Армія помічників

Ціла армія помічників народних депутатів – 4194 людини, про яких ми майже нічого не знаємо. 4194 людини, на утримання яких із держбюджету щороку виділяють 107 млн грн. Хто вони?

Чому важлива публічність помічників?

У 2010 році в Болгарії заарештували лідера одного з кримінальних угруповань. Здавалось би, до чого тут народні депутати? Все просто - цей чоловік мав посвідчення позаштатного співробітника парламентської комісії з питань освіти. Після цього в Болгарії з'явився реєстр позаштатних співробітників депутатів, парламентських фракцій, комітетів.

У нас таких випадків не зафіксовано, але не думаю, що хтось може гарантувати цілковиту відсутність подібної практики.

На сьогодні в Україні ми маємо 4194 інкогніто з державним гербом на посвідченні помічника народного депутата, з повноваженнями, які дозволяють мати доступ до кабінетів чиновників усіх рівнів, з доступом до баз даних, які простим смертним ніколи не показують, до телекомунікаційних мереж і т.д.

4194 людини Х, на яких щороку віддаємо 107 мільйонів із держбюджету.

Громадянська мережа "Опора" і ТВі хотіли з'ясувати більше, але на офіційний запит апарат Верховної Ради відповів так:

“Дані про помічника-консультанта народного депутата України із зазначенням його прізвища, імені, по батькові та засад, на яких він працює, відносяться до конфіденційної інформації про особу, яка не може бути надана згідно з положенням пункту 2 частини першої статті 22 Закону України “Про захист персональних даних”.

За кілька днів апарат передумав. “Опорі” надіслали таблицю. З прізвищами, але не помічників, а самих депутатів. Навпроти кожного стояла цифра – це кількість помічників, які працюють на депутата.

Звідти ми і дізналися, що загальна кількість помічників станом на 28 січня 2013 року – 4194 людини. З них 1269 отримують офіційну зарплатню. Решта працюють на громадських засадах.

Варто зауважити, що кожному з народних обранців законом дозволено не більше, ніж 31 помічник. Щомісяця на них виділяють 20 тис. грн. Ці гроші депутат може розділити між усіма, а може віддати одному. Це вже на власний розсуд. У середньому кожен народний обранець має 10 помічників, з них 7 волонтерів і 3 оплачуваних.

Серед тих, хто самотужки не справляєтьяя зі своїми обов”язками і потребує найбільшої кількості помічників, на першому місці комуніст Микола Дзарданов (він зареєстрував максимальну кількість співробітників – 31) та Андрій Шипко (ПР) – 30.

По 29 помічників мають ще четверо регіоналів – Віктор Бутківський, Сергій Гриневецький, Олександр Пресман та Іван Ступак.

Мало це чи багато? Не буду самостійно оцінювати. Порівняймо з сусідньою Польщею. Там один депутат Сейму має всередньому 4-х помічників – двоє волонтерів і двоє працюють за гроші.

P.S. І ще стосовно того, як воно в інших країнах.

Польща: на сайті Сейму у вільному доступі є чимало інформації про помічників депутатів у тому числі й позаштатних: попередні місця роботи, джерела доходів за останні 3 роки, дані про підприємницьку діяльність.

Словенія: на сайті парламенту поіменно перераховані помічники з указаною заробітною платнею.

Чехія: на офіційних сайтах парламенту можна знайти усіх помічників, більше того – будь-хто може сконтактувати з ними за вказаними телефонами чи електронними адресами.

Литва: відповідальне відомство за прозорість цієї інформації – МВС. На їхньому сайті знайдете перелік усіх працівників канцелярії Сейму, в тому числі й помічників-секретарів депутатів.

У США періодично оновлюють довідник з переліком усіх найнятих співробітників сенатора чи конгресмена. Також цю інформацію можна знайти на персональних сайтах парламентарів.

Німеччина: на офіційних сайтах депути розміщують детальну інформацію не лише про своїх помічників, а й про технічних працівників