desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

СИЛЬНІШЕ, НІЖ ЗБРОЯ

СИЛЬНІШЕ, НІЖ ЗБРОЯ


Минулої суботи за збігом обставин я став свідком флешмобу памꞌяті Небесної Сотні, організованого українською діаспорою в Берліні на площі Парізер Плац біля Браденбурзьких воріт. Це місце є одним з найважливіших і найвідвідуваніших у столиці Німеччини.

Акція виглядала так: читці, вдягнені переважно як за часів революції – у поліетиленові дощовики поверх одягу й каски - стояли серед площі й зачитували уривки занотованих спогадів активістів Майдану та імена загиблих німецькою, англійською, українською, російською мовами.










Утворювалось багатоголосся, що вражало не лише змістом окремих текстів, а й унікальною цілісністю. Власне, саме таким і був Майдан - спільністю несхожих, яка допомогла вистояти нам тоді й допомагає зараз.












Власне, далі нема чого додати, окрім цього:

«Я ніколи не міг уявити, що моя Україна стане такою, що я буду змушений брати участь у бойових діях. Хоча які там бойові. У бойових діях брали участь ВОНИ, а ми лише перебігали, як мурахи, від укриття до укриття, з палицями і пляшками в руках. Докинути коктейль було практично неможливо, ВОНИ рухались на височині, метрів на 100-150 вище від нас.
Але, ми, попри все, наступали. Беззбройні. Перелякані. Розгублені. Брудні. Але наступали. Люди падали. Хлопець у мотоциклетному шоломі перебігав дорогу і майже добіг до укриття. Майже добіг. Я не знаю його імені досі. Я бачив, як падали миттєво (напевно, куля потрапляла в голову і смерть наступала одразу) і як падали як у сповільненій зйомці (поволі присідаючи, схиливши голову до грудей і безсило завалюючись на бік). Майже ніхто не лежав на спині, усі вбиті лежали на боці або в інших позах. Кров'ю було залито, замазано, забризкано майже все - люди, земля, дерева, обличчя, одяг, щити, каски, барикади, покришки, пляшки. Здавалось, патьоки крові стікають навіть небом, настільки заволодів усім того ранку червоний колір.
Спогади переповнюють мене, я просто нашпигований ними, голова розбухає, але я зупинюсь. Усе одно описати так, як це міг би талановитий письменник, не вийшло. Просто я сьогодні зайшов в Інтернет, приїхавши додому, і вирішив трохи описати той просочений кров'ю, день.
І наостанок. Друга, з яким я там був, звали Олег Ушневіч. Звали. Його застрелив снайпер на Інститутській. Звали. Я відмовляюсь у це вірити.
Вічна всім пам'ять».



Дмитро Десятерик, «День», Берлін-Київ
В тексті статті використана цитата зі спогадів одного з учасників подій 20 лютого 2014 року.
Tags: Майдан
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments