Парафіївка, Качанівка, Петрушівка, Іваниця - прес-тур до об"єднаної територіальної громади

2. Інформація для тих, хто хоче відвідати ці краї, наприклад, історико-культурний заповідник Качанівка (палацово-парковий ансамбль), об"єкт зеленого туризму "Соколиний хутір" і т.ін. - стан доріг дуже різноманітний. Туди ми їхали з Чернігова  через Кіпті, далі по московській трасі до Вертіївки, потім - дорогами місцевого значення до Парафіївки. Московська траса в прекрасному стані. На місцевих дорогах теж є ділянки, які приємно здивували відсутністю ям, але є й такі, де треба їхати, не поспішаючи.
 Найгірша дорога була на ділянці Парафіївка- Іваниця. Але  й без позашляховика можна проїхати.
Назад їхали через Ічню- Ніжин- Куликівку, стан доріг теж різний, але проїзний. Проте в темну пору доби водію треба бути дуже уважним.
Місця цікаві, я б хотіла там побувати влітку. Качанівку виділю в окремий пост.


3. І ось ми в Парафіївці. Це селище міського типу в Ічнянському р-ні, колишній райцентр. Вдалині видно якийсь агропромисловий об"єкт. В цих краях прекрасний чорнозем.


4. Я вже писала, що оскільки я не журналіст, а блогер, то висловлюю особисту думку.
Тому, крім розповіді про Парафіївську ОТГ, хочу познайомити вас з особистістю, яка викликала в мене велику повагу.

Це голова Парафіївської ОТГ, Валентина Федорівна Карпенко. Ось вона йде нам назустріч.
 Чи багато ви знаєте сільських голів 1947 року народження? Оце вона і є. І не скажеш, що це стара людина, це просто ділова жінка з доброю пам"яттю, організаторськими здібностями і щирим уболіванням за свій край і за Україну. Навіть манера говорити в неї не "стариковська".
34 роки Валентина Федорівна викладала в школі математику, а з 2002 року очолила Парафіївську сільську раду. Люди їй довіряють, неодноразово переобирали на цю посаду, а з початком адмінреформи обрали головою ОТГ. Бувала вона й за кордоном, переймала досвід в Латвії, і зараз громади підтримують зв"язок.
(Зверніть увагу тут і далі  на паркінги біля всіх закладів: основний вид транспорту тут - велосипед.)


5. Селищна рада знаходиться в приміщенні колишнього будинку культури.
Колись мені доводилось бачити, як одна чернігівська чиновниця, прийшовши на посаду керівника одного з управлінь, відразу замовила у свій кабінет нові меблі, хоч ті, на які вона прийшла, теж були новими, але "я не хочу, щоб тут була чужа енергетика, і взагалі, мені не подобається так, а хочу отак". І це все за наші з вами гроші.

А тут пішли іншим шляхом - почали з капітальних ремонтів двох шкіл і трьох дитсадків. Звичайно, Валентина Федорівна розуміє, що сільрада - це обличчя громади, що імідж теж важливий, тому планують подбати про своє приміщення, але не це є першочерговим.


6. Гостинні господарі пригостили нас чаєм, кавою, канапками і т.ін. на столі, застеленому вишитою скатертиною.


7. І почалося спілкування, з якого ми дізналися чимало. З ситуацією нас знайомили Валентина Федорівна і Ірина Кудрик, директор Центру розвитку місцевого самоврядування в Чернігівській області.

До Парафіївської об"єднаної територіальної громади увійшли 18 населених пунктів, де мешкає більше 6 тис. чоловік. В тому числі, 5 сільрад - Парафіївка, Петрушівка, Мартинівка, Іваниця і Южне. Замість сільрад тепер є старости, які мають печатку і наділені правами нотаріуса, тому жителям не треба їхати в Парафіївку чи Ічню. Старости також видають потрібні довідки для отримання субсидій і передають документи в райцентр. І ще чимало адміністративно-господарських функцій виконують.

На території Парафіївської ОТГ працють підприємства - ПАТ "Блок Агросвіт", ПАТ "Кремінь", "Фортуна", "Колос", "Нива", "Північна експортно-імпортна компанія" і інші.

Після адмінреформи 60% податків з фізичних осіб залишаються в розпорядженні громади. А ще громада отримує медичну і освітню субвенцію від держави.
Є три школи, (в Парафіївці є й музична), п"ять дитсадків, п"ять будинків культури, чотири ФАП (фельдшерсько-акушерські пункти, дві  амбулаторії, Центр надання соціальних послуг і інше. В с. Іваниця є стаціонар на 10 ліжок.

На території Парафіївської ОТГ розташовані такі об"єкти туризму, як Качанівка (державний) і "Соколиний хутір" (приватний). Ще три села в сумнівах і поки що не приєднались ні до якої громади, але якщо приєднаються до Парафіївської, то додасться ще й Тростянецький дендропарк, унікальний об"єкт навіть в масштабах Європи.
За 2016 рік фінансово-економічні показники значно покращились. І якщо в 2015 році сума надходжень складала близько 5 млн. грн., то в 2016 році при плані 23 млн., по факту отримано 33 млн. грн..

Чимало з цих мільйонів вкладено в капремонт шкіл, дитсадків і інших соціальних закладів.
І думаєт, це легко дається? Мало того, що є перешкоди з боку районної влади, але в нас ще й законодавство таке, що для ремонту дитсадка за 900 тис. грн. треба зібрати 96 різних дозволів. Уявляєте?! Це не будівництво, де відвід землі і таке інше.
Це лише капітальний ремонт.


8. Ліпнина на фасаді селищної ради.


9. Навіть туалет для місцевої влади і її гостей ще "за хатою".  Старий, занедбаний, але чистий, наскільки можна.


10. Поруч з селищною радою. Червона вивіска - "Нова пошта".
Під час інтерв"ю з головою громади були й питання про утилізацію сміття і правоохоронні органи. І, на жаль, з цим поки що "печалька". Бо є один дільничний на 10 сіл, і мало що встигає. Громада має право створити свою муніципальну поліцію,  з трохи меншими повноваженнями, ніж державна, але достатніми для виконання завдань охорони правопорядку. Має право також на створення народної дружини, і навіть озброєної. І в Парафіївці планують створити муніципальну поліцію з чотирьох чоловік.

Щодо утилізації сміття, роздільного збирання і т.ін. - ще зовсім нічого нема. На весь район лише одне сертифіковане сміттєзвалище, і ще два якісь, що діють, але не все я там зрозуміла. Іноді громада наймає машину і вивозить туди сміття. Намагались щось заплатити комусь з місцевих за збір пластику,  і навіть приміщення виділити для зберігання, але якось не склалось. Зрідка, стихійно, проїжджають якісь збирачі металолому чи ще чогось, але системи нема.

Ніякого комунального підприємства нема і в Ічні. Нема кому надавати ритуальні послуги, займатися благоустроєм, утилізацією сміття і навіть обслуговувати вуличне освітлення.
Тому Парафіївська громада заклала в бюджет на 2017 рік 400 тис. грн. на створення комунального підприємства.


11. А от куди пішли народні гроші. Дитячий садок №1 в Парафіївці, збудований в 1956 році і капітально відремонтований - замінили дах, вікна, утеплили і облицювали пластиком фасад, а всередині теж побачите.


12.


13. Кімната казок.


14. Меню.


15. Ігрова.
В ремонт і обладнання  вклали 1, 5 млн. грн. Тут зараз перебуває 37 дітей, в черзі ще 60.


16.


17. Їдальня маленька, тому ясельна і садочкова групи їдять по черзі.


18. Санвузол.


19. Спальня.


20. Ніякі кандидати в нардепи чи в мери тут не піарились, встановлюючи  дорогі дитячі майданчики імені себе, бо скільки ж тут того електорату в порівнянні з великими містами? . Тому гірки, гойдалки і т.п. не такі, як в Чернігові, а саморобні, які були в нашому дитинстві.
Але любов до дітей відчувається у всьому.
Ось вони водять "Подоляночку", я її пам"ятаю з першого класу, з 60-х років. Це - вічне.


21. Є тут і критий павільон з Капітошкою і його друзями. І ніяких хуліганок Маш і нещасних ведмедів.


22. Територія велика, є де діткам гратися.


23. А ось і середня школа в Парафіївці. Шкільний автобус куплено за принципом 50/50 - 700 тис. грн. - кошти громади і стільки ж - від держави. Некрасивий паркан, хоч і побілений, а школа цілком пристойна.


24. Про те, що отримала школа після створення ОПГ (а це, в першу чергу, капітальний ремонт)  розповідає її директор Петруша Галина Леонідівна.


25. Замінили дах, вікна, зробили інші роботи.


26.  Зі шкільного подвір"я видно колишній цукрозавод.


27. Зайшла я в кабінет історії. Дітки такі чемні.Погляньте, які в них хороші обличчя. В школі в коридорах багато зелені - великі гібіскуси. Я запитала в чергових, хто за ними доглядає, учні чи хтось інший. Ні, техпрацівники. Ну, що класи учні вже не прибирають, я знала (а в Японії прибирають, ще й як), але щоб навіть за квітами не доглядали, здивувало.


28. Великий стенд про успішних випускників школи. І тут - від майора Національної гвардії України до офіцера ФСБ Росії. Уявляєте зустріч випускників?


29. Переможці спортивних змагань.
І за якістю знань школа на високому рівні. З більше, ніж 6 тисяч шкіл, що беруть участь в ЗНО, Парафіївська школа займає 370 місце. Протягом десяти років на районних олімпіадах - одна з кращих, особливо з української і англійської мов.


30.


31. Працюють тут гуртки - хореографічний, культури мови та спілкування, азбука безпеки, паперопластики, літературної творчості, і патріотичного спрямування: "Козачий гарт" та "Сокіл".


32. Велопаркінг біля школи. Ніяких замків на велосипедах.


33. Базарчик в центрі Парафіївки. На фото не дуже видно, але по обидва боки дороги торгують саджанцями. Сезон.


34. В 2016 році в Парафіївці закрили лікарню, і це була втрата для місцевої громади. Залишилась будівля, і чимало обладнання. Громада вирішила створити на її базі кілька закладів. На першому поверсі - Центр первинної медико-санітарної допомоги і амбулаторія.


35. Тут працює сімейний лікар. Також знайшли стоматолога і надали йому трикімнатне житло.  Народжувати їздять в Ічню, але тут є акушерка .  Дуже потрібен педіатр, бо  в громаді 750 дітей, з них 19 - до року , і ще 14 - на підході (стільки вагітних).
Є тут лабораторія, де зроблять і загальний аналіз крові, і на цукор, і інші.
А це фізкабінет, де є  УВЧ, інгалятор, діадинамік і т.ін. Є діагностичний кабінет, де роблять ЕКГ. Нема УЗД і рентгену.
За день лікарі можуть обслужити близько 150 чоловік.


36. А ця мила дівчина -  Христюк Вікторія, директор Територіального центру соціального обслуговування, що розмістився на другому поверсі колишньої лікарні. Має відповідну освіту. Центр відкрито недавно. Тут є стаціонар для стареньких, що потребують догляду.
Зараз в закладі перебуває дві бабусі і один дідусь. Розрахований на 30 ліжок. Сюди можуть звернутися і інваліди, і люди, що потрапили в кризову ситуацію. Можливе й тимчасове перебування. Штат центру буде розширюватись, щоб надавати допомогу тим, хто залишається жити в себе вдома, але потребує догляду.


37. З одиноких пенсіонерів вираховують 75% пенсії, а якщо є діти, то, крім цього, вони доплачують на утримання.
На харчування йде 35- 50 грн. на день.
Але меню печальне - ні молока, ні м"яса, ні риби...


38. В цій чотиримісній палаті доживають віку дві бабусі. Я запитала дозволу їх сфотографувати,  погодилась одна, тому ту, що справа, не видно. Схоже, що вони вже лежачі, бо зовсім старенькі. А дідусь ходячий.


39. Це - холл. З цих диванів можна подивитися телевізор. Старенький. Але хіба мільйонерам,  кандидатам в депутати тут вигідно пропіаритись і подарувати, наприклад, тумбочки чи новий телевізор?


40. Двохмісна палата. Тут скрізь за принципом "бідненько, але чистенько". І, мабуть, це краще, ніж людині немічній замерзати у власній хаті, коли вже нема сил навіть піч розпалити.


41. Їдальня.


42. Далі в нас - дитсадочок №2. Тут нас зустрічає "Старуха Шапокляк". А на сумці в неї віршик про те, що вона розумна і вміє всіх налякати, то хоче налякати злидні, нехай від нас втікають.


43. Басейн з  живими карасями допомогли зробити батьки.


44. Тут нас зустрічає завідувачка Андрійко Алла Миколаївна. Вона розповідає, що ремонт було зроблено ще до об"єднання громади, в 2015 році, але відкритись не змогли, бо не вистачило коштів на меблі, посуд і інше обладнання. І лише в 2016 році , коли громада виділтла кошти, відкрились.

На запитання, чи часто збирають гроші з батьків на ремонт і т.ін., нам відповіли, що тут це не прийнято, то в нас, в містах...
Тут за батьківські гроші було куплено лише ляльковий театр, та й то чимало ляльок до нього шили самотужки.
Сплачують батьки 16 грн. за день, в ясельній групі -14.,  але є й пільговики - діти учасників АТО і інших категорій перебувають в садочку безкоштовно, діти з багатодітних сімей - за півціни.
Чим годують? - В основному, своїми, місцевими продуктами, м"ясо купують в підприємства "Нива", а "Агросвіт" дає м"ясо і олію безкоштовно.


45. Заходимо в садочок тихо, бо дітки сплять. Починаємо з світлиці. Тут і справжні старовинні рушники, прялка, подушки, і сучасна кераміка. А імітацію печі  зробили з картонних коробок. Гарно вийшло.


46.Зараз тиха година. Всі сплять, лише дівчинка, що справа, поглядає з-під ковдри :)


48. Ясельна група відкрилась після ремонту, в серпні 2016 року, і це значно зменшило чергу. Приймають туди діток від півтора року. Ясельна і садочкова групи опалюються по-різному, одна газом, друга електрикою. Хотілося б встановити один котел, але поки що можливості нема. Але й дах замінили, і вікна, і ще багато чого зробили.

Це ігрова кімната.


49. Музична кімната маленька. Справжнього, "дорослого" інструменту немає, є музичний центр, різні брязкальця...


50. ... і ось такі інструменти.


51. В усіх навчальних закладах, де ми були, є куточки патріотичного виховання.
А ще зверніть увагу, які гарні дитячі шпалери майже у всіх приміщеннях.


52. Сьогоднішнє меню. На сніданок каша пшенична з м"ясною підливою, чай і булка з маслом. На обід - суп гороховий, тефтелі м"ясні з рисом, помідори солені, компот. На полуденок - суп молочний з макаронами, чай, печиво.


53. В обох дошкільних закладах, що ми були, відчувається справжня турбота про дітей. Це стежка здоров"я. Імітація шпаківень служить для ароматерапії. По стежечці, де насипано природних матеріалів різної фракції, дітки влітку  ходять босі, вдихаючи аромати трав. Потім сідають на довгу лавочку з такою ж довгою підставкою для ніг, і їм ніжки поливають водою.


54. Далі ми вже в с.Петрушівка, їдемо до садиби "Соколиний хутір".


55. Садиба займає більше 4 га, розташована по обидва боки вулиці. Та частина, що праворуч, спускається до річки Смош, притоку Удаю. Цьому зеленому туризму вже 20 років.


55. Мабуть, прекрасний пейзаж тут влітку. Але, схоже, що через забороняючі написи, які побачите нижче, сюди ви просто так, помилуватись чи сфотографувати, не підійдете.
І як ото в Європі не прихватизовують пляжі? Що у Франції, що в Італії, що в Іспанії. В один бік пляж - 15 км, і нічим не перегороджений, закінчується портом чи природною перешкодою-скелею, в другий - ще 20 км, і теж закінчується портом. Послуги на пляжі можуть бути платними, але місце під сонцем і море - безкоштовні.


56. Господар садиби, Микола Череп розповідає про свій сімейний бізнес.


57. А я дружу з зайцем.


58. Тут, видно по всьому, добре поставлена національно-патріотична робота. На цьому ристалищі бувають і змагання лучників, і джигітовка, і перегони. Оскільки є своя конюшня з десятьма кіньми, проводиться навчання верховій їзді, майстер-класи з гончарства, приготування кулешу, стрільби з лука...


59. Територія оформлена з гумором. З будки виглядають ноги туриста, зліва напис "Місце зайняте", справа - що це місце коштує 1$. А перед нами стіна літньої корчми.


60.


70. Всередині літньої корчми. Підлога в ній застелена сіном.


71. А цей сарайчик називається "Сіновал".


71. Всередині "сіновалу". Зручності десь надворі. Це - найдешевше тут житло.


72.Справа від фіртки напис "Вхід на територію та пляж без дозволу господаря забороняється".


73.Такий же і тут, через дорогу. І суть, і формулювання... Можна зрозуміти, що навіть ті, що тут відпочивають, повинні щоразу шукати господаря, щоб дозволив на пляж піти. А тому, що вперше приїхав, ще не поселився, стати перед цим написом, і дивитись на нього, адже ніякого дзвінка для виклика господаря тут нема.
Заходимо в двір, де будинок писаря.


74. Будинку цьому 170 років. Тут найдорожчі апартаменти.


75. Заходимо в першу, прохідну, кімнату.


76. За нею - друга, з чотирма ліжками.


77. Звичайно, на колір і смак... Але я б не хотіла тут заночувати, навіть, якби було значно дешевше. Спати серед старих речей, можна сказати, в музеї, це треба мати здоров"я.
Оскільки ні стиль, ні дизайн не продумані, навіть перебування в таких кімнатах не милує око. А ще, що аж шестеро в одному номері - це фактично хостел. Але ціни далеко не хостелівські.


78. Одна перевага цих дорогих апартаментів перед дешевими - обладнаний санвузол. Зазвичай у фермерських садибах Європи намагаються уникати дисгармонії.  А тут за стилем - хата сама по собі, а санвузол - сам по собі.
(Мабуть, образиться на мене пан Микола, якщо це прочитає :))


79. І все ж, тут є й чимало хорошого. Наприклад, звідси близько до багатьох цікавих місць.


80. А ще - в одній з хат пан Микола створив музей.


81. І хоч він займає всього одну кімнату, але там варто побувати. Господар добре знає історію і цікаво розповідає. Шкода, що в нас було мало часу.


82.


83. Виїжджаємо з "Соколиного хутора" і їдемо в Качанівку, до якої півтора кілометра. Попереду, на  "Ниві", голова Парафіївської ОТГ, пані Валентина, показує нам дорогу. До асфальту недалеко.


84. Про Качанівку буде окремий пост. Гарно там.
Після її коротких відвідин заїхали в с. Іваниця, що теж входить до Парафіївської ОТГ. Тут відремонтували школу, замінили більше сотні вікон...


85. ...і в дитсадочку, що через дорогу, замінили вікна і дах.


86. Ми в центрі Іваниці, яка теж колись була райцентром. Будинок культури.

Дивлячись на цю і подібні будівлі, я подумала, що занепад в сільській місцевості почався відразу після розпаду Радянського Союзу і тривав 25 років. Бо те, що зараз  в порядку, видно, що відремонтовано чи збудовано, рік-два-три тому.

Валентина Федорівна розповідала, що в с. Мартинівка будинок культури в дуже поганому стані, на ремонт треба чимало грошей, але там є спортзал, який функціонує, і молодь в нього ходить. Тому громада виділила на початку 2017 року 16 тис. грн. і закупила спортивний інвентар для того залу.


87. Центральна площа с. Іваниця.


88. А в цьому кафе-барі, що навпроти будинку культури, на нас чекав обід.


89. Ох, іноді "напрягає" українська гостинність. Бо після холодних закусок, борщику зі шматком свинини, картоплі  тушкованої, з двома котлетами, коли вже було "щас спою", і ми думали, що вже все, нам сказали, що ще млинці зараз будуть. Заперечення не приймались, бо "як же ж без млинців? До Чернігова ж далеко." :-) Але ті млинці з вишнями були такі смачні...
Взагалі, кухня тут по-сільському проста і по-домашньому смачна.


90. Вийшовши з кафе, і побачивши гарну живу огорожу з ялинок, вирішила подивитись, що там. А там - прапори України і ЄС. А зо дві години тому ЕС проголосував за безвізовий режим для громадян України, і про це мені СМСкою повідомив чоловік.
А це - підприємство "Нива", що вирощує зернові, зернобобові, картоплю, овочі і кісточкові плоди.

От така цікава і надихаюча вийшла поїздка.
Нехай втіляться в життя всі плани громади! В тому числі, такий амбіційний, як побудова готелю з кафе, дитячим майданчиком і заправкою для електромобілів у Качанівці (хоч на це коштів громади не вистачить, потрібні інвестори, спонсори, гранти... То нехай і вони знайдуться!).