falkoner (falkoner) wrote in ua,
falkoner
falkoner
ua

Про затоплену церкву

Originally posted by falkoner at Про затоплену церкву
Стоїть церква на горбочку,
При ній плебанія.
Вина маю повну бочку
І щодень – то п’ю я.
Багато хто з киян чув про затоплену церкву, яка майоріє серед Канівського водосховища неподалік Ржищева.
Мало хто там бував, але легенд про неї ходить безліч. Про все розповім. Але по порядку.
16
Вперше побував я біля неї в минулому році і був... трошки розчарований. Захоплюючись урбаном і закинутими місцями я застав церкву, яка реставрувалася. Тож довелося  роздивитися руїни тільки на фотографії прикріпленій на храмовій стіні.  І все ж місце дуже атмосферне.
20

"Знаючі" люди вам розкажуть, що під фундаментом церкви заховано козацькі скарби. Але...
Покровська ( за іншими джерелами Спасо-Преображенська церква ,Гусинська церква, Затоплена церква, Спас на воді, Троїцька) церква була побудована місцевим поміщиком в 1812 році, імовірно в честь перемоги російських військ над Наполеоном.Знову ж таки за іншими джерелами син поміщика невдало впав з коня і загинув. Саме на цьому місці і було побудовано церкву.
Так що ні про які козацькі скарби на дні Дніпра не може бути й мови. Адже на момент будівництва храму, Запорізька Січ була давно зруйнована і від козацького товариства залишилися тільки спогади. Так, що ховати в підвалах церкви скарби було, як не шкода, вже нікому.



26
Ще одним з популярних міфів є той, зо у водах навколо церкви стоїть затоплене село Гусинці ( власне на пагорбі біля якого і побудована церква).
Брешуть. Всі хати розвалені. При чому самими ж мешканцями. Вся справа в тому, що при затопленні данної місцевості в 1968 (чи 1972..1978 отака вона.. Радянська історія ) році. Радянська влада видавала компенсацію селянам, щоб вони могли поселитися на новому місці  ( щось біля 3 тисяч карбованців). Першу частину вони отримували відразу. а другу тільки після того, як зруйнують власні будинки. Так і ламали... житло, де жили поколіннями їх предки.
23
Під дніпровськими водами загинули не тільки найбільш плодовиті у світі ґрунти, загинув цілий пласт української культури з піснями, звичаями, легендами. Жителів затоплених сіл розселили по містах, розчинивши в радянській культурі. Економічний ефект від будівництва водосховища досить спірний, а колись багатий (рибою, звіром і врожаями пшениці) регіон, в якому жили веселі і волелюбні люди, потихеньку був похований під темними водами. До будівництва водосховища, рибу в тутешніх водах ловили за допомогою невода і трактора, який цей самий невід витягав. Улови були наскільки великі, що 10 кілограмових сомів випускали назад - підрости.
25
За радянських часів у приміщені церкви був спортзал місцевої школи, потім склад.
На час виселення в Гусинцях налічувалися 74 двори, в яких мешкало 385 осіб (187 чоловіків і 198 жінок). В селі були: парафіяльна православна церква зі школою та родинною усипальницею Гусинських, чернечий скит, при якому функціонували лікарня, олійниця та паровий млин, які обслуговували кілька навколишніх сіл.
В деяких джерелах зустрічається історія про те, що перед затопленням з ініціативи місцевого голови сільради, церкву було відремонтовано, щоб вона могла довше простояти у воді.
27
До цього були минулорічні фото. Реставрація продовжується. За рік зроблено доволі таки багато.
Але поки продовжимо історію.
1
Ще одним популярним міфом є те, що більша частина церкви знаходиться під водою.
Навіть в часи затоплення і запустіння церква стояла на маленькому острівці суходолу. Хоча б тому, що була побудована на найвищому пагорбі села.
Під час реставрації земснарядами намили більше суші.
Будівля самого храму не змінилася, її просто реставрували. Побудували купола.
Дзвіниця ж постраждала більше. Другий ярус довелося розібрати і перебудувати. Заново відбудований третій ярус.

4
Тож зараз церква побудована в стилі українського бароко піднімається куполами над темними водами Канівського водосховища майже у всій своїй красі.
9
Хоча під фундамент храму зараз залито близько двох метрів бетону. Внутрішні стіни ще не розписують, бо вода продовжує сочитися через підлогу.
Вологість в середині дуже велика.
11
Раніше сюди можна було добратися тільки на моторному човні з  Ржищева, або зимою по льоду з лівого берега.
Зараз До острова побудовано місток. Правда дорогу до нього я не знаю, ми заходили з води.
Ще чув, що дорога по суходолу сюди проходить і через заповідник і через військовий полігон і через приватні землі, тобто хтось може загнатися і вас не пропустити.
12
А ще це місце облюбували ластівки.. їх тут дуже багато.
14
Дорога до храму. Наша дорога була правіше.. он навіть видно наш транспорт).
15
Зовнішні стіни вже почали прикрашати мозаїкою.
17
Храм належить до Московського патріархату. Тут зараз проводяться богослужіння ( перше відбулося в 2009 році).
Настоятель один. Працює вахтовим методом). Два тижні тут, два тижні в київській Кирилівській церкві. Доволі забавний дікод. Ловив рибу коли ми прибули. Чогось я його не сфотографував. Ми його дуже по забавили стрибаючи з яхти у воду щоб не вальнутися об бетонний берег.
18
Ще кілька років назад в місцевий люд розказував, що  в туманну погоду з закинутої, затопленої і сплюндрованої церкви під час густого туману подекуди чути колокольний дзвін. Казали що то душі предків сумують за втраченої батьківщиною.
Сьогодні ж  кожної неділі справжній колокольний дзвін зі справжніх колоколів розноситься над Канівським водосховищем ( в тиху походу кажуть чути за 30 км). Я хоч людина і не надто віруюча , все одно тішуся цьому.
22
Tags: История, Краса неймовірна, Репортаж, СССР, село
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 11 comments