m_a_d_m_a_x в Наследие. Сутиски. Имение Гейденов. Ванна для царя/Спадщина. Сутискі.Маєток Гейденов. Ванна для царяЯк відомо, гніваньский граніт є результатом палеовулканичних порід шз вмістом ксенолітів, осадочних порід та силіфікованого мармуру. Одним із перших дослідників гніванського граніту був великий етнограф М. М. Миклухо-Маклай. Гніванські породи також досліджували вчені Лягоріо, Соболєв, Тарасенко, Сельський, Безбородько та інші.
Промисловий видобуток граніту розпочався із прокладенням залізниці Київ-Одеса (1865-1870 роки). Вже в 1891 році працювало два кар’єри. Віготовлялись будівельне та шляхове каміння, тесані поліровані вироби. Перша продукція відправлялась до Австрії, Франції, Польші, Німеччини та по всіх кутках російскої імперії. Власниками розробок були Франц та Гнат Ярошинські. Щоб мати більше прибутків, вони вирішили заснувати акціонерне товариство. Для цього була потрібна згода царя Міколи ІІ, оскільки кар’єри вважалися власністю імператора. Один із Ярошинських поїхав до царя за дозволом. Цар перебував у доброму настрої і на Андрія 13 грудня 1902 року поставив підпис на такому документі:“Акционерноеє общество Подольских гранитных ломок и мастерских гранитных изделий”. Керівництво товариства було російським, капітал становив 200 акцій вартістю по 1 тисячі рублів кожна. Виробництво зростало, прибуткі росли, але пан залишався в боргу перед царем. У 1916 році під час Першої світової війни, Микола ІІ разом із дружиною відвідали Вінницю, можливо Гнівань, Тиврів. Цариця вручала пораненим солдатам срібні образки із надписом “Спаси і сохрані”.
----------
Как известно, гниваньский гранит является результатом палеовулканических пород с содержанием ксенолитов, осадочных пород и силификованого мрамора. Одним из первых исследователей гниваньского гранита был великий этнограф Н. Н. Миклухо-Маклай. Гниваньские породы также исследовали ученые Лягорио, Соболев, Тарасенко, Сельский, Безбородко и другие.
Промышленная добыча гранита началася с прокладкой железной дороги Киев-Одесса (1865-1870 годы). Уже в 1891 году работало два карьера. Изготовлялись строительные и дорожные камни, обтесанные полированные изделия. Первая продукция отправлялась в Австрию, Францию, Польшу, Германию и по всем уголкам Российской империи. Владельцами разработок были Франц и Игнат Ярошинские. Чтобы иметь больше прибыли, они решили основать акционерное общество. Для этого требовалось согласие царя Николая II, поскольку карьеры считались собственностью императора. Один из Ярошинских поехал к царю за разрешением. Царь находился в хорошем настроении и на Андрея, 13 декабря 1902 года поставил подпись на таком документе: "Акционерноее общество Подольских гранитных ломок и мастерских гранитных изделий". Руководство общества было русским, капитал составлял 200 акций стоимостью по 1000 рублей каждая. Производство росло, доходы росли, но разработчики оставались в долгу перед царем. В 1916 году во время Первой мировой войны, Николай II в вместе с женой посетили Винницу, возможно Гнивань, Тывров. Царица вручала раненым солдатам серебряные образки с надписью "Спаси и сохрани".
переросток - и еще два фото
Промисловий видобуток граніту розпочався із прокладенням залізниці Київ-Одеса (1865-1870 роки). Вже в 1891 році працювало два кар’єри. Віготовлялись будівельне та шляхове каміння, тесані поліровані вироби. Перша продукція відправлялась до Австрії, Франції, Польші, Німеччини та по всіх кутках російскої імперії. Власниками розробок були Франц та Гнат Ярошинські. Щоб мати більше прибутків, вони вирішили заснувати акціонерне товариство. Для цього була потрібна згода царя Міколи ІІ, оскільки кар’єри вважалися власністю імператора. Один із Ярошинських поїхав до царя за дозволом. Цар перебував у доброму настрої і на Андрія 13 грудня 1902 року поставив підпис на такому документі:“Акционерноеє общество Подольских гранитных ломок и мастерских гранитных изделий”. Керівництво товариства було російським, капітал становив 200 акцій вартістю по 1 тисячі рублів кожна. Виробництво зростало, прибуткі росли, але пан залишався в боргу перед царем. У 1916 році під час Першої світової війни, Микола ІІ разом із дружиною відвідали Вінницю, можливо Гнівань, Тиврів. Цариця вручала пораненим солдатам срібні образки із надписом “Спаси і сохрані”.
----------
Как известно, гниваньский гранит является результатом палеовулканических пород с содержанием ксенолитов, осадочных пород и силификованого мрамора. Одним из первых исследователей гниваньского гранита был великий этнограф Н. Н. Миклухо-Маклай. Гниваньские породы также исследовали ученые Лягорио, Соболев, Тарасенко, Сельский, Безбородко и другие.
Промышленная добыча гранита началася с прокладкой железной дороги Киев-Одесса (1865-1870 годы). Уже в 1891 году работало два карьера. Изготовлялись строительные и дорожные камни, обтесанные полированные изделия. Первая продукция отправлялась в Австрию, Францию, Польшу, Германию и по всем уголкам Российской империи. Владельцами разработок были Франц и Игнат Ярошинские. Чтобы иметь больше прибыли, они решили основать акционерное общество. Для этого требовалось согласие царя Николая II, поскольку карьеры считались собственностью императора. Один из Ярошинских поехал к царю за разрешением. Царь находился в хорошем настроении и на Андрея, 13 декабря 1902 года поставил подпись на таком документе: "Акционерноее общество Подольских гранитных ломок и мастерских гранитных изделий". Руководство общества было русским, капитал составлял 200 акций стоимостью по 1000 рублей каждая. Производство росло, доходы росли, но разработчики оставались в долгу перед царем. В 1916 году во время Первой мировой войны, Николай II в вместе с женой посетили Винницу, возможно Гнивань, Тывров. Царица вручала раненым солдатам серебряные образки с надписью "Спаси и сохрани".
переросток - и еще два фото
Community Info