falkoner (falkoner) wrote in ua,
falkoner
falkoner
ua

Термінал

Originally posted by ihorhulyk at Термінал
„Найліпший вихід з української кризи – аеропорт Бориспіль”. Сумний анекдот, який, з одного боку, провокує на конкретні вчинки, а, з іншого, спричиняє здорову злість тих, хто вирішив не здаватися. Країна насправді поділена не скільки Дніпром чи кольорами вилинялих політичних стягів, стільки тими, хто махнув на неї рукою, шукаючи порятунку деінде, і тими, хто залишається. Тобто символи ще одного розламу – термінал летовища, перон вокзалу, причал порту...
Я маю на увазі продуктивну частину спільноти, тих наших співвітчизників, що здатні мислити, працювати, говорити про проблеми і вирішувати їх. Справді, прикро, коли країна втрачає своїх громадян, але ще прикріше, що ті, хто зважився „піти”, десь там: в італіях – канадах, вважають свій учинок піком самопожертви і прямо-таки вимагають жалю. Вони не міркують, що ті, хто залишився, мусять перебрати на себе їхні обов’язки перед дітьми, старими, – і тисячі долярів, присланих зі щирих міркувань, не компенсують для родин людської утрати. Навпаки, ті, хто залишився, мають справу з подекуди розбещеним поколінням споживачів, які живуть собі на мамині гроші із заробітків, навіть не застановившись над тим, що слід і самому до чогось докласти рук.
Але що робити тим, хто залишився? Є ще один термінал, невидимий, однак лячний, – внутрішня еміграція. Інфантильність спостерігача, озлобленого лише власним дискомфортом, власними нестатками, злість, викинута на смітник разом з купою газет із пропозиціями праці, безсилля, що переростає в агресію проти всіх і вся. Прокурені кухні, у яких серед цигаркового диму зависли в повітрі „вічні теми” нудьги та скарг, блошині ринки з фартом погодинної роботи, і запльований пивбар, де кухонні варіації густо присмачені алкоголем...
Є третій термінал, на якому вирує життя, на якому небезпечно ловити гав, бо так проспиш усе на світі. Є добра злість, яка переростає у добрі вчинки, є просто таки інстинкт, який нашіптує не здаватися. Є внутрішнє відчуття свободи, яке, можливо, в умовах тотального економічного тиску перетворюється на оксюморон. Але хай там як, – лихі часи мають одну здатність: вони колись минають. Так, разом з ними „минаємо” й ми, але залишаються наші справи, карби досвіду і країна, яка, попри титанічні зусилля злодійкуватих „еліт”, таки прогресує. Наша країна, яку ми відчуваємо усіма фібрами душі, бо кожен її крок, – це і наш поступ, кожна її біда – це і наш біль, кожна її радість – це й усмішка на обличчях наших дітей.
Вона залишиться нашою і для тих, хто обрав „термінал Борисполя”. Ті, хто залишився, – великодушні, їхня щирість – абсолютно іншого гатунку, аніж та, що підтверджена цифрами у квитанції Венстерн Юніон...
Ігор Гулик
Tags: Глобус України, Наболело, Эссе
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment