Ми виходили на вулицу і співали гімн

Така у нас революція в столиці.

Коли двері кафе відкриті, безкоштовно можна випити чаю, каву, бульйон. Зарядити телефон. Користуватись туалетом.

Коли не б’ють автівки і вікна.

Коли провайдер дає на центр швидкісний інтернет, просить користувачів зняти паролі і дає інструкції щодо безпеки.

Коли в зайнятих приміщеннях перш за все забеспечують охорону від крадіжок.

Таке неможливо було б спланувати. І якщо цим скористається еліта, політики чи хто завгодно, то хай так. Гірше життя зробити важко.

А ті, хто бухтить, що нічого не вийде і все марно, ті нагадують невмиручих ельфів, які за тисячи років притомились від життя. Старі пердуни. Якщо нічого не робити, то точно нічого не вийде. Сидіть собі в теплі мовчки, жуйте свій попкорн. Хоч би не нили. А потім така солодка вам буде нагода сказати, що ви все знали. Так, я теж не вірю. А син вірить. І сказав, дурний, що з країни не поїде. Тому я буду його підтримувати. У мене життя не арендоване і дуже коротке, я буду раз за разом пробувати жити краще.