Фото:
tsn.ua
Театр «антифашистського» абсурду в Україні тихо вповзає у стадію коди. Здавалося б, травень, з його численними регіональними сходками сумнівних «антифа», мав би поставити крапку у цій дещо дурнуватій політтехнологічній історії. Та ба! Декому дуже припала до душі бравурна музика совєцьких воєнних маршів, і вже восени вона відгукнулася увертюрою великого скандалу міжнародного рівня, з якого тепер шукає виходу не тільки ФФУ, але й, видається, дещо спантеличена ФІФА…
Гравців на полі політичного футболу – надто багато. «Регіонали», з легкої подачі яких і заварилася уся ця брудна «антифашистська» каша навесні, тепер змушені ковтати продукт своєї кулінарії, ховаючи очі перед такою омріяною Європою. Бо на зелений моріжок борців із «расизмом» вийшли вже інші, далебі не проукраїнські сили, натхненні і, зрештою, подейкують, фінансовані великою сусідкою, у якої «антифашизм» - це фішка, це нав’язлива ідея, зрештою, один із способів утриматися там чинній владі.
Кажуть також, що доклали рук і недоброзичливі поляки - Рафаль Панковскі, Яцек Пурскі та Міхал Річанскі – знані своїми "високими почуттями" до будь-яких проявів укрнаціоналізму. Та ще й напередодні матчу синьо-жовтих із червоно-білими…
А виконавці в Україні, - все ті ж. Недавно вони у Харкові здійняли бунт проти пропам’ятної таблиці Шевельову, спричинивши гомеричний сміх в аудиторіях і на кафедрах найрейтинговіших світових університетів, а тепер вже самі змушені будуть пояснювати свою невідь звідки інфіковану пристрасть до «нацистських символів».
Ще один гравець на полі «антифашистсько-футбольного» чемпіонату – ВО «Свобода» - з’ясувала, що губернатор першої столиці совєцької України Михайло Добкін роз’їжджає довіреним тереном дорогими автівками із номерами 14/88. Принаймні, нардеп від «Свободи» Ігор Мірошниченко достеменно дізнався у Googl-і, що то найвиразніший нацистський символ. Добкіна цілком можна оскаржувати у симпатіях до фашизму. Він видає себе за дурника, коли це потрібно, коли на руку – дозволяє вшановувати таблицею патріарха Йосипа Сліпого, а ось з Шевельовим він розправився по інерції (у рамках боротьби рідної партії з «фашизмом»). Бо його «програма проста – ми хочемо правити...» (Беніто Муссоліні).
Словом, маразм міцніє…
Ігор Гулик
Добкин и FARE
Театр «антифашистского» абсурда в Украине тихо вползает в стадию коды. Казалось бы, май, с его многочисленными региональными сходками сомнительных «антифа» должен был поставить точку в этой несколько глуповатой политтехнологической истории. Но увы! Некоторым очень уж пришлась по душе бравурная музыка советских военных маршей, и уже осенью она отозвалась увертюрой большого скандала международного уровня, с которого теперь ищет выхода не только ФФУ, но и, кажется, несколько озадаченая ФИФА...
Игроков на поле политического футбола - слишком много. «Регионалы», с легкой подачи которых и заварилась вся эта грязная «антифашистская» каша весной, теперь вынуждены глотать продукт своей кулинарии, пряча глаза перед такой желанной Европой. Ибо на зеленую лужайку борцов с «расизмом» вышли уже другие, отнюдь не проукраинские силы, вдохновленные и, наконец, говорят, финансируемые большой соседкой, у которой «антифашизм» - это фишка, это навязчивая идея, в конце концов, один из способов удержаться там действующей власти.
Говорят также, что приложили руку и недоброжелательные поляки - Рафаль Панковски, Яцек Пурски и Михал Ричански - известные своими «высокими чувствами» к любым проявлениям укрнационализма. Да еще накануне матча сине-желтых с красно-белыми...
А исполнители в Украине - все те же. Недавно они в Харькове подняли бунт против памятной доски Шевелеву, вызвав гомерический смех в аудиториях и на кафедрах самых рейтинговых мировых университетов, а теперь уже сами вынуждены будут объяснять свою неизвестно откуда инфицированную страсть к «нацистским символам».
Еще один игрок на поле «антифашистско-футбольного» чемпионата - ВО «Свобода» - выяснила, что губернатор первой столицы советской Украины Михаил Добкин разъезжает доверенными территориями дорогими автомобилями с номерами 14/88. По крайней мере, нардеп от «Свободы» Игорь Мирошниченко точно выяснил в Googl-е, что это выразительный нацистский символ. Добкина вполне можно обвинять в симпатиях к фашизму. Он выдает себя за дурачка, когда это нужно, когда на руку - позволяет увековечивать таблицей патриарха Иосифа Слепого, а вот с Шевелевым он расправился по инерции (в рамках борьбы родной партии с «фашизмом»). Потому что его «программа проста - мы хотим править...» (Бенито Муссолини).
Словом, маразм крепчает...
Игорь Гулык

Театр «антифашистського» абсурду в Україні тихо вповзає у стадію коди. Здавалося б, травень, з його численними регіональними сходками сумнівних «антифа», мав би поставити крапку у цій дещо дурнуватій політтехнологічній історії. Та ба! Декому дуже припала до душі бравурна музика совєцьких воєнних маршів, і вже восени вона відгукнулася увертюрою великого скандалу міжнародного рівня, з якого тепер шукає виходу не тільки ФФУ, але й, видається, дещо спантеличена ФІФА…
Гравців на полі політичного футболу – надто багато. «Регіонали», з легкої подачі яких і заварилася уся ця брудна «антифашистська» каша навесні, тепер змушені ковтати продукт своєї кулінарії, ховаючи очі перед такою омріяною Європою. Бо на зелений моріжок борців із «расизмом» вийшли вже інші, далебі не проукраїнські сили, натхненні і, зрештою, подейкують, фінансовані великою сусідкою, у якої «антифашизм» - це фішка, це нав’язлива ідея, зрештою, один із способів утриматися там чинній владі.
Кажуть також, що доклали рук і недоброзичливі поляки - Рафаль Панковскі, Яцек Пурскі та Міхал Річанскі – знані своїми "високими почуттями" до будь-яких проявів укрнаціоналізму. Та ще й напередодні матчу синьо-жовтих із червоно-білими…
А виконавці в Україні, - все ті ж. Недавно вони у Харкові здійняли бунт проти пропам’ятної таблиці Шевельову, спричинивши гомеричний сміх в аудиторіях і на кафедрах найрейтинговіших світових університетів, а тепер вже самі змушені будуть пояснювати свою невідь звідки інфіковану пристрасть до «нацистських символів».
Ще один гравець на полі «антифашистсько-футбольного» чемпіонату – ВО «Свобода» - з’ясувала, що губернатор першої столиці совєцької України Михайло Добкін роз’їжджає довіреним тереном дорогими автівками із номерами 14/88. Принаймні, нардеп від «Свободи» Ігор Мірошниченко достеменно дізнався у Googl-і, що то найвиразніший нацистський символ. Добкіна цілком можна оскаржувати у симпатіях до фашизму. Він видає себе за дурника, коли це потрібно, коли на руку – дозволяє вшановувати таблицею патріарха Йосипа Сліпого, а ось з Шевельовим він розправився по інерції (у рамках боротьби рідної партії з «фашизмом»). Бо його «програма проста – ми хочемо правити...» (Беніто Муссоліні).
Словом, маразм міцніє…
Ігор Гулик
Добкин и FARE
Театр «антифашистского» абсурда в Украине тихо вползает в стадию коды. Казалось бы, май, с его многочисленными региональными сходками сомнительных «антифа» должен был поставить точку в этой несколько глуповатой политтехнологической истории. Но увы! Некоторым очень уж пришлась по душе бравурная музыка советских военных маршей, и уже осенью она отозвалась увертюрой большого скандала международного уровня, с которого теперь ищет выхода не только ФФУ, но и, кажется, несколько озадаченая ФИФА...
Игроков на поле политического футбола - слишком много. «Регионалы», с легкой подачи которых и заварилась вся эта грязная «антифашистская» каша весной, теперь вынуждены глотать продукт своей кулинарии, пряча глаза перед такой желанной Европой. Ибо на зеленую лужайку борцов с «расизмом» вышли уже другие, отнюдь не проукраинские силы, вдохновленные и, наконец, говорят, финансируемые большой соседкой, у которой «антифашизм» - это фишка, это навязчивая идея, в конце концов, один из способов удержаться там действующей власти.
Говорят также, что приложили руку и недоброжелательные поляки - Рафаль Панковски, Яцек Пурски и Михал Ричански - известные своими «высокими чувствами» к любым проявлениям укрнационализма. Да еще накануне матча сине-желтых с красно-белыми...
А исполнители в Украине - все те же. Недавно они в Харькове подняли бунт против памятной доски Шевелеву, вызвав гомерический смех в аудиториях и на кафедрах самых рейтинговых мировых университетов, а теперь уже сами вынуждены будут объяснять свою неизвестно откуда инфицированную страсть к «нацистским символам».
Еще один игрок на поле «антифашистско-футбольного» чемпионата - ВО «Свобода» - выяснила, что губернатор первой столицы советской Украины Михаил Добкин разъезжает доверенными территориями дорогими автомобилями с номерами 14/88. По крайней мере, нардеп от «Свободы» Игорь Мирошниченко точно выяснил в Googl-е, что это выразительный нацистский символ. Добкина вполне можно обвинять в симпатиях к фашизму. Он выдает себя за дурачка, когда это нужно, когда на руку - позволяет увековечивать таблицей патриарха Иосифа Слепого, а вот с Шевелевым он расправился по инерции (в рамках борьбы родной партии с «фашизмом»). Потому что его «программа проста - мы хотим править...» (Бенито Муссолини).
Словом, маразм крепчает...
Игорь Гулык
Community Info