Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Плід конкуренції

Originally posted by ihorhulyk at Плід конкуренції
bez5
Ілюстрація: ipress.ua

Даремно Сєргєй Ґлазьєв намагається зробити з Януковича та Азарова дурнів. На його місці адекватний політик, тим паче – радник Путіна, або промовчав би, або ж підібрав вагоміші аргументи. По суті, ґлазьєвські одкровення в ефірі «Эха Москвы», до яких він вдався з метою дискредитації нинішнього, аж вкрай завзятого, просування Києва до асоціації з Європою, є вироком не Банковій, а Кремлю.
Ґлазьєв заявляє, до прикладу, що «у них же (в Януковича з Азаровим – Авт.) рахунки за кордоном, у них там будинки, майно, капітали. Знаючі люди їм показали, що ці рахунки відомі. Є така процедура - боротьба з відмиванням незаконно отриманих доходів. Інструменти боротьби будуть відносно українського політичного істеблішменту застосовані по повній програмі». Я не знаю достеменно, хоча, звісно, певні небезпідставні підозри у мене є, походження скромних нетрудових заощаджень Сім’ї та наближених до неї осіб. Але українські скоробагатьки чомусь надають перевагу саме західним банкам, попри усілякі ймовірні неприємності з Інтерполом. Західні, і аж ніяк не російські. Останні не витримують конкуренції не з причин фахової неспроможності менеджерів, а через те, що в «ерефії» бізнес, гроші – це елементи насамперед політики, а їхня доля залежить від лояльності-нелояльності власників до чинного режиму. Хтось забув про Ходорковскоґо?
Отже, якщо поглянути на справу з точки зору прагматичного, виваженого і далекоглядного чоловіка, то Янукович із Азаровим зробили правильний вибір. А Ґлазьєв наплював у борщ не тільки собі як фахівцю із пропаганди, але й власному патронові, що спромігся вибудувати у Росії неконкурентні щодо європейської системи: що економічну, що політичну.
А «недолугість» українського прем’єра, яку Ґлазьєв видає особливо рельєфно («Пояснили українському прем'єру (Миколі Азарову), що не можна одночасно підписувати угоду і вибудовувати відносини з нами у Митному союзі за формулою"3 +1", яку запропонував президент Янукович, пояснили, чому не можна. Він повертається до Києва і ініціює рішення уряду про приєднання Україна до угоди, яку ми підписали тут, в СНД - про зближення технічних регламентів Митного союзу з іншими державами СНД. Але це ж неможливо, одне інше виключає») називається дипломатією. Києву вкрай важливо виграти час, балансувати на межі можливого, аби і Угода про асоціацію була підписана в листопаді, і Москва не зірвалася із ланцюга, спричинивши певні незручності для українського бізнесу та взагалі господарки.
А нашкодити Росія справді може. І не тому, що такі вже й міцні та незамінні зв’язки наших економік, - Прибалтика свого часу пережила цей «апокаліпсис». А тому, що доля велетенської держави визначається настроєм однієї особи, і жодні втямливі аргументи з боку бізнес-середовища, а тим паче яйцеголових інтелектуалів не здатні змінити авторитарного рішення, якщо воно буде ухвалене. Про «якість» радників ВВП свідчить згаданий тут «казус Ґлазьєва».
І ще кілька слів. Викладені тут міркування не слід розглядати як апологію київських верховодів. До них – особливі претензії, але озвучувати цей «рахунок» буде не Москва і, сподіваюся, не Брюссель, а українські виборці. Просто цього разу ні ВФЯ, ні його прем’єра не підвів майже тваринний інстинкт самозбереження. Якби схожий механізм безпеки капіталів їм пообіцяли в Африці, гадаю, перед Україною забовваніла б перспектива приєднатися до тамтешніх союзів.
Ігор Гулик


Плод конкуренции
Напрасно Сергей Глазьев пытается выставить Януковича и Азарова дураками. На его месте адекватный политик, тем более - советник Путина, или промолчал бы, или же подобрал более весомые аргументы. По сути, глазьевськие откровения в эфире «Эха Москвы», к которым он прибег с целью дискредитации нынешнего, крайне упорного, продвижения Киева к ассоциации с Европой, - это приговор не Банковой, а Кремлю.
Глазьев заявляет, к примеру, что «у них (у Януковича с Азаровым - Авт.) счета за рубежом, у них там дома, имущество, капиталы. Знающие люди им дали понять, что эти счета известны. Есть такая процедура - борьба с отмыванием незаконно полученных доходов. Инструменты борьбы будут относительно украинского политического истеблишмента применены по полной программе».
Я не знаю точно, хотя, конечно, определенные небезосновательные подозрения у меня имеются, происхождения скромных нетрудовых сбережений Семьи и приближенных к ней лиц. Но украинские нувориши почему-то предпочитают именно западные банки, несмотря на всевозможные вероятные неприятности с Интерполом. Западные , и отнюдь не российские. Последние не выдерживают конкуренции не по причине профессиональной несостоятельности менеджеров, а потому, что в «эрэфии» бизнес, деньги - это элементы прежде всего политики, а их судьба зависит от лояльности-нелояльности владельцев к действующему режиму. Кто-то забыл Ходорковского?
Итак, если взглянуть на дело с точки зрения прагматического, взвешенного и дальновидного человека, то Янукович с Азаровым сделали правильный выбор. А Глазьев наплевал в щи не только себе как специалисту по пропаганде, но и своему патрону, который выстроил в России неконкурентные к европейской системы: что экономическую, что политическую.
А «несостоятельность» украинского премьера, которую Глазьев преподносит особенно рельефно («Объяснили украинскому премьеру (Николаю Азарову), что нельзя одновременно подписывать соглашение и выстраивать отношения с нами в Таможенном союзе по формуле «3 +1», которую предложил президент Янукович, объяснили, почему нельзя. Он возвращается в Киев и инициирует решение правительства о присоединении Украины к соглашению, которое мы подписали здесь, в СНГ - о сближении технических регламентов Таможенного союза с другими государствами СНГ. Но это невозможно, одно другое исключает») называется дипломатией. Киеву крайне важно выиграть время, балансировать на грани возможного, чтобы и соглашение об ассоциации было подписано в ноябре, и Москва не сорвалась цепи, вызвав определенные неудобства для украинского бизнеса и вообще для национальной экономики.
А навредить Россия действительно может. И не потому, что такие уж крепкие и незаменимые связи наших экономик - Прибалтика в свое время пережила этот «апокалипсис». А потому, что судьба огромной страны определяется настроением одного человека, и никакие аргументы со стороны бизнес-среды, а тем более яйцеголовых интеллектуалов не способны изменить авторитарного решения, если оно будет принято. О «качестве» же советников ВВП свидетельствует упомянутый здесь «казус Глазьева».
И еще несколько слов. Изложенные здесь соображения не следует рассматривать как апологию киевских заправил. К ним - особые претензии, но озвучивать этот «счет» будут не Москва и, надеюсь, не Брюссель, а украинские избиратели. Просто на этот раз ни ВФЯ, ни его премьера не подвел почти животный инстинкт самосохранения. Если схожий механизм безопасности капиталов им пообещали бы в Африке, думаю, перед Украиной замаячила бы перспектива присоединиться к тамошним союзам.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments