Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Діагноз?

Originally posted by ihorhulyk at Діагноз?
1
Ілюстрація: cartoonbank.ru

"І ми, з європейського боку, і влада України
так сильно задекларували перед суспільною думкою,
що це для нас стратегічна ціль,
що якщо підписання не буде, то матимемо проблеми із тим,
куди ховати обличчя"
Павел Коваль, депутат Європарламенту

Анжеліка Лабунська, - авторка одного із проектів законів про звільнення Тимошенко, - захищаючи своє дітище на засіданні профільного комітету (безуспішно, правда), кинула колегам у вічі дуже відважну, як на «мажоритарщицю», фразу: «Найбільша недуга в Україні – це глупість».
Пані Лабунська, вочевидь, сама того не бажаючи, гіперболізувала проблему. В Україні ще залишилися люди, не інфіковані дурістю. Однак місця їх перебування, зазвичай, віддалені від столиці, а тим паче, - від владних офісів. І ще: ці люди втомилися реагувати на дивні витівки і політиків, і чиновників, а тим паче, - полум’яних захисників цієї паразитуючої касти, яких направду вже слід уважати блаженними. Вони повважали за краще, як свого часу Стівен Джобс, «не витрачати відпущений вам час на те, щоб жити чужим життям»...
Колись давно, ще на початку перебудови, у центрі Львова було місце, де збиралися небайдужі. Звідти проростали перші паростки активного спротиву комуністичному режимові, там можна було почути останні новини, яких не транслювало офіційне радіо, почитати самвидав. Місце це назвали «клумбою», і первинно вона таки стала осередком незалежної думки.
З часом, коли незалежність стала реальністю, а на клумбі постав пам’ятник Шевченкові, тут залишилися ті, хто не знайшов себе у нових обставинах. Але звик, за традицією, протестувати проти всіх і вся. Відтак, з часом, тут можна зустріти поодиноких блаженних, яких і на Кульпарків не беруть, і дома їм не сидиться…
Отак і в українській владі. Перші скликання парламенту, перші «штатні розписи» уряду, міністерств, президентських канцелярій давали, хоч і поодинокі, зате яскраві приклади присутності інтелектуалів, розумників, креативних постатей. Минув якийсь час і усі ці наші «найповажніші» установи трансформувалися у якій збіговиська випадкових людей із скандальним минулим, темним сьогодні і цілком невизначеним майбутнім. Словом, у філіали установ, які у містах, зазвичай, прагнуть винести за житлові квартали… Мешканці вітчизняного політичного тераріуму мають на те виправдання, майже за Бернардом Шоу: «..коли дурень робить щось таке, від чого йому соромно, він завжди каже, що це його обов’язок».
І коли пані Лабунська продовжила згадану фразу словами: «Я розумію, що не точно доживу, і ви не доживете до того, щоб були європейські цінності. Та це вже житимуть наші діти і наші внуки», - стала цілком ясною марність її волань. Бо чого хочеться хворому із схожим діагнозом? Як там у Висоцкого: «Уколоться и забыться…».
Ігор Гулик

Диагноз?
"И мы, с європейской стороны, и власть Украины
так сильно задекларировали перед общественным мнением,
что это для нас стратегическая цель,
что когда подписания не будет,
будем иметь проблеммы с тем,
куда прятать лицо"
Павел Коваль, депутат Европарламента

Анжелика Лабунская, - автор одного из проектов законов об освобождении Тимошенко, - защищая свое детище на заседании профильного комитета (безуспешно, правда), бросила коллегам в лицо очень смелую, как на «мажоритарщицу», фразу: «Самая страшная болезнь в Украине - это глупость».
Госпожа Лабунская, очевидно, сама того не желая, гиперболизировала проблему. В Украине еще ​​остались люди, не инфицированные глупостью. Однако места их пребывания, как правило, удалены от столицы, а тем более - от властных офисов. И еще: эти люди устали реагировать на странные выходки и политиков, и чиновников, а тем более, - пламенных защитников этой паразитирующей касты, которых действительно уже следует считать блаженными. Они посчитали лучше, как в свое время Стивен Джобс, «не тратить отпущенное вам время на то, чтобы жить чужой жизнью»...
Когда-то давно, еще в начале перестройки, в центре Львова было место, где собирались небезразличные люди. Оттуда прорастали первые ростки активного сопротивления коммунистическому режиму, там можно было услышать последние новости, которых не транслировало официальное радио, почитать самиздат. Место это назвали «клумбой», и первоначально она же стала центром независимой мысли.
Со временем, когда независимость превратилась в реальность, а на клумбе появился памятник Шевченко, здесь остались те, кто не нашел себя в новых обстоятельствах. Но привык, по традиции, протестовать против всех и вся. Следовательно, со временем, здесь можно встретить несколько блаженных, которых и на Кульпарков не берут, и дома им не сидится...
Так и в украинской власти. Первые созывы парламента, первые «штатные расписания» правительства, министерств , президентских канцелярий давали, хотя и редкие, зато яркие примеры присутствия интеллектуалов, умников, креативных личностей. Прошло некоторое время и все эти наши «уважаемые» учреждения трансформировались в какие-то сборища случайных людей со скандальным прошлым, темным настоящим и вполне неопределенным будущим. Словом, в филиалы учреждений, какие в городах, как правило, стремятся вынести за жилые кварталы... Жители же отечественного политического террариума всегда находят оправдание, почти за Бернардом Шоу: «...когда дурак делает что-то такое, от чего ему стыдно, он всегда говорит, что это его долг».
И когда госпожа Лабунская продолжила упомянутую фразу словами: «Я понимаю, что не точно доживу, и вы не доживете до того, чтобы были европейские ценности. Но это уже будут жить наши дети и наши внуки», - стала совершенно очевидной тщетность ее призыва. Потому что чего хочется больному с похожим диагнозом? Как там у Высоцкого: «Уколоться и забыться...».
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments