Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Приклад люстрації

Originally posted by ihorhulyk at Приклад люстрації
constituanta.blogspot.com
Ілюстрація: constituanta.blogspot.com

Українцям не варто мізкувати над новою конструкцією державного велосипеда, усі приклади лежать в довкіллі, варто лише озирнутися, побачити і проаналізувати. До прикладу, Польща братів Качинські може стати відповіддю на запитання, яке у нас дещо відійшло на задвірки суспільного дискурсу (зокрема, через повернення у владу носіїв старих стереотипів). Йдеться про люстрацію як спосіб очищення спільноти від «проклятого минулого» тоталітаризму. Вслід за поляками, які не тільки обговорюють цю проблему, але й відчули наслідки люстраційного сита на власній шкірі, про неї згадали й російські інтелектуали. Вони мають свої резони для «мозкових атак», оскільки минуле набуло там конкретних рис сьогодення у владних особах і стилі поведінки Кремля.
На захід від наших кордонів обурюються, причому навіть ті, хто після перемоги «Солідарності» доволі прихильно ставився до люстраційних перспектив країни. Адже не кожному до снаги вчинок Станіслава Вельґуса, який привселюдно визнав свої колишні зв’язки зі спецслужбами окупаційного режиму, поставивши крапку в історії з призначенням єпископом Варшави. Пересічний чиновник, політик, журналіст не завжди одважиться написати «автокляузу» до суду, для нього це, зазвичай, автодафе, моральна і життєва катастрофа, тим паче, що для багатьох ганебна співпраця не була актом їхнього волевиявлення, а примусовим існуванням на рівні світоглядної шизофренії. Спільнота героїв – це, звичайно, романтично, але неприродно.
У Польщі до викладеного долучається проблема традиційних католицьких цінностей країни, незаплямованого досі авторитету церковних інституцій. І коли ці речі буквально кидаються під ноги плебсові, це, звичайно, вже не проблема з площини моралі, а загроза єдності нації. Це визнання того, про що пише російський священик Яков Кротов: «Християни, отруєні большевизмом, вважають, що людина має обмежуватися мінімумом, що блаженні буквально злидарі. Блаженні, бо не мають сил навіть збунтуватися, бо їхнє життя сповнене і насичене – благанням подачок, стоянням у чергах, написанням скарг владі на владу».
На схід від хутора Михайлівського – інший зріз дискусії про люстрацію. Тут чубляться прихильники думки про небезпеку такого радикального кроку, і ті, хто досі вірить, що Росія здатна розірвати зловісний ланцюг «ВЧК – ОГПУ – МҐБ – КҐБ – ФСБ». Перші, киваючи на сумний польський досвід, кажуть, що 1991-го, на піку люстрацій них настроїв, спільнота змогла втриматися від спокус, і тепер очевидними стали «позитиви» цієї терплячості. Інші вважають, що суспільство, яке несе на собі хрест негативів, яке одного разу впало у блуд конформізму зі злом, тепер пожинає плоди своєї безхребетності – колишній кадебіст при владі, відновлений гімн СРСР, забуття злочинів сталінізму, імперська сверблячка, реваншистські настрої. Як пише відомий публіцист Алєксандр Архангельскій: «Проблема нинішньої Польщі – у нерозумному і сокирному застосуванні тонкої політичної надбудови під назвою «люстрація»: наша проблема – у тому, що необдумане, непевне і не відсторонене від влади минуле, описавши коло, повернулося до нас з іншого боку і перекрило шлях у майбутнє».
Я думаю, що для українців проблема люстрації – це проблема часу. Але чиї долі ми розглядатимемо під мікроскопом? Левка Лук’яненка, який саме у нетрях комуністичних кабінетів дійшов висновку про потребу повалення системи? Колишнього політв’язня, який має свій погляд на сьогодення, дещо відмінний від його співкамерників, і від того людський поголос зробив його «сексотом»? А, може, поглянути на проблему люстрації з цілком незвичного для конкретно цієї проблеми кута зору, обравши за об’єктів суспільного поліграфа тих, хто нині перебуває при владі і, судячи з антиукраїнських учинків, цілком надається до підозр у співпраці із зарубіжними спецслужбами? Адже за 22 роки незалежності усвідомлено нагрішили стільки, що шальки терезів морального суду можуть переважити вину зламаних колишньою системою…
Ігор Гулик

Пример люстрации
Украинцам не стоит соображать над новой конструкцией государственного велосипеда, все примеры - рядом, стоит только оглянуться, увидеть и проанализировать. К примеру, Польша братьев Качиньски может стать ответом на вопрос, который у нас несколько отошел на задворки общественного дискурса (в частности, в связи возвращение во власть носителей старых стереотипов). Речь идет о люстрации как способа очистки сообщества от «проклятого прошлого» тоталитаризма. Вслед за поляками, которые не только обсуждают эту проблему, но и ощутили последствия люстрационного решета на собственной шкуре, о ней вспомнили и российские интеллектуалы. Они имеют свои резоны для «мозговых атак», поскольку прошлое получило там конкретные черты настоящего во властных лицах и стиле поведения Кремля.
К западу от наших границ возмущаются, причем даже те, кто после победы «Солидарности» довольно благосклонно относился к люстрационным перспективам страны. Ведь не каждому под силу поступок Станислава Вельгуса, который публично признал свои прежние связи со спецслужбами оккупационного режима, поставив точку в истории с назначением епископом Варшавы. Рядовой чиновник, политик, журналист не всегда готов написать «автокляузу» в суд, для него это, как правило, аутодафе, моральная и жизненная катастрофа, тем более, что для многих позорное сотрудничество не было актом волеизъявления, а принудительным существованием на уровне мировоззренческой шизофрении . Сообщество героев - это, конечно, романтично, но неестественно.
В Польше к изложенным добавляется проблема традиционных католических ценностей страны, незапятнанного еще авторитета церковных институтов. И когда эти вещи буквально бросаются под ноги плебсу, это, конечно, уже не проблема морали, а угроза единству нации. Это признание того, о чем пишет российский священник Яков Кротов: «Христиане, отравленные большевизмом, считают, что человек должен ограничиваться минимумом, блаженны только нищие. Блаженны, потому что не в силах даже взбунтоваться, поэтому их жизнь полна и насыщена - мольбой подачек, стоянием в очередях, написанием жалоб власти на власть».
К востоку от хутора Михайловского - другой срез дискуссии о люстрации. Здесь дерутся сторонники мнения об опасности такого радикального шага, и те, кто до сих пор верит, что Россия способна разорвать зловещую цепь «ВЧК - ОГПУ - МГБ - КГБ - ФСБ». Первые, вознося печальный польский опыт, говорят, что в 1991-м, на пике люстрационных настроений, общество смогло удержаться от соблазнов, и теперь очевидными стали «положительные результаты» этой терпеливости. Другие считают, что общество, которое несет на себе крест негативов, однажды попало в заблуждение конформизма со злом, и теперь пожинает плоды собственной бесхребетности - бывший кагэбист у власти, восстановлен гимн СССР, забыты преступления сталинизма, имперский зуд, реваншистские настроения. Как пишет известный публицист Александр Архангельский: «Проблема нынешней Польши - в неразумном и топорном применении тонкой политической надстройки под названием «люстрация»; наша проблема - в том, что необдуманное, неверное и не отстраненное от власти прошлое, описав круг, вернулось к нам из другой стороны и перекрыло путь в будущее».
Я думаю, что для украинцев проблема люстрации - это проблема времени. Но чьи судьбы мы будем рассматривать под микроскопом? Левка Лукьяненка, который именно в дебрях коммунистических кабинетов пришел к выводу о необходимости свержения системы? Бывшего политзаключенного, который имеет свой взгляд на настоящее, несколько отличный от его сокамерников, и от того людская молва сделала его «сексотом»? А, может, взглянуть на проблему люстрации с вполне необычного для конкретно этой проблемы угла зрения, выбрав из объектов общественного полиграфа тех, кто сейчас находится у власти и, судя по антиукраинским поступкам, вполне достоин подозрений в сотрудничестве с зарубежными спецслужбами? Ведь за 22 года независимости мы осознанно согрешили столько раз, что чаши весов нравственного суда могут перевесить вину сломанных прежней системой...
Игорь Гулык

Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments