Рахів – місто затиснене горами: Карпати, фестиваль бринзи, гуцули та жахливі дороги

Закарпаття - це унікальний край, де на невеликому клаптику землі зібраний такий мікс культур та народів! Оскільки міста типу Ужгороду та Мукачева були вже досліджені, то вибір пав на іншу частину регіону – Рахів. Сюди я планував поїхати відколи запустили нічний «раховіз» Київ – Рахів. І от, мандрівка сталася! У Тернополі поїзд робить неймовірну довгу, як для цієї станції, зупинку – більше 20 хвилин. А все через те, що тут заміняють електровоз на тепловоз.

Пригоди починалися! При +15 один з пасажирів, йшов у шльопках з голим та порослим торсом.

– Так порослий - це вже не голий))) Це ж природній светр))), жартували мої друзі.

Але то був не типовий пасажир. Більшість подорожуючих Київ-Рахів – це мандрівники, що збираються у гори, адже поїзд проїжджає Яремчу чи ту саму Ворохту.

Ближче до неба. Верхівки вже торкалися хмар.
1.


Карпатські будиночки з дерева. У більшості – невеликі, але з обов’язковою супутниковою тарілкою. Втім, закинутих хат я не побачив.
2.


Знайди дім без супутника!
3.


Траплялися і такі багатоквартирні будинки.
4.


Ну а це ідеальна картина для зйомок фільму «Євротур-2», там де шматок про Братиславу був.
5.


Іноді карпатську природу прорізали здихаючи радянські промислові монстри
6.


У кожному селі є церква. Часто це колишні католицькі костели. Про що свідчать гострі форми.
7.


Рахів. Цікаво, що до центру області - Ужгороду звідси більше 200 кілометрів, прямого поїзду немає. Легше дістатися нічними поїздами до Львова чи Києва.

На кінцеву поїзд приїхав раніше на 15 хвилин. Іноземці чудово ставлять позитивні відгуки нашій залізниці, мовляв, немає запізнень. Куди ж тут не вкладатися у графік, якщо за класифікацією УЗ «швидкий» поїзд у середньому проїжджає 65 кілометрів за годину.
8.


Рахів – це найбільш високогірне місто країни, затиснене верхівками, де живуть близько 15 тисяч людей. Цікавий факт – перепад висот між найбільшою та найнижчою вулицями складає цілих 800 метрів!


З вокзалу я пішов шукати церкву 1828 року, як це було зазначено на карті. І натрапив на суцільне болото. Європа, як не крути, але Східна.
9.


Аутентичні дерев’яні будинки з домінуючою на Закарпатті черепицею.
10.


Деревина є тут не лише будівельним матеріалом, але й замінює собою газ для опалення.

Головна машина українських Карпат. Тут напевно найбільша кількість бобиків на квадратний метр! Туристи з Заходу із задоволенням фоткали б їх. На диво на цьому місцеві номери, у той час як більшість машин зі знаками авто з усіх країн Європи.
11.


Православна церква, відверто, розчарувала. Дах з позолотою зводив нанівець всю історичність будови. Цікаво, що навколо храму, і потім я бачив це не раз, було кладовище.
12.


Школа. Теж дерев’яна. Зверніть увагу на слогани.
13.


Втім, Європа (на цей раз без сарказму) потрохи наближається до найвіддаленіших куточків Закарпатської області.
14.


Також, сучасним, з європейським мінімалізмом виглядає готель Rakhiv у «Орлі та решці».



На противагу ньому дороги як сир Маздамер
15.


Хоча тротуари освіжають.
16-17.




Колоритний міст через найбільшу річку Закарпаття – Тису (це не тільки коньяк). Вона утворюється трохи вище від Рахова, шляхом злиття Чорною та Білої Тиси.
18.


А це вже інший храм, теж пам’ятка архітектури. Належить католицькій громаді міста. Правда, вишуканий?
19.


Католики здебільшого місцеві угорці. Хоча, зараз стільки національностей намішано. Водій, що мене підвозив, казав, що його батько угорець, мама – українка, а у його дружини батьки румун та росіянка.
20.


Скільки мов знаєш – стільки разів ти людина.
21.


Закарпаття разюче контрастує з Тернопільщиною у плані відношення до Дня Перемоги. Ні, у першій ніхто пам’ятників не зносить, просто у краї на Карпатами стільки квітів біля пам’ятнику.

Ну і на додачу «нова патрульна поліція» Рахова у дії – ромів, які просять милостиню, просять забиратися.
22.


А ця церква, Святого Духа, новобудова. Тут золоті куполи виглядають вже органічно.
23.


Храм ще однієї громади – греко-католицької у характерних кольорах. І знов кладовище біля церкви. Напевно це пов’язано з малої кількістю вільної землі (висока щільність сільського населення, мало землі через гори та велика кількість сільгоспугідь).
24.


Всі живуть у мирі і злагоді. Вже кілька сторіч. Великоднє яйце одне на всіх.
25.


Біля нього заклад з часів СРСР. Бачив як туди заходили чоловіки у костюмах.
24.


Рахів змагається за звання гуцульської столиці. Пам’ятник горянину-гуцулу у традиційному кептарику і словами місцевою говіркою. Частково нагадує чеську.
27.


Найкращий вид на місто відкривається із гори Буркут. Правда на саму гору ми не піднялися, але побачили амфітеатр та помилувалися краєвидами. Саме тут відбувається традиційний вересневий фестиваль бринзи
28.


Свинцеві хмари нависли на Раховом. Тут доволі волого і інший клімат, ніж у низинній частина краю. Для прикладу, у Тячеві, який за 70 кілометрів звідси, у день мого візиту було на 5 градусів тепліше і світило сонечко.
29.




Окремим пунктом хочу відмітити гостинність місцевих. Кауч-серфер Андрій, якому написав, передзвонив буквально через 5 хвилин після повідомлення, зустрів, показав місто та ще навіть відвіз до центру Європи!

В цілому, за один день вдалося відвідати три міста у східній частині Закарпаття.
30.


Власне, дорога до центру Європи. Без коментарів.
31.


Сонячний день у Мукачевому: Прогулянка по секстаполісу Закарпаття