Нахічевань

Автономна Республіка Нахічевань - розташований в південній частині Закавказзя ексклав (регіон, відокремлений від основної території країни) Азербайджанської Республіки, оточений Іраном, Вірменією та Туреччиною. В різний час цей географічно та кліматично привабливий регіон належав до Великої Вірменії, Персії, Візантії, Османського Султанату, Нахічеванського ханства, Російської імперії та СРСР.

Територія - 5,6 тис. км . Населення - 400 000 чоловік (2009),  з яких 99,1% азербайджанці. Батьківщина правлячої в Азербайджані сім'ї Алієвих. Свого роду заповідник радянської епохи.

Кордони для місцевих мешканців відкриті лише в сторону Туреччини і туристи тут  бувають нечасто.

 На митниці нам повезло - при підтримці місцевих контрабандистів та випадково знайденого митника, що служив в Україні, ми десь за півгодини пройшли усі бюрократичні процедури. А могли затриматись реально довше - процедури проходження кордону ніким не описані, а російську та англійську тут знають далеко не всі з бюрократичної братії. Давати хабарі не довелось, а от сувеніри на пам'ять типу прапорців, ручок і фрізбі пішли на ура.  

Хороші дороги,  доглянуті узбіччя з довгими рядами дво-трирічних саджанців та системою поливу. І так на протязі десятків кілометрів. З часом буде дуже красиво і зручно.

Памятник Гейдару Алієву, позаду його ж музей. Тут взагалі багато споруд та об'єктів носять його ім'я за давньою радянською традицією.

Місцевий театр.

Мавзолей Гусейна Джавіда на стенді історичних пам'яток в центрі міста.

Він же в оригіналі.Гусейн Джавід - поет і драматург поч. 20ст. Найбільш яскравий представник романтизму в азербайджанській літературі.

Взагалі центр дуже красивий і чистий.

"Муравей" якщо не помиляюсь. Також багато вазів та  чорних волг. А от поліцейські розсікають на бмв.)

А ось так виглядають тутешні таксисти. Усі в уніформі, на нових "китайцях" з синіми номерами. Бензин тут дешевий - приблизно 7 гривень, але для таксування необхідна ліцензія.

Фонтани тут чудові.

Парки теж нвіроку.

Червоні дорожки.

Симпатичні ліхтарі та смітники.

Спорт тут також в повазі.

Меню в місцевій кафешці. Доволі недорого і смачно. Страви вибирали навмання.

Тутешня валюта - манат, дорожча за Євро.- 11 гривень.

Так виглядають  вулички поза центром.

Трохи шпигуноманії: Оскільки туристів,окрім турків,тут небагато, тому й увага до нашого авто була відповідною не тільки зі сторони цивільного населення. Готель коштував 45 манат (приблизно 60 доларів). Зранку потрібно було виїзжати, вирішили виїхати за місто і заночувати в палатках, благо ночі стояли теплі.  Ще під виїзду запримітили за собою білу "шістку". Вранці її ж побачили неподалік від місця ночівлі. Після того рушили в сторону кордону і вона знову була на хвості. Навіть коли ми помилково звернули не туди і повернули назад вона зробила той же маневр. ) Виїхали ми з країни без проблем, тому можливо це було лише дружньою турботою місцевих спецслужб про своїх гостей.)