November 19th, 2014

promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
око
  • forko

Ранковий огляд преси...

Originally posted by pry4ilok at Ранковий огляд преси...
Ранковий огляд преси, хоч зазвичай нічого хорошого від новин не чекаєш, ріже по серцю поглибленням божевілля влади, такого недоречного у смурні небезпечні часи. Кого Бог хоче покарати, відбирає розум. Виявляється, у нас із початку 2015-го буде поліція, і полісмени носитимуть персональні значки. Клас!! Крім того, темна конячка балаболка Аваков похвалився, що «у підрозділів Нацгвардії в зоні АТО скоро з'явиться нове важке озброєння, яке буде «несподівано різким» для ворога». Да, принаймні НЕСПОДІВАНО різким воно не буде. І, якщо чесно, я потай сподівалася, що за час цього дивного кривавого перемир’я влада – при такому сильному-сильному занепокоєнні Заходу й Америки – змогла оснастити своє військо важким озброєнням. Про це не базікаючи.

...Дізнаєшся, наприклад, кому на руку Закон про вільну економічну зону «Крим». Виявляється, він звільняє від економічних зобов’язань перед Україною (податки) олігархів, у яких там підприємства.Collapse )
око
  • forko

Кого финансирует Украина, сэкономив на пенсионерах?

Originally posted by pauluskp at Кого финансирует Украина, сэкономив на пенсионерах?
Генерал-майор Генштаба Виктор Назаров приболел. Его подозревают в халатности, приведшей к гибели 49 десантников и экипажа Ил-76 над Луганским аэропортом.

Халатность - так дипломатично прокуратура называет предательство. Видимо, боятся обидеть хорошего человека. Даже палату люкс выделили, чтобы успокоился, пришел в себя.

10346182_654416931341055_1019489921331725689_n.jpg

Украина продолжает щедро платить Назарову, ведь он не донецкий пенсионер. Это пенсионеры помогали оккупантам, а не орденоносный генерал-майор Генштаба. Мне почему-то кажется, что генеральскую пенсию от Украины он получит при любых раскладах, даже если отсидит за измену. Ну а если правительство окончательно сдаст страну оккупантам, что вероятно - Россия не оставит героя в нужде.

Collapse )
око
  • forko

Полковник с заданием не справился.

Originally posted by m_gluk at Полковник с заданием не справился.
Еще пару недель назад Путина называли самым влиятельным политиком мира. После австралийского саммита двадцатки президент России однозначно возглавил список самых жалких политиков. Его унизили, оскорбили и выгнали. Он утерся, сделал вид, что ничего не заметил и удалился под язвительные насмешки мировой прессы. Так обращаются только с изгоями и лузерами. Совершенно очевидно, что Путин уже не способен защищать интересы России на международной арене. Его не воспринимают как партнера. Более того, руководители двадцатки послали явный сигнал российским элитам, что время Путина истекло.

На данный момент Путин уже не нужен никому - ни мировому сообществу, ни российским элитам. С точки зрения мирового сообщества, человек, который постоянно врет, попирает международное право, шантажирует мир глобальным ядерным конфликтом не является договороспособной персоной. Но и с точки зрения российской элиты Путин потерял статус гаранта ее процветания.
Collapse )

Художники Харькова. Стаханов И.М.

Оригинал взят у honordagger в Художники Харькова. Стаханов И.М.
Среди множества Харьковских Художников Советского и Пост-Советского периода, фигура Игорь Михайловича была достаточно заметна. И не только в переносном смысле, прекрасный спортсмен, фронтовик он был так же выдающимся художником-графиком.

Stahanov2

Collapse )

После смерти Игорь Михайлович оставил большое культурное наследие не только в виде своих работ но и воспитав множество учеников. Думаю его творчество еще будет по достоинству оценено.


маска

Пісні харків"ян

Оригинал взят у ne_znaiko в Пісні харків"ян
 Під час перебування в Польщі неодноразово доводилось відповідати на запитання її мешканців по Україну. Всіх цікавлять події в нашій країні, війна Росії з Україною. Вони з самого початку бачили це саме так. Тема сепаратизму для них зовсім не зрозуміла. Старше покоління більш обізнане на радянському минулому, вони порівнюють нашу боротьбу зі своєю, але все одно їм важко повірити, що є люди, які хотять перетворити Україну на частку Росії. Просто не розуміють, як можна жити в країні і не бути патріотом.
  Серед багатьох запитань повторювалося різними людьми ще одне - чому ми не розмовляємо українською. Доводилося докладно переповідати історію сходу України, розповідати про русифікацію. Пояснювати, що українська зберіглася лише в селах. Що наші батьки, якщо вони йшли до школи в 50 - 60 роках, ще могли потрапити до української школи, але потім школа стала російскою, а за нею все, вищі, робота і побут. Всі ці розмови примушують повернутись в минуле, по-іншому оцінити,  як воно було, і чому саме так.
   У поляків не було такого історичного досвіту, коли декілька поколінь не мали можливості знати минуле своєї країни. Коли я думаю про це, потрапляю в піонерське дитинство і бачу маленький жовто-блакитний значок на піджаку двоюрідного брата. Це кольори команди Металіст, а він - її фанат. Але насправді це прапор України, яка існувала до радянських часів. Брат розповідає мені про це і навідь заспівує:" Жовтий і блакитний - наші кольори..." Все це я в перше чую і не пригадую з історії, щоб до радянськіх часів тут існувала держава, яка б мала власний прапор, а значить і власне... все інше? Дуже дивно.  Для дорослих це також була таємниця. Пригадую, що брат умовив свою маму пошити величезний прапор, який на стадіоні відібрала міліція. Дорослі не розуміли, чому. Це був просто прапор футбольної команди.
  Не знаю як це сталось, що фанати Металісту були осередком українознавства, але розумію, що не випадково саме вони пустили в світ пісню, яка стала народним хітом.
  Дивно, але тільки після спілкування з мешканцями інших країн усвідомлюєш, що люди, які не мають поняття патріотизму - справжні дикуни. А коли згадуєш про ті маленькі крихти знання, з яких відроджується пам"ять, відчуваєш, що  надія у нас є. Хоча і не у всіх.
Карпати 2007

Вспомнилось. Диктатура пролетариата

Когда мои ровесники и люди постарше с ностальгией вспоминают о колбасе по 2,20 руб., я еще как-то могу это понять. Тогда мы были молодыми, и конечно, то что было 30 лет назад, сейчас кажется таким радужным...
Но когда о такой колбасе вспоминают те, кто родился после распада Союза, или незадолго до него, я хочу спросить:
А вы знаете, по сколько часов мы стояли в очередях за этой колбасой? - Отвечу: " От полутора до трех часов. Если было за чем стоять. Если было, когда стоять."

В начале восьмидесятых в дефиците была не только колбаса. Поэтому на многих предприятиях раз в неделю продавали продуктовые наборы. У нас на работе их называли "пакеты". "О! Пакеты привезли!", "Что сегодня в пакетах?"
В пакетах была пачка (200г) масла, килограмм вареной колбасы, пачка чая, если индийский - большое счастье, сгущенное молоко, мог быть майонез и горошек (особенно перед праздником) и курица сорта "синяя птица". Могло быть 200-300г. сыра.
Иногда была утка или мясо, такое, как изредка появлялось в магазинах, т.е. применно половина костей. Масло могло быть "бутербродное", с жирностью 62%, а если повезет, то "крестьянское", 68%.
Курица выдавалась отдельно, без упаковки. Ну, работая в конторе (по-современному, в офисе), кусочек бумаги найти можно было, но если вам посчастливилось купить "синюю птицу" в гастрономе, то кроме чека, другой упаковки не было. Так, взяв ее с помощью чека за лапы, и несли по городу.

Изредка, 1-2 раза в год в пакетах были крышки для консервирования. Крышки -это вообще мистика. Вся страна консервировала, но за 34 года жизни в СССР я НИ РАЗУ не видела их в магазинах. Крышка стоила 3 коп, т.е. упаковка всего 1,50 руб., но эта упаковка была прекрасным подарком родным или "презентом" нужным людям, т.е. мелкой взяткой. Крышки не покупали, их "доставали".
Такие проблемы, возможно, незнакомы были жителям столиц, Москвы и Киева. Когда мой муж побывал впервые в командировке в Москве, то привез целый чемодан апельсин, (для себя,  для коллег и друзей), и даже ! бананы. Тогда мы впервые их попробовали. В Киеве, на Крещатике, был даже магазин "Сыры", там их было штук десять  видов, а может и больше.
Из Киева моя сестра-студентка привозила нам сосиски. И наша 6-летняя дочь сочинила стишок: "Приехала Наташа, сосиски привезла. И все мы закричали: "Ура! Ура! Ура!"

Ваши дети сейчас кричат "Ура!" сосискам?

А теперь вернемся к диктатуре пролетариата. В начале 80-х мы с мужем были молодыми инженерами-строителями.
Collapse )