, чому я ходжу на Запорізький Майдан. Й от тепер у 2013-му вони стояли поруч зі мною і вигукували: «Банду геть!».
Не знаю, скільки нас сьогодні вийшло. Говорять, ніби більше ніж минулої неділі (а тоді, за різними підрахунками, було від 2 000 до 4 000 людей) – сподіваюсь, що це так і є.
Здається лідери громадської позиції на Запорізькому Майдані таки свідомо уникали гасла «Слава нації!», враховуючи, вочевидь, що люди на майдані – це народ, представники різних націй, які вийшли разом підтримати спільний вибір для України.
« - »
Незрозуміла непослідовність протестуючих. Вимагали, щоб вийшов губернатор і висловився перед народом. Губернатор вийшов, але сказати йому нічого не дали – не пустили до мікрофону, почали вимагати для нього судимостей і він пішов. Для чого його було кликати? Що він має сказати? І головне – чи потрібні ці слова? Який їхній «КПД»?
Одна з виступаючих суперечила у своїй промові сама собі. Спершу вона послалася на зразковий для України досвід Таїланду – де поліція склала зброю перед протестуючими. Й вже за кілька хвилин почала вигукувати «Україна, це Європа, а не Азія». Мабуть, вона не знає, що Таїланд – це країна Південно-Східної Азії. Тож, може не так і погано бути Азією? Й мабуть також та шановна слабко уявляє собі громадського активіста сучасної європейської країни, який міг би публічно відгукуватись про мешканців якоїсь території як до людей другого сорту. Це аж ніяка не «європейська поведінка». Це звичайне зубожіле «хохляцтво». Причому махрове.
Інша панянка, роблячи екскурс в історію видатних синів Запорозького краю, чомусь назвала прізвище батька українського нацизму – Донцова. Соромно має бути. Із такими «батьками» до Європейської родини не беруть.
Вельми не сподобалось, що до мікрофона виходили люди, представляючись від яких вони партій. Скільки разів говорили – жодного політичного забарвлення акцій. Це не політики ведуть народ, а народ – політиків. Не треба дозволяти перетворювати Майдан на передвиборчу агітацію. Слід представлятися як громадянин, називати ім’я і прізвище. Цього достатньо – щоб тебе запам’ятали.
Community Info