Дещо про вимову пересічного суржикомовного українця(1)

Не знаю як для вас, проте суржик, для мене, це досить-таки цікава річ. Отже, я вирішив якось описати його, систематизувати та зрозуміти чому, коли, де та як він виник. Саме тому я спробую розпочати вивчення цієї ракової пухлини( звісно, що для української мови) передусім із вимови, бо це дуже просто - для цього треба лишень вийти на вулицю, побалакати із людьми, ввімкнути наше недоукраїнське телебачення та й просто послухати ЯК вони( себто мовці) говорять.

  1. М'яка літера "Ч". Це типова риса будь-якого суржикомовного та російскомовного українця. Завдяки російській мові, колись уживана майже усюди( окрім степової України) тверда "Ч" за якихось майже сотню років перетворилася на "ЧЬ" і, таким чином, ми маємо спотворену та не властиву українській мові вимову багатьох слів. Наприклад( тут і далі читайте так, як написано): " чєрешня", "чі", "чяй", "чяшка", чєкай", "чєрвоний", "анічічірк", "чісло", "чяпля", "чярка" тощо. На жаль, тільки найзадрипаніші селяни Полісся та неймовірно старі люди сіл, до яких й нині нормальної дороги нема й не буде, зберегли тверду "Ч". Отож, м'яка "Ч" є спільною для всіх  суржикомовних українців.

  2. Відсутність української "Щ"("ШЧ") та заміна її на російську"Щ"( цебто на "ШЬ"; 1 варіант). Ця риса, насамперед, характерна для переважної більшості української верхівки( чи як ми усі звикли "іліти обшєства"): політики, чинновники, держслужбовці, журналісти, репортери, оліграхи, харцизяки, бандюки та й просто багаті або ж впливові люди - 95 відсотків вимовля не "ШЧ", а майже завжди та винятково"ШЬ". Замість українських "щастя"(читай "шчастя" з твердою "Ч" та "Ш"), "щирий", "щавель", "щедро", "ще", "щетина"  ми одержали якісь дебілізовані маскоффскі покручі( читай усі "Ш" м'якими, із пом'якшенням): "шястя", "шірий", "шєдро", "шє", "шєтина" та інші.

  3. Відсутність української "Щ"("ШЧ") та заміна її на російську"Щ"( 2 варіант). У просторіччі та й серед народу вкраїнське "Щ" збереглося набагато краще, аніж його попередник "Ч". Багацько людей з села й нині "шчокають" попри пропаганду російського "Щ" звідусіль: з інтернету, телебачення, місцевої влади, школи тощо. Та й тут є ще одна дилема - ті, хто не кажуть "ШЬ" часто-густо перекручують вкраїнське "Щ" по-своєму. Ось декілька інших способів вимови української "ШЧ", а саме: "ШЬЧЬ", "ШЧЬ" та іноді "ШЬЧ"( останній варіант майже ніколи не чув). Спробуй-но підставити будь-який із вище наведених прикладів замість нашого "Щ" та отримаєш типову говірку типового суржикомовного українця Заходу чи наддніпрянського села.

А далі буде!
Tags:
Отепер я знаю, звідки у мене м*який звук ч (м*яких і твердих літер не буває). Мама родом з херсонщини. Передалось мені і внучці, і нема на то ради. То це значить, що я суржиком розмовляю? От тобі маєш...