Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Політики і політикани

Originally posted by ihorhulyk at Політики і політикани
www.rb.ru1
Ілюстрація: www.rb.ru

Здебільшого, так звані політики „другого ешелону”, що характеризуються невиправданими амбіціями і ще більш сумнівною харизмою, скидаються на таких собі сільських „фільозофів”, котрим не складає труду пояснити будь-яке явище: від яловості сусідської корови до стратегічних планів американської адміністрації в Іраку. Зазвичай, їх ніжно зневажають, оскільки ці люди не особливо переймаються майбутнім врожаєм запорпаної навесні бульби, бо, як правило, живуть собі, як божі пташки, – хтось позичить, хтось пожертвує, хтось пожаліє. Нині представників цієї породи меншає, поза як світ став іншим: хтось уважає жорстокішим, хтось – меркантильнішим, ще інші взагалі переймаються лише собою, вважаючи, що годі рефлексувати над вселенськими проблемами.
Мій улюблений автор, спираючись на досягнення сучасної політологічної науки, висновує, що „успішним політиком може бути тільки той, хто володіє нелюдським надлишком енергії. Не грішми, не газетами, не телеканалами, не спонсорами передвиборчої кампанії, а саме живою вітальною енергією”. Судження до певної міри контраверсійне, оскільки навіть поверховий погляд на фігурантів нашого політичного процесу дасть зрозуміти, що схожих „життєлюбців і енергетичних титанів” маємо якусь нікчемну дещицю. Всі решта, – якісь вимушено-вимучені просторіки чужих їм істин, забатрачені кимось сильнішим і багатшим до невдячної праці – збирання ужинку на електоральній ниві. Що гірше, – доволі часто плоди їхніх ледь не титанічних зусиль призначені іншим, а алярмово розпіарені бренди з обов’язковими прикметниками “народний”, „патріотичний” – лише технологія позбавлення голосів більш потужнішого конкурента.
Цього літа таких „фільозофів” поменшало. Дехто з них, притлумивши власні амбіції, сховався під надійнішим дахом „сильних цього світу”, дехто узагалі спочив на лаврах попередніх успіхів, відійшовши з політики у тінь об лаштованого заздалегідь бізнесу, дехто проїдає зароблені кошти на сонячних пляжах заморських курортів. Однак кілька знайомих облич все ж залишилися, – чи то з легковірної надії на жалість виборця до ображених на минулих перегонах, чи зі сподівання вдячності тих, хто вигравши цього разу, не забуде про спідручних своєї вікторії.
Як правило, вони апелюють до протестного електорату, намагаючись переконати переконаних в ідентичності програм провладних сил і опозиції, розповідаючи несусвітні історії про свою роль у минулому, і провокують на абсолютно безпідставний висновок про значущість своїх персон. Та головною помилкою цих діячів є парадоксальна річ: багато з них й справді могли б прислужитися народові, бо серед них непоодинокими є розумники, інтелектуали, вправні менеджери. Але невпевненість у власних силах, і ще совкова звичка слугувати сильнішим, успішнішим, тим, хто біля керма, притлумлює у них життєву енергію, робить слухняними рабами технологій, у які вкладено чималі гроші. Дурнувата, – іншого слова годі й підшукати, – залежність від спонсора-олігарха, від уз власної, хоча й віртуальної кар’єри, а ще недовіра до виборця, якому адресовані їхні месиджі, – позбавляє цих „фільозофів” перспективи, прирікає їх на довічну другу, третю роль. Що більше, – своїми неминучими провалами вони таки шкодять здоровій частині загалу, яка сприймає передвиборчу риторику не поверхово, аналізує її, і, як це не дивно, знаходить раціональне зерно саме у програмах аутсайдерів.
З них би вийшли цілком адекватні і авторитетні провідники громадських організацій, – тільки ми змушені констатувати, що Україна навряд чи готова до розвитку цього сегменту активності мас. Нездорове суспільство, як зауважує один з філософів, здебільшого, живе політикою, а не тим, чим мало б жити.
Ігор Гулик


Политики и политиканы
В основном, так называемые политики «второго эшелона», характеризующиеся неоправданными амбициями и еще более сомнительной харизмой, напоминают неких сельских «фильозофов», которым не составляет труда объяснить любое явление от яловости соседской коровы до стратегических планов американской военщины в Ираке . Обычно ими нежно пренебрегают, поскольку эти люди не особенно озабочены будущим урожаем посаженого весной картофеля, поскольку, как правило, живут себе, как божьи птицы, - кто-то даст, кто-то пожертвует, кто-то пожалеет. Сейчас представителей этой породы уменьшилось, потому как мир стал другим: кто-то считает жестоким, кто-то – более меркантильным, третьи вообще занимаются только собой, считая, что хватит рефлексировать над вселенскими проблемами.
Мой любимый автор, опираясь на достижения современной политологической науки, заключает, что «успешным политиком может быть только тот, кто обладает нечеловеческим избытком энергии. Не деньгами, а не газетами, телеканалами, спонсорами предвыборной кампании, а именно живой витальной энергией». Суждения в известной степени разноплановое, поскольку даже поверхностный взгляд на фигурантов нашего политического процесса даст понять, что похожих «жизнелюбов и энергетических титанов» у нас совсем ничтожная малость. Все остальные, - какие-то вынужденно-измученные пустозвоны чуждых им истин. Что хуже, - зачастую плоды их едва ли не титанических усилий предназначены другим, а быстренько распиаренные бренды с обязательными прилагательными «народный», «патриотический» - лишь технология отбора голосов у более мощного конкурента.
Словом, таких «фильозофов» стало меньше. Некоторые из них, подавив собственные амбиции, спрятались под надежной крышей «сильных мира сего», некоторые вообще почивают на лаврах предыдущих «успехов», уйдя из политики в тень устроенных заранее бизнесов, некоторые проедают заработанные средства на солнечных пляжах заморских курортов. Однако несколько знакомых лиц все же остались, - то ли с легковерной надеждой на жалость избирателя к обиженным на прошлых выборах, то ли ожидая благодарности тех, кто выиграв в следующий раз, не забудет о помощниках своей виктории.
Как правило, они апеллируют к протестному электорату, пытаясь убедить убежденных в идентичности программ провластных сил и оппозиции, рассказывая несусветные истории о своей роли в прошлом, и провоцируют на совершенно безосновательный вывод о значимости своих персон. Но главной ошибкой этих деятелей является парадоксальная вещь: многие действительно могли бы служить народу, потому что среди них нередки умники, интеллектуалы, толковые менеджеры. Но неуверенность в собственных силах, и еще совковая привычка служить сильным, успешным, тем, кто у руля, гробит в них жизненную энергию, делает послушными рабами технологий, в которые вложены немалые деньги. Глуповатая, - другого слова можно не подыскать, - зависимость от спонсора-олигарха, от уз собственной, хотя и виртуальной карьеры, а еще недоверие к избирателю, которому адресованы их месседжи, - лишает этих "фильозофов" перспективы, обрекает их на пожизненную вторую, третью роли. Более того, - своими неизбежными провалами они вредят здоровой части общества, которая воспринимает предвыборную риторику не поверхностно, анализирует ее, и, как это ни странно, находит рациональное зерно именно в программах аутсайдеров.
Из них бы получились вполне адекватные и авторитетные руководители общественных организаций, - только мы вынуждены констатировать, что Украина вряд ли готова к развитию этого сегмента активности масс. Нездоровое общество, как замечает один из настоящих философов, в основном, живет политикой, а не тем, чем должно жить.
Игорь Гулык
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments