Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Буде важко…

Originally posted by ihorhulyk at Буде важко…
1
Ілюстрація: best-woman.ru

Оксана Забужко могла б і не казати цієї фрази учора: «...загалом, нам буде важко, нам буде дійсно важко в ці найближчі дні і, можливо, тижні». Всі це чудово усвідомлюють, хоча кут зору письменниці і пересічного обивателя – різний.
Для Забужко важить «план Кремля» і ймовірні торги Януковича у Москві. Торги, які б дали йому змогу уповні застосувати каральний ресурс проти політичних опонентів і разом з тим зіграти роль «доброго царя» для поріділих залишків електорату. Я не знаю, чи випрошуватиме ВФЯ милості і милостині у Путіна, однак я знаю напевно, що іншого виходу після Вільнюса і 30 листопада у Януковича немає. Хоча... Для особистостей, які понад усе шанують власну гідність, він, безумовно, є. До останніх, на жаль, наш «гарант», м’яко кажучи, не належить.
Але повернімося до кута зору пересічного українця, - не залежно від того, стоїть він зараз на Майдані, уважно стежить за подіями у столиці на моніторі комп’ютера, по телебаченню, чи просто дізнається про новини звідти з розмов у маршрутках. Зараз важко усім, - і насамперед від невизначеності. Від того, що вмикаючи зранку той же ноут-бук чи «зомбоящик», виходячи на вулицю, морально готуєш себе до найгіршого – до можливості сприйняття невідоворотного, такого, що за визначенням, не могло статися, та все ж трапилося... Відтак приходить полегшення – ніч минула спокійно. Але провисання над прірвою невідомості триває, як триває «окопна» війна у Києві, раз-у-раз ворохоблячи простір перепалками між обома непримиренними таборами.
Такі, на жаль, суть і сенси вітчизняної політики останніх десятиліть. Дивна технологія... Ба навіть не технологія, а просте, елементарне невміння і небажання запам’ятовувати уроки історії і у «мирний час» спробувати сконструювати GPS для оминання старих грабель. Чомусь кожен наступний наш крок уперед обов’язково мусить бути пов’язаний з переходом через Майдан, через емоційний сплеск, відтак – нестерпне очікування розв’язки, ейфорію перемоги (чи того, що ми хотіли б уважати перемогою), і... розчарування на межі апатії. Що ж, Франклін Рузвельт мав рацію: «Громадська думка не знає історії».
Як на мене, ці манівці можна було б давно змінити, укласти шлях надійною бруківкою добротних законів, правил, зрештою, навіть звичок. Час на це був. Не було бажання, зацікавленості еліт, а головне – суспільства, яке чомусь гаяло відведені для такої справи роки на полагодження власного побуту, комфорту, на виїденого яйця не варті суперечки, на щось там іще. Нам завжди видавалося, що оте «постсовкове» «воно» якось розсмокчеться само собою, «то ся зробит», «якось буде». Чомусь час – за Зигмунтом Бауманом - фрагментарний, мозаїчний, стрибкоподібний, багатошаровий, словом, час, у якому живе нині цей шалений світ, - не визнає, ба більше – відкидає такі підходи. Він вимагає відповідальності навіть на рівні ідеї, не кажучи вже про вчинок чи наслідок.
Тому нам справді буде важко. Важко від того, що, у принципі, ми не змогли зробити для наших дітей, тих, хто нині, як колись ми, знову «переходить через Майдан», найважливішого: висновків. У цьому, либонь, гріх мого покоління.
Ми, звісно, переживемо усе. Але спробуймо бодай цього разу зробити так, аби схоже було з нами востаннє.
Ігор Гулик


Будет трудно...
Оксана Забужко могла бы и не говорить этой фразы вчера: «... в общем, нам будет трудно, нам действительно трудно в эти ближайшие дни и, возможно, недели». Все это прекрасно осознают, хотя угол зрения писательницы и рядового обывателя - разный.
Для Забужко важен «план Кремля» и вероятные торги Януковича в Москве. Торги, позволяющие ему в полной мере применить карательный ресурс против политических оппонентов и вместе с тем сыграть роль «доброго царя» для поредевших остатков электората. Я не знаю, будет выпрашивать ВФЯ милость и милостыню у Путина, но знаю, что другого выхода после Вильнюса и 30 ноября у Януковича нет. Хотя... Для личностей, более всего уважающих собственное достоинство, он, безусловно, есть. К последним, увы, наш «гарант», мягко говоря, не принадлежит.
Но вернемся к углу зрения рядового украинца, - независимо от того, стоит он сейчас на Майдане, внимательно следит за событиями в столице на мониторе компьютера, по телевидению или просто узнает о новостях оттуда в разговорах в маршрутке. Сейчас трудно всем, - и прежде всего от неопределенности. От того, что включая утром тот же ноут-бук или «зомбоящик», выходя на улицу, морально готовишь себя к худшему - к возможности восприятия неотвратимого, того, что по определению, не могло произойти, и все же случилось... Потом приходит облегчение - ночь прошла спокойно. Но зависание над пропастью неизвестности продолжается, как продолжается «окопная» война в Киеве, иногда сотрясающая пространство перепалками между обеими непримиримыми лагерями.
Такие, к сожалению, суть и смыслы отечественной политики последних десятилетий. Странная технология... Даже не технология, а простое, элементарное неумение и нежелание запоминать уроки истории и в «мирное время» попробовать сконструировать GPS для обхода старых грабель. Почему-то каждый следующий наш шаг вперед обязательно должен быть связан с переходом через Майдан, через эмоциональный всплеск, затем - невыносимое ожидание развязки, эйфорию победы (или того, что нам хотелось бы считать победой), и... разочарование на грани апатии. Что ж, Франклин Рузвельт был прав: «Общественное мнение не знает истории».
Как по мне, эти окольные дороги можно было бы давно изменить, уложив путь надежной мостовой добротных законов, правил, в конце концов, даже привычек. Время для это у нас было. Не было желания, заинтересованности элит, а главное - общества, которое почему-то теряло предназначенные для этого дела годы на улаживание собственного быта, комфорта, на выеденного яйца не стоящие споры, на что-то там еще? Нам всегда казалось, что это «постсовковое» «оно» как-то рассосется само собой, «то ся зробит», «авось как-то будет». Почему-то время - за Зигмунтом Бауманом - фрагментарное, мозаичное, скачкообразное, многослойное, словом, время, в котором живет сейчас этот безумный мир, - не признает, более того - отвергает такие подходы. Оно требует ответственности даже на уровне идеи, не говоря уже о поступке или следствии.
Поэтому нам действительно будет трудно. Трудно от того, что, в принципе, мы не смогли сделать для наших детей, тех, кто сейчас, как когда-то мы, опять «переходит через Майдан», самого важного: выводов. В этом, наверное, грех моего поколения.
Мы, конечно, переживем все. Но попробуем хотя бы сейчас сделать так, чтобы похожее было с нами в последний раз.
Игорь Гулык
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments