Орест (forko) wrote in ua,
Орест
forko
ua

День відритих будинків в Лондоні (знову!)

Originally posted by andy_str at День відритих будинків в Лондоні (знову!)
Ну от – пройшов ще один рік, ми дочекали ще одного шансу потрапити в «закулісся» Лондону. Нагадаю – в третій тиждень вересня в Лондоні проходить День відкритих дверей – більше 700 будівель (історичних, сучасних, фабрик, офісів етс) запрошують до себе на екскурсії або просто погуляти і подивитись що вони таке взагалі. Минулого року ми відвідали Ллойдс, Консервативний Клуб, Банк Англії, Pinsent Masons, 55 Бейкер стріт. 5 будівель – непоганий результат імхо. На цей рік плани були більш реалістичними – жевріюча надія потрапити в Огірок дуже швидко погасла (я простудилась і не ризикнула провести ніч надворі під хмарочосом в черзі), тому залишились:
One Canada Square хмарочос на Canary Wharf
Government Art Collection
Freemasons’ Hall
Battersea Power Station
Channel4 television.
На хмарочос, мистецьку колекцію і телебачення були заброньовані екскурсії. Решта – як повезе. Старт – в суботу рано-раненько, щоб добратися на Острів Псів (Канарі Варф), запаркуватися!!! (ще той челендж) і не спізнитись на екскурсію.

IMG_1432_sm
Зараз, вже після цих вихідних коли емоції трошки вляглися можу впевнено сказати – похід в Канада хмарочос був найвражаючим. І не тому, що ми гуляли по 39 поверсі і бачили практично весь Лондон з висоти пташиного польоту, не тому, що ми опинились в одному з найважливіших центрів бізнесового життя. Найбільше вразив спосіб поведінки і мислення людей, що «правлять світом» - нашого гіда по будівлі, людини, що належить до групи вищих менеджерів корпорації.
IMG_1412_sm

Гід (буду називати його так, бо не пам»ятаю на жаль ні імені ні його посади) влаштував нам просто надзвичайну екскурсію. Спочатку провів в зал з 3D-макетом Лондона, і підсвічуючи почергово різні секції міста, його інфраструктуру етс, розповів про історію створення острову і бізнес-забудови на ньому. Після цього нас відвели в зал, де знову ж таки в 3D-моделях (висотою може по 2 чи більше метра) було відображене майбутнє Канарі Варф – нові забудови, хмарочоси, офіси, резиденції, транспортні точки етс. Ага, і при цьому нам дуже чемно пояснили – в нас унікальна можливість побачити проект, що ще не почався, тому фотографувати моделі не можна. Ну ок, що поробиш, не можна то не можна. Ми лише пофотографували краєвиди з хмарочосу через вікно. І на цьому добре.
Ось вид на Сіті – справа хмарочоси туляться один до одного, а зліва гордо і самотньо стирчить Шард:
IMG_2200_sm

Погода зрозуміло що була типово британська – похмуро, сіро і холодно; добре що хоч дощ не падав. А тут поміж хмарочосами проглядається «мій улюблений жарт» - О2. Жарт, тому що проїжаючи повз можна вигукувати «Ооооо!» і після цього тихенько додавати «два....» :)
IMG_2212_sm

Тут фото поверху 39 – де якраз проходять дебати і дискусії нових стартапів:
IMG_2223_sm

Так от - три моменти, якими наш гід мене просто добив. Спочатку, ще коли ми стояли перед схемою Лондону, ця людина так дуже впевнено, як то кажуть as a matter of fact сказала (підсвічуючи відповідні частини моделі): історично так склалося, що багаті люди живуть тут (західний Лондон), а бідні от тут (східний Лондон). Тобто зразу стало очевидно, що цей менеджер чітко поділив всіх людей на багатих і бідних, це єдиний правильний для нього поділ, іншого – не існує, все що ви собі придумали – це вигадки, ви або багаті або бідні. Ось так :)

Потім, люди задавали питання, гід відповідав з ентузіазмом, і на запитання «Кому належить острів зараз – земля, будівлі, інфраструктура» він з таким же впевненим ентузіазмом дуже просто відповів «нам». Уявляєте? Величезна територія, кілька хмарочосів, житлові будинки, магазини, транспорт, дороги – це все належить «їм» - приватна властість. Коли ви ходите там по тротуару – цей тротуар теж належить їм . Жінка, що запитувала аж трохи зависла від цієї простої відповіді, але прийшла швидко до себе і уточнила – «вам - це все-таки кому?», тоді гід швиденько виправився: «Canary Warf Group». Але чому цей момент так мені запам»ятався – напевне тим, що мій мозок «бідної» людини напевне не може ось так зразу намалювати собі картину, як це якась персона (чи кілька персон) може володіти островом і всім що на ньому. Десь далеко в глибинах душі з»явилась неприємна підозра, що хто-зна, може в майбутньому «вони» окрім Острова Псів ще і будуть володіти тими людьми, що на ньому живуть? Не тіштесь, по суті «вони» й так цими людьми володіють – їх життям, їх планами, їх розпорядком дня етс, я маю на увазі законне володіння, типу «власник острову, залізничної дороги, що проходить по ньому, 12-ох резидентських хмарочосів і 7-тис рабів (ой вибачте, людей), що в них проживають.

І в кінці мене добив його as a matter of fact тон, коли він розповідав про становлення Британії як імперії. Спробую процитувати по пам»яті: «Історично як Британія формувалась як імперія - ми (Британія) окуповували якусь країну, крали (даю слово, що саме цей термін він вжив) їх ресурси, переправляли сюди, тут з цих ресурсів виготовляли продукти і продавали!!! їх назад в завойовану країну». Класно? І причому це було розказано не з гумором, не з типовим британським сарказмом, навіть не з гордістю а з такою мало не буденно-очевидною ідеєю – так, ось це була наша політика, так ми робили і це є прикладом як треба діяти (щоб стати багатим).
Не можу тут не згадати таку думку, що назва острову це гра слів – офіційно він називається Острів Псів – Isle of Dogs, проте читати це треба як Isle of Gods… І ці боги дивляться на маленьких людей зі свого 50-го поверху хмарочосу і вирішують їх долі.

Я вийшла звідти і напевне ще пів години не могла нормально мислити. Враження таке, ніби зустрілась з інопланетяненом. Як то кажуть «нема слів, одні емоції». І найбільша емоція напевне це здивування. Прийшла до висновку, що я живу в якомусь вигаданому світі, де всі люди добрі, люблять і дбають один про одного.
А, і ще як жест подавання багатого бідному мідної монети – нам на виході зробили подарунок – дали ручки з надрукованою емблемою і назвою хмарочосу – One Canada Square – тіштесь «бідні» і знайте які «багаті» добрі :) (сорі, щось з мене чорний гумор попер...)

Ага, ну і сподіваюсь це очевидно, що я описую тут своє суб»єктивне враження, яке може зовсім не збігатися з реальністю, особливо враховуючи те, що я до бізнесу не маю жодного відношення і плюс те, що я просто емоційна кубіта, що близько бере до серця різні речі :)

Гаразд. Залишимо світ вовчого бізнесу на острові. Глянемо хм... на інший світ – вже в цьому випадку вовчої влади :) - відвідини Урядової мистецької колекції.

Як виявилось уряд з давніх часів колекціонує твори мистецтва, є спеціальна графа у витратах з бюджету на купівлю мистецьких предметів, що можуть мати велику цінність через якийсь час – інвестиції. І за цей час колекція назбиралась чимала, прете побачити її стороннім особам – зась. Призначення цих картин/скульптур етс дуже специфічне – вони (деякі з них) прикрашають кабінети урядовців як локально в Британії так по всьому світу (в консульствах британських наприклад). Тобто коли призначається новий консул ЮК в пр. Бразилії, то йому дають запит щоб дізнатись його вподобання мистецькі, також враховують ті завдання, що будуть перед ним стояти під-час його роботи, не забувають про особливості регіону, куди його відправляють, культурні традиції той країни етс. І як результат йому підбирають картини/скульптури етс для його персонального кабінету (не впевнена що прийомній кімнаті щось перепадає...). Згадалась історія про виховання дітей-принців чи принцес – в їх оточенні повинні були бути ЛИШЕ красиві речі, красиві люди етс, щоб виховати монарха красивого фізично і духовно. Так що треба ставати високим урядовцем, щоб нас теж оточували красиві речі :)

Зберігають колекцію в приватному будинку з шаленою охороною етс. Але найприкріше те, що картини там «складені» в висувних стелажах (не знаю правильного терміну) – вони висять одна за одною майже впритик, як книжки на полиці, і щоб поглянути на неї треба висунути стелаж, а цього нам ніхто звичайно ж не дозволяв робити. Загалом по будинку ми майже пробіглися, екскурсовод на ходу розповідав історію колекції і окремих творів мистецтва – тих, що висіли в прямій видимості на стінах. Деякі картини було просто неймовірні, надзвичайні, вражаючі навіть для такого чайника в мистецтві як я. Шкода, що ніхто з нас звичайних людей цих картин не побачить. Хоч би музей якийсь організували, все-таки уряд – на якісь дурні витрибеньки вони гроші мають, плюс уряд інвестує не лише в мистецтво а і в нерухомість – то могли б виділити якусь одну будівлю зі свого списку для музею... Ех...
The-government-art-collec-006

Ага – ну і фотографувати там звичайно ж не можна було, то ж попереднє фото десь звідкись з нету – ось такі «стелажі» мистецтва.
А оце піанола – дика суміш піаніно, ударних інструменів і ще бог зна чого -  була розроблена в 1920 році з ціллю підняти спортивний дух британського бігуна Роджера Банністера і підтримати його на олімпійських іграх. Нам «запускали» цю диво-машину – звуки, що вона видає імхо цілком підходять як під ідею перегонів і дуже відповідають періоду створення піаноли :)
GAC1

Окрилені враженнями від мистецтва ми побігли в іншу атракцію – як щиро вірять – місце духовного розвитку людини. Ні, не до індусів на йогу а в Масонську ложу :)
Freemasons'_Hall,_London
(фото з нету, бо погода була зовсім сіра, парадний вхід ми не зазняли...)

Тут я і не знаю навіть що розповісти. Будівля їх згідно опису в ліфлеті, що нам видали на вході, збудована як пам»ятник-меморіал всім, що загинули в першій світовій війні. Як на мене – мавзолей натуральний, окрім досить вражаючої висоти ще має 7 поверхів вглиб – є де скарби ховати . Перед нами відкрилися прийомний зал з вітражами, що символізують 6 днів створення світу («велика робота» - так вони це називають) і їх зал засідань. Фантастична стеля в залі була повна символізму, плюс 5 тронів в різних місцях залу... Відома підлога в стилі шахматної дошки... Дивне відчуття. Пробувала накласти на реальність картинки з уяви, що створились під-час читання Дена Брауна – не накладаються, реальність якась одночасно досить проста але також дуже хм... закрита в собі. Це так ніби нам показують щось дуже надзвичайне але ми дивимось крізь нього, не бачимо суті. З»являється думка, що в цьому залі швидше за все вирішуються і обговорюються дуже непрості ситуації але ми не можемо собі уявити що це за ситуації і як їх обговорюють. Подумала про схожість з концепцією «часу» - ми знаємо що він є, ми його відчуваємо але «помацями», зловити, відчути не можемо.  Дивне відчуття, невизначені враження.

Дуже трошечки фотографували там. Зал засідань:
IMG_1441_sm

IMG_2239_sm

Три центральні трони:
IMG_1440_sm

Вікна повні символізму:
IMG_2233_sm

Ну а наступного дня ми гайнула продовжувати свій план, і спочатку була закинута електростанція Батерсі. Про неї було дуже коротко сказано – це перший рік, що ми організовуємо екскурсію туди, цього ж року вона буде закрита на реструктуризацію. Що на ній буде – невідомо (для нас звичайно), але це був єдиний шанс побачити її автентичною.
IMG_1449_sm

Я так прикинула – ну хто дуже піде дивитись на цей занепад, якщо можна піти на хмарочос? Ха! Черга була десь біля 2 км... коли ми прийшли через годину після відкриття чергу вже закрили – сказали «вибачте, ми не сподівались такого напливу». Стояти весь день без гарантії потрапити всередину бажання не було, і ми пішли «запивати горе» кавою і заїдати суперовими тістечками в найстарішій хранцузькій кав»ярні Лондона (я колись про неї вже згадувала). Нас ще чекала екскурсія на Телебачення Канал 4.
IMG_1456_sm

Туди ми підійшли вже вчасно, проте насторожила тиша навколо і відсутність людей. Ха! Як виявилось – екскурсія була в суботу! В суботу, не в неділю! Я переплутала дні. Йой... так хотіла туди потрапити! Дуже дружелюбний сторож дуже нам співчував, видав брошурку про канал 4, ще якихось сувенірів в руки натицяв, сказав що можна пофотькати все що хочемо, але через прохідну на жаль нас не пустить – нікого нема, неділя... ех... але хто-зна, може це і на краще, тому що я б на цій екскурсії навіть не знала що їх запитувати – ми ж живемо без телебачення, чим особливий Канал 4 – взагалі без поняття. Зате от якраз кілька днів після Відкритих Дверей я почала дивитись серіал «Broken Mirror» - дахозносяча штука, настільки зачіпає якісь глибокі сховані сторони людськості. І як виявилось – це продукт Каналу 4... тепер я б їх спитала чому вони лише 2 сезони випустили, чи не думають про продовження, хто виділив на це фінансування і взагалі... Може підготуюсь і наступного року спробую ще раз туди потрапити.

Ось так неділя вийшла більше насичена питанням де запаркувати авто (всебританський велопробіг проходив в Лондоні і центр перетворився в один великий корок....), зате субота була повна вражень і компенсувала розчарування від недільних невдач.
Tags: Калиф-на-день, Мандри, Погляд мандрівника, каліф
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments