Гірська одиничка Сванетією. Частина I - розминка

Originally posted by seencleyr_113 at Гірська одиничка Сванетією. Частина I - розминка
Пройшло вже достатньо багато часу, щоб пост-ефекти походу не затуляли собою справжні враження про наші походеньки горами Грузії. Але до сих пір, відкриваючи фото, спогади миттєво насичуються видами неймовірної природи, а проблеми і важкість подолання маршруту відходять кудись у морок забуття. Як після такого бути адекватному у своїй розповіді?
А наш маршрут був ще й як понатиканий усілякими гарними місцями - водоспадами (справжні, а не струмок по камінцям), льодовиками, старезними Грузинськими поселення ну і горами, хребтами, вершинами. Чого вартий лише один вид на Ушбу, навколо якої була перша частина нашого маршрута.
Варто відмітити, що маршрут в нас був хоч і важкий, але деякі дні були розгрузочними, перші ж два дні були розминочними. І в нас було достатньо часу щоб помилуватись чудовим водоспадом.
Але все по порядку...

Звичайно, спочатку було добіралово: літак-маршрутка-потяг-бусік-ноги. За рахунок того, що перша партія квитків була куплена майже за рік, а залишок за пів року, то переліт вийшов приємним по ціні. Та й ніщо не могло зіпсувати довгоочікувані плани.
1. Спочатку була ледь не пустеля
Цей транспортний ланцюг допоміг нам спочатку опинитися в засушливій Грузії, а потім вже й перекочувати в більш зелену частину країни.
2. Висадка на Марс
Хто вже колись прилітав в Тбілісі, той в курсі, що по проходженню контролю на вас очікує приємний бонус - пляшечка Сапераві. І тут люди поділяться на дві частини (враховуючи тематику нашої поїздки): "охо-хо! Виклик прийнято" і "ніякого бухла тчк". Тож ми зробили по-своєму - так як вже знали, що в нас буде один і той же водій який довезе нас в Местію і від неї до морька, яке очікувало на втомлених нас, то частину пляжних речей і алкогольна заброска очікувала на завершення нашого походу.
Але як то приїхати в Грузію і не спробувати виноградного напою? Але і це було вирішено - керівник (після своєї гірської трійки) зустрічав нас в аеропорту з пляшечкою смачного вина. Тож випивши за зустріч, за похід, за ще щось - ось так і почався наш спортивний похід :)
3. Натюрморт з символікою країни і команди:
Далі було довге очікування нічного потягу, вечеря з кавуна і дині. І моторний водій, який довіз нас до точки старту, по дорозі зупиняючись біля мальовничих місць.
4. Один із тунелів
Дорога в гірський район була довгою, але насиченою дрібними симпатичними місцями, завитками дороги, які інколи переривались камнепадами. Та майстерність водія не знала меж, він звично об'їжджав усі перешкоди, будь то корівки чи інші автівки.
5.
І ось подолавши сотні кілометрів, залишивши заброску і посмакувавши домашнім вишневим кампотом, ми опинились на старті нашого маршрута.
По троху починають відкриватись вид на водоспади.
6.
Але спочатку обід! І час подумати яка Ж нас чекає попереду.
7. Післяобідні думи
Та найцікавіше нас очікувало попереду, тож не засиджуючись ми рушили далі.
Спочатку появився "невеличкий" водоспад, який наче й не вразив, хоча він в рази більший за будь який волоспад бачений до того. Але ось настав той момент, коли з-за схилу визирнув інший гігант. Важко передати ті емоції, але в такі моменти твій внутрішній голос каже щось на зразок - "Тааак! Ось воно!".
8.
В оригінальному плані ми збирались розбивати табір не далеко від водоспаду, та прикордоники порекомендували зупинитись біля них, там і рівніше і вода ближче і нема сирості, вітру, шуму. Так що одні плюси.
Швиденько розгрузившись ми встигли приєнатись до одного з прикордонників який йшов за кіньми, він нас і вивів на необхідну стежину.
9.
Близько до водоспада не підійдеш, по-перще його починає закривати виступ, а, по-друге, нічого не видно через дрібні бризки.
Та і насправді він більше вражає з відстані, коли до нього пару кілометрів. Тоді не чутно шуму, але валуни води повільно падають, заворожуючи. Ось саме тоді зрозуміло наскільки він великий.
10.
На наступіний день ми планували погуляти по льодовику і над водоспадом. Вийшли майже без рюкзаків і відправились гуляти. Початок маршрута співпадав з прогулянкою до водоспада. Потім ми довго продирались майже без зміни краєвиду - вид на с. Мазері.
11. Долина села Мазері.
12.
13.
14.
З часом ми перейшли за схил, котрий закривав вид на нашу ціль - сине п'ятно в центрі знімку. Ну і нарешті стало видно водоспад з нового ракурса.
15.
16.
17.
18. Талісман
19.
І ось нарешті ми дійшли до перших шматочків снігу - оазиси серед спекотнього дня.
20. Турік
21. Привал
22. Поки фотоапарат працює, можна додати чергове фото в підбірку "пригоди талісмана".
23. Ароматний відпочинок
24.
25. Team
26. Мазер
27. А ось і та синя пляма з фото №15
28.
29. Скільки людей на фото?
Так як льодовик був вкритий морєною і нам не вдалося потренуватись ходити по ньому в кішках, то усе розвлікалово яке в нас було - відвідування льодяних гротів. На жаль, їх було лише два.
Хоч один був значно мегший, але його склепіння було більш вражаючим
30. Менший грот
31. Зблизька склепіння виглядає ось так:
32. В деяких місцях наглядно помітні нашарування які утворились з роками формування льодовика
33. Фото керівника у фірмовій футболці:)
34. А ось так виглядає більший гріт.
35.
36. Мазер і Ушба
37. Епічне селфі, зроблене на льодоруб :)


Ось і все, що можна написати/показати по першим двом дням, ми гуляли, акліматизувались, увесь похід ще був попереду.

Інші частини:
Технічні деталі маршрута
Коротко про пригоди 'goto the White raBBit' в Грузії
ВІДЕО: goto the White rabbit in Svaneti [fullHD]
Частина перша - "Розминка"
Частина друга - "Траверс"
Частина третя - "Льодовики"
Частина четверта - "Вершина" - очікуєтьсяFlag Counter
Частина п'ята - "Селища" - очікуєтьсяFlag Counter
Частина шоста - "Після походу" - очікується