ne_znaiko (ne_znaiko) wrote in ua,
ne_znaiko
ne_znaiko
ua

Говерла. Мало я там не померла.

Оригинал взят у ne_znaiko в Говерла. Мало я там не померла.
Коли ми тільки вирішили їхати в Карпати, діти повідомили нам, що мають мету підкоритти Говерлу. Ми з Алекс мали сумніви щодо можливостей подолати найвищу гору України ( 2061 м), тому почали вивчати це питання. З багатьох статей ми довідалися лише, що головне не робити цього самостійно, а йти з провідником і в жодному разі не йти під дощем. Обов"язкове спортивне взуття, дощовики і теплі куртки. Вирушати потрібно о восьмій ранку і розуміти, що ця мандрівка на цілий день. Скадність маршруту - середня. Це надихає.



Під час усних опитувань знайомих і малознайомих людей виявили, що складність маршруту для одних найвища : "це зовсім не легко, подумайте добре" , а для інших задовільна: "та що там думати, я вагітна туди залазила". Останній коментар переважив всі сумніви, бо якщо і вагітні здатні це подолати, певно, що зможемо і ми. А варто було б пригадати, що під час власної вагітності я мала таке енергітечне піднесення, що дійно була ладна вискочити на гору і звити там гніздо. Не те, що зараз. Та екскурсію було придбано.
  Коли ви купили квитки, цілком природньо покладатися з цього часу на тих, хто організує такі тури, а значить розуміється на цьому і бере на себе відповідальність за те, що б все склалося добре. Це помилка. Всі зацікавлені тільки в тому, щоби продати якомога більше квитків.
  Автобус вирушив о десятій. Поки всіх зібрали, поки доїхали, поки всі сходили до туалету (доречі найжахливіший із всіх жахливих туалетів Карпат), поки зібралися і прослухали поради провідника... Вирушили приблизно о пів на першу. Під час скаженого темпу схождення і перепочінків, за які можна було встигнути тільки відхекатись і озирутись на запаморочливі краєвиди ( ну може під час наступної зупинки зроблю хоч кілька фото), не раз пригадалася порада вирушати о восьмій. Зрозуміло, що в гіда мета одна - встигнути забігти на гору і повернутись, поки не почне темніти.

Ще соняшно. Ялівець, малина, іван-чай і метелик.



Ялівець і іван-чай, дуже корисний для чоловіків, за ствердженням нашого гіда.




Перепочинок



 Наша група була дуже велика - тридцять сім людей. Гід обрав чоловіка на ім"я Володимир, нарік його Великим і призначив йти останнім, підганяти відстаючих. Під час відпочинків гід на ім"я Ярослав  робив короткі оповіді про особливості цього без перебільшення унікального місця.



  Проте почути розповіді могли ті, хто йшов так само швидко , як і він. Коли останні доповзали до місця перепочинку, гід вже вирушав далі. Таким чином найсильніші могли відпочити, а найслабші ні. В групі було кілька дівчат в зовсім неспортивному взутті і кілька дітей приблизно шісти років. На мою думку дітей молодше десяти років не можна допускати на такі маршрути. А людей старшого віку і невпевнених в своєму здоров"ї потрібно докладно попереждати про навантаження, яке тут очікує.

Півдерева зрізано лавиною.



А там починається ріка Прут.



Ялини або смереки, скалічені лавинами





  Та на все це можно було не зважати і триматися поблизу провідника приблизно до половини маршруту. Тоді сил стало менше, та і це не головне. Головне, що почала псуватися погода. Неосяжним обрієм почали насуватися темні хмари.



Потім стривожені туристи стали помічати далекі блискавки і полоси дощу над далекими ( а може і не дуже далекими) горними вершинами. Ярослав подивився на це видовище і прорік, що гроза від нас на відстані в п"ятдесят кілометрів і до нас не дійде. Всі довірливо посунули далі за ним.

Видно, де йде дощ.



  Коли впали перші краплі, хтось поцікавився, чи не час вже вдягти дощовик. Ярослав відказав: ні, дивіться на мене, як я вдягну, тоді і ви. Коли настав той момент лишилося невідомим, бо копирсатися в рюкзаках і розгортати дощовики довелося під зливою. Не зважаючи на зливу, ми лізли далі. Більш тривалу зупинку Ярослав зробив перед самим скадним підйомом. Дочекався навіть Володимира, який з"явився і повідомив, що вже одинадцятеро людей зійшло з дістанції. Ярослав не надто засмутився, на відміну від нас, які понад сто разів читали і чули застереження щодо небезпеки самотніх мандрівок горами. Що буде, якщо тут загубитися, та ще й під дощем? Тут повинне прійти усвідомлення, що ніхто ні за кого відповідальності не несе. І рішення потрібно приймати самостійно. Та ми все ще полягалися на провідника, наче барани полізли за ним і здолали ці самі складні 800 метрів по хитающихся каменях, які заливали потоки брудної води. Це була так звана Мала Говерла. Вилізши на неї, ми відчули, що тут набагато холодніше. Штани повністю мокрі, в кросівках булькає вода. Дощовик захищає хіба що рюкзак. Ляля дихає на руки, аби їх зігріти, глянувше на мене, регоче і намагається засунути під капюшон моє волосся, що вилізло і стирчить дибки. Під час цієї справи цікавиться: "А навіщо ти фарбувала очі, мамо?" - "Щоб фотографуватися"- скиглить мама, відчуваючи потоки холодної води на обличчі і помічаючи, як швидко крижаніють пальці ніг, якщо не рухатись.
  Тим часом Ярослав повідомляє, що нам лишився останній підйом і ми, наче під гіпнозом, починаємо рухатися далі за ним. І тут зовсім близько б"є блискавка. Вперше в житті я бачу, як вона вдаряється в землю. Це приводить до тями Алекс, вона голосить: "Куди ми ліземо? Навіщо? Там ще холодніше. Навіщо? А навкруги, подивіться, самі хмари. Що ми там побачимо? Навіщо?" Тут якраз трапився Володимир, якому ми повідомили,  що можна нас чотирьох приєднати до тих одинадцяти, однаково ніхто не шукатиме, і полізли вниз.
  Взагалі вважається, що спускатися легше, ніж підіматися. Та це, напевно, без урахування дощу, який перетворяє кам"яну тропу на кам"яну ковзанку.



Додається ще й втома, так що не впасти можна тільки маючи туристичні палки. До речі, в Ярослава вони були, і їх можна було взяти в прокаті на майданчику перед початком маршруту, та про це Ярослав не повідомив. А ось люди, які мали такі палки повідомили, що пересуватися з ними - зовсім інша справа.
  Послизнувшись на великому камені і гепнувшись об нього ногою, подумала, а що як зламаеш ногу? Хто і чим тут допоможе? Звідки і як сюди може дістатися допомога? Відповідь очевидна. Нізвідки. Ніяк. Тут ще трапився на шляху пам"ятник загиблому туристові. Глянувши на нього, Алекс розтягляся на повний зріст. Брудні, мокрі, холодні і голодні ми могли хоча б не поспішати, робити зупинки і відпочивати, завдяки чому допленталися нарешті назад. І хоча дощ був вже не сильний, а потім перестав, сил на фото вже не було.

Тимчасова перерва у дощі. Зворотній шлях здається безкінечним. Синя стрічка на дереві - це мітка, по якій видно де проходить маршрут. Міток дуже мало, по них орієнтуватися важко. Краще орієнтуватися по інших групах і прибитися до них.





  Внизу на майданчику нас радо зустріли торговці усілякими глінтвейнами, кавами і чаями. Це допомогло дочекатися тих, хто таки дістався верхівки. Повернувшись, вони підтвердили, що в таку погоду, окрім хмар, нічого відтіля не видно.

Ялівець, малина і чорниця




Останнє фото тримтячими від холоду і втоми руками.



  Наша головна помилка - довіра і покладання на досвіт і відповідальність провідника. Якби ми вчасно зрозуміли, що провідник лише вказує напрямок і більш нічого, ми б могли відокремитись від групи набагото раніше, наприклад, коли дощ тільки насував. Або хоча б, коли він вже лив і було зрозуміло, що з верхівки видно буде лише хмари. Могли б спокійно насолодитися безмежною красою горських схилів, де, чим вище підіймаєшся, тим нижчі ростуть дерева. Вдихнути і скуштувати це хришталеве повітря і охопити широко розплющеними очима всю неосяжність далеких обріів, де хвилі гірських верхівок зустрічаються з хмарами. Адже саме заради цього варто підніматися так високо.
Tags: Карпати, Мандри
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments