desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

НАВРОЧЕНО

НАВРОЧЕНО

У коридорі міської лікарні розмовляють дві жіночки. Одна привела онука на якісь процедури. Друга прийшла з хворою ногою.

Скаржаться, як годиться, на свої болячки, плавно переходять до причин цих халеп, швидко й аргументовано роблять висновки: це, виявляється, наврочено, причому точно відомо, хто і як поробив.

Потім пацієнтки зосередили увагу на суспільно-політичних питаннях і тут теж не схибили, докопалися до суті, зійшовшись на тому, що Україні теж усе наврочено й пороблено: від війни й комунальних послуг до падіння гривні й шахраюватих політиків. Але вихід є. Знають вони одного відуна, який може всі ті вроки зняти. Правда, як будь-який спеціаліст високого класу, дорого бере за свої послуги, а кредити на відунів не видають.

Хоча чув це з чужих слів, таке враження, наче був там сам, бачив цих людей і навіть пам’ятаю їхні голоси й інтонації. Уява продовжує працювати далі і добудовує недорогий сюжет у стилі фільмів Любомира Левицького (хто бачив — молодці, хто не бачив — не страшно). Мовляв, споряджаємо експедицію з небайдужих громадян, проходимо вогонь і воду, холод і спеку, бандитів і зубний біль, дістаємося врослої в землю мольфарської хатинки глибоко в карпатських лісах, а звідти до нас такий дід у зловісному кожусі:

— Мене шукаєте? А дарма!

Ногою туп, рукою хлоп, раз — і вся експедиція у цілком давньогрецькому дусі на кабанчиків перетворилася, побігла жолуді шукати. І тільки добра душа, мольфарова онука, яка, звичайно, виглядатиме як блакитноока білявка на ім’я Олена або Катерина, врятує ситуацію. І проведемо ми правильний обряд, і стане в Україні лад і спокій, чиновники припинять брати хабарі, а всі ворожі війська випаруються, як роса на сонці.

Між іншим цікаво, наскільки безвідмовно працюють такі байки. Добре, забобонні жіночки вірять в урок, але й більш скептична публіка готова повірити у те ж саме, хай ненадовго, десь на півтори-дві години екранного часу, та ще й за це гроші заплатити.

Загалом одні й ті самі біди трапляються в нас із такою регулярністю, що здається, може, і є прокляття. Велике й тривале, і не так легко його скинути. Хто наклав — достеменно невідомо й наразі не так важливо, бо головне — відуна потрібного, який усю порчу поборе, побачити набагато простіше, ніж у будь-якому фільмі: подивитися у дзеркало.

Дмитро Десятерик, "День"
Tags: колонка
Subscribe

  • ТИЧИНА. ЖАДАН. ТРИВОГА

    ТИЧИНА. ЖАДАН. ТРИВОГА На минулому тижні в Малій опері відбулася прем’єра "Тичина, Жадан і Собаки". Режисеркою вистави виступила Вірляна Ткач.…

  • ТІСНИЙ СВІТ

    ТІСНИЙ СВІТ Ще один спогад з кельнського карнавалу. Святковий тлум суне вечірньої вулицею. Від процесії відокремлюється кілька людей і підходить…

  • ТАНЦІ З ПРИВИДАМИ

    ТАНЦІ З ПРИВИДАМИ Кінець лютого. Субота. Вечір. Кельн. Вулицями йде довжелезна карнавальна хода, яка називається «потяг привидів». Її вісь —…

promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments