Сібіу – найгарніше румунське місто: Германштадт, атмосфера старих часів та міст брехунів

Серед трансільванських міст найбільш припав до душі саме Сібіу. Бо тут здоровенний історичний центр, який поєднав відреставровані вулички та елегантно обшарпані будинки, де і досі можна відчути дух старих часів.

Фото: romaniatourism.com

До Сібіу ми діставалися ранковим поїздом з Брашова. На щастя, поїзди у Румунії доступні нам, українцям. Квиток обійшовся десь у 20 лей (130 гривень). Правда, як і у нас, вони дуже повільні: 150 кілометрів ми пленталися більше 3 годин.

За вікном пролітали типові румунські краєвиди – кукурудза та баранці.
1.


Від вокзалу до центру міста 20 хвилин пішки. Сібіу або ж Hermannstadt, як його називали саксонці-переселенці, протягом сторіччя був столицею Трансільванського князівства.
2.


Самих же німців зараз у місті лише 1%. Втім, у Сібіу народився та з 2000 по 2014 рік був його мером сучасний президент Румунії Клаус Йоганніс. Саме він зробив з міста цукерочку.

Недаремно, у 2007 році місто було обрано культурною столицею Європи, а у 2008 році журнал «Форбс» назвав місто восьмим «найбільш ідилічним місцем для життя» у Європі.Історичний центр чітко поділений на верхнє та нижнє місто. У першому жила знать та аристократія, другий же заселяли майстри та промисловці.

Заможну частину утворюють дві площі – велика (mare) та мала (mica). Аби розгледіти центр з висоти слід піднятися на башту ратуші. Відкрита з 10 ранку по 8 вечора а вхід коштує лише 2 леї (13 гривень).
3.


Велика площа – є однією з найбільший у Трансільванії 90х142 метрів.
4.


Нижня частина та міст брехунів. За легендою, конструкція обрушиться, якщо на ньому людина буде брехати. Подейкують, що таким чином признавалися у коханні чи перевіряли важливу інформацію.
5.


До статусу культурної столиці міст, як і верхнє місто, зазнав ремонту.
6.


Будинки з черепичними дахами ніби слідкують за нами.
7.


Трошки Малої площі та Лютеранська кірха.
8.


На ній теж обладнали оглядовий майданчик з найкращим видом на Сібіу. Вхід коштує 5 лей (35 гривень).
Стандартний вид для листівок з Малою площею та ратушею.
9-10.




Класно, що можна насолоджуватися місто без ґрат та скла. Та і туристів окрім нас двох у жовтневий робочий день не було.
11.


Православна церква та гори вдалині. Ніби румунська архітектура втиснулася серед спадщини, що лишили саксонці.
12.


Всередині вони мало чим відрізняються від наших.
13.


Ще один приклад румунської архітектури.
14.


Повертаємося до кірхи. З неї можна оцінити масштаб нижнього міста, помилуватися черепичними дахами.
15-16.




Час спуститися і прогулятися нижнім містом.
17-19.






Димарі!
20.


Скверик нагадує скоріш окреме провінційне містечко, ніж іншу частину Сібіу.
21.


Варто загубитися у кривих вуличках.
22.


Сходи до верхнього міста.
23-24.




Колоритна вуличка.
25.


Кірха та елегантно облізлі будиночки. Це вам не міста після марафету у Західній Європі. Дух старовини присутній саме у такій обшарпаності.
26.


Масивні конструкції
27.


Після такої прогулянки ми пообідали у їдальні Gospodina прямо біля Великої площі. Чорба (кислий суп), мамалига з доброю порцією м’яса та салат обійшовся нам у 16 лей (100 гривень). Одну порцію ми розділили на двох і добре наїлися.
Як і у іншому історичному регіоні провінції Марамуреш до страв дають такий гострий перець.
28.


Бабуся у їдальні з іконою на стіні, ретельно розпитувала чи ми маємо місце, де заночувати. Спроба налагодити комунікацію з моєю початковою румунською була вкрай погана. Але за турботу – повага.

Верхнє місто вже причепурене і сильно контрастує з нижнім. Атмосфери старовини тут вже нема. Але у тому і плюс Сібіу – це ніби два в одному.
29-31.






Старе місто було оточене муром. Де-не-де лишилися його залишки і навіть башти!
32.


Румуни підтримують свого виробника і пересадили поліцію на «Дачії». Чи будуть наші копи їздити на «Тавріях»?
33.


Бувай Сібіу, ми полетіли далі - для нас ти стало найгарнішим місто Румунії!
34.



Неоднозначний Бухарест: Париж Сходу, треш та перл Майкла Джексона