likelviv (likelviv) wrote in ua,
likelviv
likelviv
ua

Електричка

Originally posted by likelviv at Електричка
Ноги зісковзують, я зависла лише на руці бабусі. Підйом видається нескінченним і неможливим. Ще трохи і ми вдвох просто зірвемось і покотимось вниз. Ні, то не була експедиція на скелі з бабцею. Це перші спогади про електричку. Мені було, мабуть, п’ять. І ми пересідали з одного потяга в інший. Зима і сходи пішохідного моста над рейсами вкрилися суцільною льодовою кіркою і стовченим снігом. Десятки людей намагалися швидко подолати цю ковзанку, тарабанячи за собою сумки-клунки-чемойдани, аби добратись до електрички на іншому пероні.
Цього разу ми теж зупинялись на станції з мостом. Красне – потужний залізничний вузол на Львівщині. Міст був. І я бачила себе там п’ятилітньою, двадцять років тому.


Люблю електрички. Це не просто транспортний засіб. Це все українське життя у концентрованому вигляді. Люблю свою країну і навіть в цих поношених вагонах не перестаю дякувати Богу, що народилася саме тут. Бо люди в Україні - ЖИВІ. Наше життя – справжнє. Воно пахне, смердить, смакує, горланить, мовчить, атакує, агресує, тішить, сміється. Воно вигулькує циганським табором вздовж колії, стадом ситих корів на дорозі, які не звертають уваги на авто, розбитою «копійкою» з тюком сіна в багажнику… В моїх подорожах, ані Штати, ані жодна відвідана країна Європи не можуть похвалитися таким контрастним ЖИВИМ життям.




Для багатьох з нас, львівських-трохи-снобів, електропоїзд – то є щось з минулого життя. Ми, все-таки, живемо краще, аніж десять-п'ятнадцять років тому. Автомобілів все більше. І в Карпати, чи до бабусі в село вже вирушаємо своїм транспортом… Але нема приємнішого спогаду як зимовий суботній ранок і електричка, яка їде через Славське… І вся громада з лижами-бордами, усмішками, криками, надіями, радістю з приводу майбутнього цілого дня на Тростяні, Варшаві чи Політесі…




Вибрались в дорогу ввечері п’ятниці. Час пік. Студенти їдуть на вихідні додому. Пенсіонери на городи, сніг зійшов, сонце світить, почався сезон – копають і висаджують городину.










Довго сперечаємось – купувати квитки вже в поїзді, чи в касі на вокзалі. Купуємо там і там. Задля чистоти експерименту.


Отак доводиться працювати кондукторам. Майже в екстремальних умовах.




Є якийсь певний набір штампів про подорож електричкою. Ми от собі самі придумали кілька, чи то родова пам'ять спрацювала… Підтверджуємо і скасовуємо міфи!
В електричці грають в карти! Таки так, за кільканадцять проходів по вагонах туди і назад зустріли дві компанії.


Взяли з собою в дорогу – копчену рибу загорнуту в газету, канапки з ковбасою і крабовими паличками, газовану водичку, варені яйця. Якщо б ми приступили до такої трапези, то були б вигнані з вагону, це точно. Едвард навіть нам «сємочки» в бабці біля вокзалу купив.


Більшість пасажирів мали легкий і позбавлений запаху перекус.






Лише на вокзалі зустріли пані з картатою сумкою і «сємочками», але як бачите – все культурно, лушпиння в пакетику, а не на підлозі.


Українські поїзди треба брати штурмом! То є правда, принаймні в п’ятницю ввечері. Не Індія звичайно, але втекли не далеко! Туристові з цивілізованого світу було б що згадати після такої подорожі. От, для нас недосвідчених місце залишилось лише в тамбурі.


Цигани! Зустріли одразу на вході, дитинчата білозубо посміхались і простягали рученята за милостинею. Зійшли з потяга вони за кілька зупинок від Львова. Тут, недалеко села Пікуловичі, прямо біля колії є циганський табір.
А в моїх спогадах назавжди залишиться артистичний циган "Бумер" з надутими кульками замість цицьок в мукачівській електричці і «Черные глаза» в його виконані. Чи він все-ще гастролює як і років вісім тому?








В електричці легко заводяться нові знайомства. Тут можна дізнатись як живуть люди за межами великого міста. Тут все якось легко і душевно. Тут немає традиційних львівських відстані і холоду у спілкуванні з незнайомцями.
Познайомились з пані Любочкою. Перед тим, Ед заледве не подер колкотки її коліжанці. Нічого не подумайте, то наплічником, а не в пориві страсті :)
А в Олега відбувся цікавий діалог (мовою оригіналу):
- А ісход який того, що ви тут фотографуєте? Вагони добавлять?
- Хіба вантажні.


Як і закордоном, всі з різноманітними гаджетами. Дехто читає газетку, молодь дивиться фільми і слухає музику в навушниках.










Кілька деталей. Туалет – для мужніх.


Велосипед «Україна» прив’язаний в тамбурі. Об’єкт моїх дитячих марень. Колись мріяла нарешті вирости так, щоб діставати до педалей цього як-на-мене-тоді-малу ровера-велетня.




Колоритних типажів досить мало. Але є трохи бабусь і дідусів, панів і пань, без яких загальна маса пасажирів виглядала б сухо і прісно. Але, зрештою, гляньте. Це наш народ. Стільки гарних людей, чудових чоловіків і жінок. Я їх люблю. Навіть з тими всіма дивацтвами, застарілістю поглядів, китайським і турецьким дешевим одягом, непідвладністю правилам і законам, конформізмом з одного боку і абсолютним нонконформізмом з іншого. Ми, українці, є такими. Маємо плюси і мінуси. Але ми не гірші ні за кого іншого, просто інші. Дивіться ці фото з настроєм, любіть людей і світ, бачте красу у всьому. Відкрийте свої очі на наше життя по-новому.










































Гарненький песик на станції в Бродах. Наше життя насправді чудове, правда ж?




Подорожували:
Уляна Явна: facebook, блог.
Едвард Бліновський: facebook
Олег Бабенчук: olegbabenchuk.com, facebook та Вконтакті
Tags: Будьте-бдительны-блогеры-рядом, Україна
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments