Сігішоара: строкаті будинки, могутні вежі, дім Дракули та румунське пиво

Невелике містечко Сігішоара (не плутати з Тімішоарою) з його добре збереженими фортифікаційними спорудами часто називають перлиною Трансільванії. Знаходиться воно у центрі Румунії – між Брашовом та Клуж-Напокою.


Фото: romaniatourism.com

Попри невелику кількість населення (зараз тут живе менше 30 тисяч людей) старе місто захищено ЮНЕСКО, а на батьківщину Дракули прибувають туристи звідусіль.

Сюди ми планували їхати поїздом о 6-й ранку з Брашова, де мали базу. Але напередодні познайомилися з парою з Франківська у замку Пелеш і вони чисто випадково на машині їхали у наш день до Сігішоари!

– Ми вам заплатимо за ціною поїзда, – казав я їм.
– Не треба. Ми все рівно туди їдемо, – сказали нам Катя та Ростик.

До речі, їхали вони у Румунії по болгарському мультишенгену. Поїхати громадяни Україну можуть також і з візами Хорватії на 2 або багато вїздів.

Більш того, вони не тільки підвезли нас, а ще й пригостили обідом, попри наше віднєкування. Світ не без добрих людей – головне йому відкритися.

І от нам випала нагода проїхати крізь старовинні поселення, заснованими саксонцями-колоністами та побачити сільську Румунію.

Такою кількості овець та кукурудзи я ще не бачив.
1.


Трансільванські села.
2.


Цитадель Рупя.
3.


Старе місто у Сігішоарі – різнокольорові будиночки з книжки казок. Історичний центр є один з семи спадщини ЮНЕСКО у Румунії.
4.


Достатньо походити по горбистих вуличках.
5-9.










Найефектнішою спорудою центру є годинникова вежа.
10.


Рівно о півдні відбиває годинник. А от фігурки нажаль не рухаються.
11-13.






Виходить чоловік і б’є 12 разів у барабан.
14.


На вежі знаходиться оглядовий майданчик, а під нею – тур центр.
15.


Іншим визначним місцем, хоча естетично посереднім, є будинок, де народився Дракула. Навіть показують нібито його кімнату (ага, вже 500 років пройшло)
16-17.




Місцеві зробили з образу Брема Стокера (сам він жодного разу у Трансільванії не був) бізнес – дракулівське кафе у темряві, купа дрібниць з вампіром і так далі.
18.


Сам Цепеш від того плаче.
19.


Класичний вид.
20.


Окрім годинникової вежі є і інші потужні оборонні споруди, що оточують місто. Це мені нагадало Кам’янець-Подільський.
21.


Милість у деталях.
22.


Завдяки туристам розвивається готельний бізнес. Багато будинків перетворили на пансіони. Ціни десь по 20 євро.
23.


Яскраво навіть у дощ.
24.


Місцеве авто.
25.


Тут старе місто закінчується.
26.


Ось такі стовпчики можна побачити вздовж румунських доріг. Є вони навіть у містах.
27.


Маленькі циганчата просять гроші у туристів. На вокзалі причепився рожевощокий повненький хлопчик, додаючи італійською: mangiare collega (я голодний). Коли Катя назвала його «піська мала» він почав то повторювати. Було смішно. Нарешті мій підвищений тон та крик його матері змусили припинити його спроби.
28.


Як і у інших містах Румунії тут люблять підкреслювати колишню приналежність до Римської імперії.
29.


А от вже представник чисто румунської архітектури - православна церква.
30.


У місцевому ресторанчику замовили чорбу та пиво. Останнє коштувало як у Києві – десь 6 чи 7 лей (40-45 гривень), а наші попутники – картоплю фрі та відбивні. Подивіться на порції!
31-33.






Дякуємо Вам Катя та Ростик!
34.



Неоднозначний Бухарест: Париж Сходу, треш та перл Майкла Джексона