Змінити сало на сир як гасло перспективної економічної моделі України

Я часто згадую, що мізерні доходи населення України, тотальне ніщебродство - це не якась національна особливість, трагічні наслідки фатальних обставин, а прямий наслідок економічної моделі, яка впроваджена в Україні. Україця як споживача ця модель не передбачає, тому він/вона потрібні тільки для участі у виробництві товарів та послуг. Після розпаду совітської індустрії в Україні чисельність робочих рук надмірна, тому можна не перейматися навіть відтворенням трудових ресурсів. На життя теперішньої еліти вистачить, а наступні покоління елітаріїв житимуть за кордоном, і якщо їм ще для чогось українці будуть потрібні, то хай самі собі десь у майбутньому дають раду. Десь так, вульгарно викладаючи, виглядає ця модель.

Проілюструємо прикладом. Сири - один з товарів торгівельної війни з РФ.
В СРСР вважалося, що здоровим споживанням сиру є 6,6 кг сиру на людину у рік. В реальності, наприклад, в Україні вироблялося 2,7 кг в 1982 році. Продовольча програма ставила за мету ситуацію виправити, але не встигла. Тоді ж в Україні вироблялося 138,2 тисячі тон всіх сирів (твердих, м'яких, розсольних і т.д.). В Україні 2005 року, тобто перед самим початком першої сирної війни - 273,6. При чому близько 95% йшло на експорт. Ці цифри взяті з різних джерел, де не скрізь повністю визначається, що входить до поняття "сир", але приблизну картину вони дають. Звісно, для науки слід глибше занурюватися, але мені це не потрібно, мені і без статистики все ясно.

Фактично ці цифри означають, що споживання сиру в Україні практично відсутнє, бо все йде на експорт, а лишається дрібна частка, яка просто не помітна навіть з тим маленьким обсягом, що споживався в УРСР. Насправді, ж ситуація дещо краща, але не набагато: стрімко зростає імпорт сирів, по 20% на рік. Цьогоріч завезли тільки за вісім місяців 12 тисяч тон сиру. Тобто хто може собі дозволити сир, той купує імпортний. Решта - рештки місцевого, що забракований для експорту, або нічого взагалі.  Статистика каже, що в Україні тепер споживається (чи виробляється?або виробляється і імпортується? - термінологічна плутанина в статтях!) десь на рівні 3,5 кг сиру на рік на людину. В Європі 15-25! Хай там як, але ясно, що ці 3,5 в середньому, це в когось на європейському рівні, а в когось - нічого.

Зараз галузь, м'яко кажучи, переживає не найкращі часи: закриваються заводи десятками, люди втрачають роботи, молочні ферми - покупців молока, держава - хабарі і податки, а все чому?

А тому, що захопилися експорто орієнтованою економічною моделлю. От був би власний заможний споживач, стояв би виробник міцно на всіх своїх ногах та лапах на твердій землі, а задля великих амбіцій експортував би щось за кордон, то й не були б страшні торгівельні війни, бо свій споживач би врятував. А не хотіли на свій ринок працювати, презирливо кпинили з місцевих ніщебродів-салоїдів, хизувалися валютою на закордонних рахунках, і що тепер? Грали і програли...

А звідки взяти цього власного заможного споживача? А просто платити більше своїм працівникам, гроші не ховати по офшорах, а пускати на розвиток та на збільшення частки заробітної плати у собівартості продукції.

От кого дійсно шкода, так це рядових працівників молочної галузі, бо вони просто стали заручниками експортної орієнтації, а тепер, мабуть, нескоро зароблятимуть навіть на сири власного виробництва. Але хочеться вірити, що ці жертви не марні. Експорто-орієнтована економіка має вмерти!

http://interfax.com.ua/news/economic/167687.html

http://inventure.ua/analytics/investments/investicionnyj-obzor-rynka-tverdogo-syra-ukrainy

http://www.meatbusiness.ua/article.php?p=784&j=1

http://www.meatbusiness.ua/article.php?p=784&j=1

http://www.meatmilk.kiev.ua/passport/