Серпць та музейне село Мазовецької землі
Originally posted by
vladbespalov at Серпць та музейне село Мазовецької землі
Серпць і молот, ой ні, просто Серцпь – містечко у 130-ти кілометрах на північний захід від Варшави у Мазовецькому воєводстві.

Пригадуєте з лихих 90-х паштет Мазовецький, яким були забити полиці українських магазинів?

До Серпця я приїхав з другом. Марчін запросив вирватися з Варшави і подивитися на тутешній скансен. Сюди нас привіз сучасний рейковий автобус, а ось вокзал сильно розчарував. У Польщі взагалі набагато менше піклуються про вокзалі, більше – про рухомий склад. І правильно, на вокзалі ти 10-15 хвилин, а у поїзді – кілька годин.
1.

І хоча у Серпці живе майже 20 тисяч народу, виглядає він, як за європейськими мірками, дуже маленьким. Ласкаво просимо до ЄС!
Мужички з відкритим торсом та обшарпані будинки – прямо донбаська глибинка. А якщо серйозно – нагадало дерев’яне житло у Латвії.
2.

Місцями містечко таки затишне.
3.

А це Яшко Пілік – згідно напису він усім тут заправляє.
4.

Головна ж цікавинка містечка знаходиться далеченько – пішки з центру більше 40 хвилин йти.
Якщо у Любліні музей села люблінського, то тут презентовано село мазовецьке. Вхід коштував на пару злотих дорожче, ніж у попередньому. Столичний статус!
Всередині як і в інших музеях – хати, церкви, господарські прибудови…
Прямо наше Закарпаття! Хоча вказано, що все будинки з навколишніх сіл.
5.

У музейній корчмі Марчін пригостив пивом Kasztelan, яке розливається прямо таки тут – у Серпці! На смак – середненьке, чого можна очікувати від хмільного напою, власником якого є міжнародний концерн Карлсберг?
На закуску був хліб зі смальцем. Був вибір і більш кращий страв, але поляки не сильно заморочуються над готуванням і те, що займає багато часу вони просто не роблять. Тому наша кухня смачніше. Це не просто твердження з цієї корчми, але спостереження протягом кількох поїздок до Польщі. У них вважається нормальним бутерброди на сніданок та вечерю.
6.

Пиво трохи розслабило, а воно у них міцніше, ніж в нас. Пішли далі бродити по скансену.
7.

Декотрі хати виглядали фотогенічно
8.

Так, звісно, вже ніхто не живе. Зараз у Польщі навіть на віддаленому хуторі в хатах туалет, гаряча вода, інтернет, супутники…
9.

А це вже інтер’єр соціалістичної доби. Ну дуже до наших подібні.
10.

Аби створювати атмосферу присутності людей – садять квіти у горшиках. І дійсно, в одному будинку ми бачили, як співробітниця їла з принесеної з дому банки їжу за історичним столом.
11.

Але в цілому люблінській скансен сподобався більше, він виглядав справді живим, може, звісно, через те, що були ми там у вихідний і народу було багато?
Хоча і тут жили свійські тварини.
12.

Щось росло
13.

А так і в нас ще досі можуть виглядати деякі хати
14.

Чим не музей у селі Пирогово?
15.

Вулики можливо навіть «заселені».
16.

Творіть любов!
17.


Серпць і молот, ой ні, просто Серцпь – містечко у 130-ти кілометрах на північний захід від Варшави у Мазовецькому воєводстві.
Пригадуєте з лихих 90-х паштет Мазовецький, яким були забити полиці українських магазинів?
До Серпця я приїхав з другом. Марчін запросив вирватися з Варшави і подивитися на тутешній скансен. Сюди нас привіз сучасний рейковий автобус, а ось вокзал сильно розчарував. У Польщі взагалі набагато менше піклуються про вокзалі, більше – про рухомий склад. І правильно, на вокзалі ти 10-15 хвилин, а у поїзді – кілька годин.
1.

І хоча у Серпці живе майже 20 тисяч народу, виглядає він, як за європейськими мірками, дуже маленьким. Ласкаво просимо до ЄС!
Мужички з відкритим торсом та обшарпані будинки – прямо донбаська глибинка. А якщо серйозно – нагадало дерев’яне житло у Латвії.
2.

Місцями містечко таки затишне.
3.

А це Яшко Пілік – згідно напису він усім тут заправляє.
4.

Головна ж цікавинка містечка знаходиться далеченько – пішки з центру більше 40 хвилин йти.
Якщо у Любліні музей села люблінського, то тут презентовано село мазовецьке. Вхід коштував на пару злотих дорожче, ніж у попередньому. Столичний статус!
Всередині як і в інших музеях – хати, церкви, господарські прибудови…
Прямо наше Закарпаття! Хоча вказано, що все будинки з навколишніх сіл.
5.

У музейній корчмі Марчін пригостив пивом Kasztelan, яке розливається прямо таки тут – у Серпці! На смак – середненьке, чого можна очікувати від хмільного напою, власником якого є міжнародний концерн Карлсберг?
На закуску був хліб зі смальцем. Був вибір і більш кращий страв, але поляки не сильно заморочуються над готуванням і те, що займає багато часу вони просто не роблять. Тому наша кухня смачніше. Це не просто твердження з цієї корчми, але спостереження протягом кількох поїздок до Польщі. У них вважається нормальним бутерброди на сніданок та вечерю.
6.

Пиво трохи розслабило, а воно у них міцніше, ніж в нас. Пішли далі бродити по скансену.
7.

Декотрі хати виглядали фотогенічно
8.

Так, звісно, вже ніхто не живе. Зараз у Польщі навіть на віддаленому хуторі в хатах туалет, гаряча вода, інтернет, супутники…
9.

А це вже інтер’єр соціалістичної доби. Ну дуже до наших подібні.
10.

Аби створювати атмосферу присутності людей – садять квіти у горшиках. І дійсно, в одному будинку ми бачили, як співробітниця їла з принесеної з дому банки їжу за історичним столом.
11.

Але в цілому люблінській скансен сподобався більше, він виглядав справді живим, може, звісно, через те, що були ми там у вихідний і народу було багато?
Хоча і тут жили свійські тварини.
12.

Щось росло
13.

А так і в нас ще досі можуть виглядати деякі хати
14.

Чим не музей у селі Пирогово?
15.

Вулики можливо навіть «заселені».
16.

Творіть любов!
17.

Балтійське море задоволєнья: Нестандартна мандрівка Польщею веселого вусаня
На крилах над Варшавою – вид з хмарочосу
Класний Вроцлав: пряничні будинки, стрункі костели, вуличні гноми та сире м'ясо на обід
