Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Естетика вибору

Originally posted by ihorhulyk at Естетика вибору
«Епоху можна вважати закінченою,
коли вичерпалися її засадничі ілюзії»

Артур Міллер
Цьогорічне літо сповнене нез’ясованих передчуттів, цілком конкретних тривог, непевних очікувань. Уже заговорили про нову політичну реальність, і ця реальність відчутно гримає у двері.
Щось заклинило у старій, здавалося б, придуманій навічно, добре відлагодженій системі стосунків між елітами і громадами, взаємин між людьми, і у висліді цієї «аварії» замість псевдо-поважного, часто лицемірно-дипломатичного діалогу, ми чуємо гомін демонстрацій і рев водометів на майданах непокірних міст. А ще відгонить перцевим газом та чадом палених шин там, де ще вчора вчувалися тонкі аромати вишуканих парфумів…
Світ стає іншим, складнішим і водночас простим. Бо йдеться ж бо не про чудернацькі постмодерністські сенси, а про елементарні права народжених на цій планеті на гідний побут, про їхню рівність, яка, далебі, попри лібералізм і так звану демократію, залишається прозорим міражем у пустелі міжлюдських стосунків.
Ми дико потерпаємо від шаленості ритму, від суєти суєт. Та так, що не зауважуємо ні того, як підростають наші діти, ні того, що вони дивляться на нас і на цей світ іншими очима. Не нашими. І вже тим паче не зіницями тих, чиї обійми, любові, повадки, звички, страх, чия естетика, чиї, зрештою, гени, дали життя, зробили нас такими, якими ми є.
Колись про політиків казали, що вони не чують під собою країни, але тепер схоже можна казати й про нас. Ми направду не розуміємо, що живемо в іншій реальності, яку вочевидь, не обирали, не чекали; що вона увірвалася у наше життя без нашої на те згоди, не спитавши, чи ми готові її сприйняти у наших ретельно облаштованих «зонах комфорту».
Ці зони фактично нічим і не різняться від сумнозвісних зон ГУЛагу. Тільки замість колючих дротів та вартових веж довкола них мури приватності, глухі фортеці помешкань, позбавлені слуху (особливо на тонку вібрацію змін) вуха, зашиті, мов кабелі в ізоляцію, нерви.
Як це не дивно, пострадянські, постгеноцидні народи потерпають від синдрому втечі від свободи. Так є не тільки у нас. Варто побувати у депресивних містечках Східної Німеччини. Ба більше, хіба не є втечею від свободи сумнозвісний закон про патріотизм у Штатах? Утечею усвідомленою, вміло спровокованою тими, кому вигідно, аби ми постійно забиралися геть звідти, де мають панувати тільки «вони».
Утім, з’ясовується, не всі погоджуються на безперервний марафон. Естетика їхнього вибору, -- а це, зазвичай, вибір молодих, мобільних, освічених, самодостатніх, -- спирається на геть інші підвалини. Їх можна називати, як заманеться, -- «ліваками», «анархістами», «антиглобалістами», -- але факт залишається фактом. Їхнім естетичним ідеалом є заперечення приватності, відсутність шор, дотичність до всього, що коїться довкола. У дворі, скверику через дорогу, в країні, зрештою, на планеті.
Одне непокоїть. Ми теж знали бунтарів – гіпі, панків, екзотичних «комуністів», прото«зелених». Ми захоплюювалися їхнім нон-конформізмом, жертовністю, ексцентрикою. А одного ранку, прокинувшись, ми впізнали учорашніх кумирів на перших шпальтах газет, зате в іншому амплуа. Одного ранку вони стали… рутинними чиновниками, міністрами, прем’єрами. Тобто антиподами себе вчорашніх. Одного прекрасного дня з’ясувалося, що вони «виросли» із коротких штанців, а ми…
Ми знову бігли навспак в осоружну приватність.
Ігор Гулик
Tags: Философичненько
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments