sergo_87 в в обличчя..... в продовження теми "неформалів" з попереднього посту. вікове.
свого часу, коли я ЩИРО любив носити на рваних джинсах ланцюг, міг ні з того ні з сього перефарбувати волосся в чорний колір, в моєму плеєрі переважав анархічний панк-рок (щоправда, я й досі не припинив його слухати), а в голові роїлися міріади примарно-бунтівливих ідей, я РЕАЛЬНО ВВАЖАВ, що ЄДИНИМИ по-справжньому цікавими, неординарними, самобутніми і НЕСТАНДАРТНИМИ (для мене це було вкрай важливо!) людьми є неформали: САМЕ ВОНИ, на мій тогочасний погляд, мали ІНШІ думки, підходи до життя, одяг, зачіски, звички та ІДЕЇ в голові. Саме вони були ЧЕСНИМИ І ЗДОРОВИМИ сотами прогнившого соціуму (..;). Багато кого з свого оточення я наполегливо переконував в цьому і багато кого зрештою переконав.
Минули роки. Ми всі виросли. Виріс і я. Місцями з юнацького максималізму, місцями з наївності, місцями з кед... Образно і десь навіть практично, що виглядає доволі природнім з позицій часу. Щоправда, я й досі можу вдягнути порвані джинси, можу зробити будь-яку дурницю характерну пересічному "неформалу"; я й досі внутрішньо в більшості ідеаліст і ще десь глибше романтик, бо живу в смій смак,
АЛЕ - за останні роки свого життя 99% ДІЙСНО ЦІКАВИХ І НЕСТАНДАРТНИХ ЛЮДЕЙ, які мені траплялися на шляху, не одягалися у викликаючий одяг, свідомо не рвали джинси і не били десятки тату на своїх невинних тілах, і тим паче епатажно не кричали на всі сторони світу про своє проти... Причому мова не тільки про моїх однолітків, але і навіть тих, хто молодший за мене на добрий десяток років.
І навпаки, чим строкатіша зовні людина мені траплялася, тим пустішою вона виявлялася внутрішньо. Більшість зовні ідейних "панків" і інших "металістів" на загал не відрізнялися від бидлогопоти. Шестирічний досвід проведення концертів і моніторингу подібних тусовок не дадуть мені збрехати. Проте, узагальнювати я не буду, бо винятки завжди будуть і це теж річ природня.
Відтак, чомусь смішно і водночас гірко стає від усвідомлення своїх колишніх поглядів на світ, у яких я комфортно для свого юного розуму і серця ділив все на чорне і біле. Не помічаючи, що часто густо я сам і навколишні люди тікали в своє персональне "неформальство" через нездатність гідно відповідати на виклики цього світу і життя. Через власні фобії, страхи, комплекси, зайву вагу, вади зовнішності, які дуже гарно з часом вписувалися в протестну природу обраної тобою субкультури. І все.
Звісно, роки, епохи, тенденції, мода.. все це накладає відбиток на наше формування і становлення наступних поколінь. І цей пост виглядає такою собі старечо-реваншистською спробою когось чомусь навчити. Але ні. Мені до дупи. Я й далі буду ідеалістом, носити кеди коли хотітиму, слухати панк-рок, дратувати сусідів і пропахлих шансоном водіїв маршруток, при цьому, до прикладу, продовжуючи проводити якийсь час із ззовні гламурними дівчатами, всередині в яких мудрості і концептуальних поглядів на життя побільше ніж у всіх фанів гурту "арія" на Волині, АЛЕ...
я ніколи більше не дозволю собі такого біполярного сприйняття світу і людей;) все набагато цікавіше і розмаїтіше, коли лишаєш в минулому власну категоричність і геометрію несприйняття незрозумілого або нового;) і вам того бажаю.
свого часу, коли я ЩИРО любив носити на рваних джинсах ланцюг, міг ні з того ні з сього перефарбувати волосся в чорний колір, в моєму плеєрі переважав анархічний панк-рок (щоправда, я й досі не припинив його слухати), а в голові роїлися міріади примарно-бунтівливих ідей, я РЕАЛЬНО ВВАЖАВ, що ЄДИНИМИ по-справжньому цікавими, неординарними, самобутніми і НЕСТАНДАРТНИМИ (для мене це було вкрай важливо!) людьми є неформали: САМЕ ВОНИ, на мій тогочасний погляд, мали ІНШІ думки, підходи до життя, одяг, зачіски, звички та ІДЕЇ в голові. Саме вони були ЧЕСНИМИ І ЗДОРОВИМИ сотами прогнившого соціуму (..;). Багато кого з свого оточення я наполегливо переконував в цьому і багато кого зрештою переконав.
Минули роки. Ми всі виросли. Виріс і я. Місцями з юнацького максималізму, місцями з наївності, місцями з кед... Образно і десь навіть практично, що виглядає доволі природнім з позицій часу. Щоправда, я й досі можу вдягнути порвані джинси, можу зробити будь-яку дурницю характерну пересічному "неформалу"; я й досі внутрішньо в більшості ідеаліст і ще десь глибше романтик, бо живу в смій смак,
АЛЕ - за останні роки свого життя 99% ДІЙСНО ЦІКАВИХ І НЕСТАНДАРТНИХ ЛЮДЕЙ, які мені траплялися на шляху, не одягалися у викликаючий одяг, свідомо не рвали джинси і не били десятки тату на своїх невинних тілах, і тим паче епатажно не кричали на всі сторони світу про своє проти... Причому мова не тільки про моїх однолітків, але і навіть тих, хто молодший за мене на добрий десяток років.
І навпаки, чим строкатіша зовні людина мені траплялася, тим пустішою вона виявлялася внутрішньо. Більшість зовні ідейних "панків" і інших "металістів" на загал не відрізнялися від бидлогопоти. Шестирічний досвід проведення концертів і моніторингу подібних тусовок не дадуть мені збрехати. Проте, узагальнювати я не буду, бо винятки завжди будуть і це теж річ природня.
Відтак, чомусь смішно і водночас гірко стає від усвідомлення своїх колишніх поглядів на світ, у яких я комфортно для свого юного розуму і серця ділив все на чорне і біле. Не помічаючи, що часто густо я сам і навколишні люди тікали в своє персональне "неформальство" через нездатність гідно відповідати на виклики цього світу і життя. Через власні фобії, страхи, комплекси, зайву вагу, вади зовнішності, які дуже гарно з часом вписувалися в протестну природу обраної тобою субкультури. І все.
Звісно, роки, епохи, тенденції, мода.. все це накладає відбиток на наше формування і становлення наступних поколінь. І цей пост виглядає такою собі старечо-реваншистською спробою когось чомусь навчити. Але ні. Мені до дупи. Я й далі буду ідеалістом, носити кеди коли хотітиму, слухати панк-рок, дратувати сусідів і пропахлих шансоном водіїв маршруток, при цьому, до прикладу, продовжуючи проводити якийсь час із ззовні гламурними дівчатами, всередині в яких мудрості і концептуальних поглядів на життя побільше ніж у всіх фанів гурту "арія" на Волині, АЛЕ...
я ніколи більше не дозволю собі такого біполярного сприйняття світу і людей;) все набагато цікавіше і розмаїтіше, коли лишаєш в минулому власну категоричність і геометрію несприйняття незрозумілого або нового;) і вам того бажаю.
Community Info