desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

КІНЕЦЬ ПАУЗИ

КІНЕЦЬ ПАУЗИ

Про путч у 1991-у я дізнався, як не смішно, з кухонного дротового радіо – «брехунця», але не зрозумів, що це саме путч. Зідзвонився зі своєю дівчиною, та уточнила: так, у країні державний переворот.

Найгіршим з тих трьох днів був саме перший. По Києву ходили посилені патрулі з міліціянтів і військових, над містом літали великі армійські гвинтокрили. На вулицях побільшало не дуже адекватних, нетверезих, агресивно налаштованих людей; запав у пам'ять здоровенний рудий хлопчина з червоним обличчям, з пляшкою горілки в руці, який перетинав Повітрофлотський проспект в компанії йому подібних і щось злобно кричав. В урядовому кварталі юрмилося кільдесят розгублених містян, ніхто нічого не розумів.

Наступний кадр – уже 22 або навіть 23 серпня, коли від Майдану по Інститутській підіймається стотисячна демонстрація. Несуть величезний синьо-жовтий прапор. Підходять до Ради, яку стереже ріденький ланцюжок неозброєних міліціонерів. Їх швидко зминають, заполонюють ганок і намагаються прорватися всередину. Тут же починають лунати голоси: «Не треба! Не треба! Вони тільки цього й чекають!»

Радикально налаштовані маніфестанти зупиняються, починається скандування «Прапор на Раду!» Цим і обмежуються. Стоять, скандують, співають, і нарешті Рада проголошує Незалежність, синьо-жовте знамено піднімають на флагштоку замість червоно-синього.

Тепер думаю: що це за фраза така - «Вони тільки цього й чекають»? Хто вони й чого чекають?

Ні, зрозуміло, що малася на увазі комуністична більшість Ради. «Чекали», мабуть, штурму. Щоби кинути на людей армію? Влаштувати побоїще?

Звісно, заднім числом усі кмітливі. Та все ж мене не полишає думка, що ніхто там під куполом нічого такого не чекав і не планував, та й особливих можливостей у них, після фактичного падіння СРСР, уже не було. Навіть якщо б хотіли – що б зробили? Спалили б власне місце роботи? А військо звідки б узяли? Аби розігнати сто тисяч народу, самих лише ментівських дубців мало, тут танки потрібні, причому без жодної гарантії, адже ввід призовної армії в Москву за три дні до того закінчився відомо чим.

Так що, може, якраз і треба було вриватися. І не тільки прапор на Раду вішати, а й розганяти той недопарламент, скликати Установчі Збори, приймати нову Конституцію, писати нові правила для співжиття громадян і держави – одним словом, робити нормальну революцію.

Не зробили. Реальне наповнення Незалежності поставили на паузу. А коли процес запустився знову, до стрілянини все одно дійшло.

Знаю, знаю. Умовний спосіб неприпустимий. Бували в нашій історії й гірші помилки. Цікаво інше: ми нарешті на них навчились чи ні?

Дмитро Десятерик, «День»
Tags: Історія
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments