Читаємо все про феєричний Париж в одному пості
Originally posted by 
vladbespalov at Читаємо все про феєричний Париж в одному пості
Париж, Париж, Париж… Є у цьому слові щось романтичне і магічне. Місто закоханих манить своєю чарівністю та шармом. Маючи візу та перельоти за 50 євро (туди/назад) вирішили скористатися запрошенням друга і відправилися до столиці Франції!
Літак Wizzair Катовіце – Париж насправді прилітає зовсім в аеропорт містечка Бове за 80 кілометрів від французької столиці. Без проблем можна дістатися з аеродрому автобусом , але треба віддати ледве не ті самі гроші як і за літак – 17 євро. Ми до таких цін не звикли та і не цікаво це – їдемо автостопом!
1.
Машина зупинилася прямо посередині дороги. Водій африканського походження не поспішаючи відкрив двері та поганою англійською пояснив, що підвезе нас на півдороги.
– We will go! – погодилися ми.
Поруч з темношкірим водієм їхав його французький друг. Той ще гірше розмовляв англійською.
– Schevchenko, Voronin, – почувши про Україну відповів шофер.
Тримаючи однією рукою кермо другою він набрав в мобілці перекладач та протягнув нам його. Там був напис англійською: Чому ви не поїхали поїздом?
При прощанні француз потиснув нам руки та побажав успіхів у подальшому стопі.
Наступним водієм стала жінка з Алжиру, яка працювала у аеропорту Шарля Де Голя. Гадаючи що з головного повітряного вокзалу Франції ми зможе дістатися до центру Парижу за ціною міського транспорту наша компанія українських мандрівників погодилася.
Аеропорт Шарля Де Голя виявився цілим містом – вздовж його кількох терміналів ми їхали хвилин з 10.
Яке ж було наше неприємне здивування, коли ми побачили ціну на приміську електричку у 11 євро.
Але вихід ми знайшли: підібрали використаний квиток і він спрацював - турнікет відкрився! Більш того – нам навіть вдалося пересісти за ним у метро!
2.
Першою ж відомої спорудою яку ми побачили став Собор Паризької Богоматері або Нотр-Дам де Парі. Квазімода, Есмеральда там – ну ви всі знаєте. На вході – черга, як в СРСР за ковбасою. На диво вона швидко просувалася. Вхід безкоштовний, а от аби піднятися на вежу треба відвалити 8 євро (стандартна ціна в Парижі на «підйом» на різні об’єкти).
3.
На фасаді – химерні ґаргульї. Насправді ця лежача статуя є водостоком.
4.
Вразила несамовита атмосфера у місті. Звичайно, у місті купа туричів, але це не заважає парижанам насолоджуватися життям.
Люди прямо на газонах влаштовують пікніки – розмовляють, п’ють вино, грають у футбол…
5.
Окуповують парки та схили
6.
Смакують життя
7.
Сидять на тротуарах біля каналів. Що цікаво – навіть молодь замість пива п’є вино. Ніде більше такого не бачив.
8.
При кафешках грають вуличні музиканти
9.
Молодь тусується
10.
Елегантні дідусі з бабусями танцюють
11.
Другою цікавинкою побаченою став музей (картинна галерея) Лувр. За квитками черги ще більші ніж за радянською ковбасою. Ціна квитка теж кусається – 12 чи 14 євро. Проте зробити стандартне фото з пакетиком Ліптону ми не відмовилися.
12.
У французів патологічна любов до арок. Лувр закінчується і вони починаються і йдуть по прямій лінії. Перша
13.
За нею йдуть відомі Єлисейські поля – насправді частина цієї вулиці – звичайний парк який переходить у фешенебельні бутікі. Париж, як не як, столиця моди!
Наприклад, Луї Вітон займає цілих п’ять поверхів!
14-15.
Єліся закінчуються спорудою яку часто зображують на листівках – тріумфальною аркою. На горі розмістили оглядовий майданчик. Підйом коштує 9 євро, для громадян ЄС від 18 до 25 вхід дармовий.
16.
Ну і закінчує аркоманію по прямій нова споруда у районі Ле-Дефенс.
17.
Звичайно, Париж не був би Парижем без Ейфелевої вежі. Споруду зводили як тимчасову – до всесвітньої виставки 1889 року. Але вона настільки сподобалася, що вирішили її лишити. Сьогодні ж творіння Ейфелева є найбільш фотографованою пам’яткою світу! Тільки-но спробуйте перейти по тегу Eiffel_Tower.
18.
На башті два оглядових майданчики – всередині та на самій верхівці. Вечора вона набирається позитивною енергією від туричів та магічно блищить.
19.
Перед вежею знаходиться парк – Марсове поле. Назва має не космічне, а земне походження. Колись тут був військовий плац і через це територію вирішили назвати на честь Бога Війни Марса. Зараз на газоні перед символом романтики сміття - папірці та кришки з-під вина.
За баштою є підвищення з якого відкривається добрий вид.
20.
Мало хто знає, але Ейфель є співавтором і символу Америки. Статуя Свободи є подарунком американцям від французів. У самому Парижі є цілих п’ять таких пам’ятників (менших, звісно) та безліч барельєфів.
21-22.
З Набережної Сени можна одночасно бачити і Ейфелеву вежі і Статую Свободи.
23.
Їстівними символами Франції, є звичайно, багети (коштує під 1 євро). Подивіться, друзі, який він у мене :D
24.
Що ж до харчування, то продукти купували у супермаркетах. Брали екзотичні харчі: сир Філадельфія (2,5 євро), рожеве вино (у Франції воно чомусь популярне і продається навіть у пляшках 0,25),
25.
Далі – більше. Сир камамбер (250 грамів – 2 з гаком євро) із тухлим запахом речей, які забули у пралці та консервовані мідії (2,5 євро) на смак немов гума.
26.
Париж в усьому модний – навіть в продажі звичайних фруктів. Не поліетиленові пакети чи пластикові стаканчики для пива.
27.
Вітрина кондитерської – яскраво та соковито. Французи – фанати випічки. На першому місті з солодкого – круасани. Особливо без начинки. Вони дуже повітряні і коштують 1 євро.
28.
Паризькі кафе дуже мімічні. Офіціантів з метеликами тут звуть гарсони.
29.
Колоритні і іммігрантські райони. Чайна таун.
30.
А це нагадало американські фільми.
31.
У столиці відчувається шик та розмах однієї з найбільших країн Європи. Опера.
32.
Фасад прикрашають празні обличчя – вийшли дуже живими.
33.
Галерея «Лафаєт» - на останньому поверсі вітражний купол.
34.
«Гранд Палас». Як і Ейфелева вежа збудована до тієї самої міжнародної виставки.
35.
Навпроти палацу великого палац маленький. Всередині безкоштовна галерея.
36-37.
Військовий музей.
38.
Набережна Сіни занесена до охоронного списку Юнеско.
39.
У Парижі поховані відомі світові особистості. Ми завітали на кладовище Пер-Лашез. Могили в них за нашими мірками дуже скромні. Наприклад, Оноре-де-Бальзак.
40.
Оскар Вайльд. Через набридливих фанатів його могилу огородили.
41.
Також тут спочивають Шопен, Едіт Піаф, Модильяні та інші.
В районі Монмартр живе паризька богема: художники і митці. На рівні з Лувром та вежею одне з найпопулярніше місце серед туристів.
Пагорб в честь якого названий район додає йому колоритності.
42-43.
За роботою
44.
Біла Базиліка Сакре-Кер – архітектурна домінанта Монмартру
45.
Вітрини магазинів
46.
Типовий французький мотоцикл
47.
Машинка біля вокзалу
48.
Нижче від пагорбу знаходиться ще одна туристична цікавинка. «Мулен Руж» не вразив. У фільмах виглядав величнішим. Подумайте над тим, як вірити у нелюдські здібності які приписують тій чи іншій історичній особі.
49.
Є у столиці Франції і свій Манґеттен – Ла-Дефанс. Знаходиться діловий і житловий квартал у передмісті Парижу. Їде туди метро … без водія! Їдеш собі і бачиш як, наприклад, посередині «ночують» вагони.
На станціях задля безпеки платформа огороджена.
50-51.
Великий простір між будинками, дерева та купа зелені (у житловій частині) – вдала реалізація проекту.
53.
Вікна.
54.
А це ніби комп завис
55.
Ну і на завершення – звичайний парижанин.
56.
Париж є за що любити і є за що не любити. Доказів як першого так і останнього ви знайдете чимало. Але краще любити, бо любов робить цей світ краще!
vladbespalov at Читаємо все про феєричний Париж в одному постіПариж, Париж, Париж… Є у цьому слові щось романтичне і магічне. Місто закоханих манить своєю чарівністю та шармом. Маючи візу та перельоти за 50 євро (туди/назад) вирішили скористатися запрошенням друга і відправилися до столиці Франції!
Літак Wizzair Катовіце – Париж насправді прилітає зовсім в аеропорт містечка Бове за 80 кілометрів від французької столиці. Без проблем можна дістатися з аеродрому автобусом , але треба віддати ледве не ті самі гроші як і за літак – 17 євро. Ми до таких цін не звикли та і не цікаво це – їдемо автостопом!
1.
Машина зупинилася прямо посередині дороги. Водій африканського походження не поспішаючи відкрив двері та поганою англійською пояснив, що підвезе нас на півдороги.
– We will go! – погодилися ми.
Поруч з темношкірим водієм їхав його французький друг. Той ще гірше розмовляв англійською.
– Schevchenko, Voronin, – почувши про Україну відповів шофер.
Тримаючи однією рукою кермо другою він набрав в мобілці перекладач та протягнув нам його. Там був напис англійською: Чому ви не поїхали поїздом?
При прощанні француз потиснув нам руки та побажав успіхів у подальшому стопі.
Наступним водієм стала жінка з Алжиру, яка працювала у аеропорту Шарля Де Голя. Гадаючи що з головного повітряного вокзалу Франції ми зможе дістатися до центру Парижу за ціною міського транспорту наша компанія українських мандрівників погодилася.
Аеропорт Шарля Де Голя виявився цілим містом – вздовж його кількох терміналів ми їхали хвилин з 10.
Яке ж було наше неприємне здивування, коли ми побачили ціну на приміську електричку у 11 євро.
Але вихід ми знайшли: підібрали використаний квиток і він спрацював - турнікет відкрився! Більш того – нам навіть вдалося пересісти за ним у метро!
2.
Першою ж відомої спорудою яку ми побачили став Собор Паризької Богоматері або Нотр-Дам де Парі. Квазімода, Есмеральда там – ну ви всі знаєте. На вході – черга, як в СРСР за ковбасою. На диво вона швидко просувалася. Вхід безкоштовний, а от аби піднятися на вежу треба відвалити 8 євро (стандартна ціна в Парижі на «підйом» на різні об’єкти).
3.
На фасаді – химерні ґаргульї. Насправді ця лежача статуя є водостоком.
4.
Вразила несамовита атмосфера у місті. Звичайно, у місті купа туричів, але це не заважає парижанам насолоджуватися життям.
Люди прямо на газонах влаштовують пікніки – розмовляють, п’ють вино, грають у футбол…
5.
Окуповують парки та схили
6.
Смакують життя
7.
Сидять на тротуарах біля каналів. Що цікаво – навіть молодь замість пива п’є вино. Ніде більше такого не бачив.
8.
При кафешках грають вуличні музиканти
9.
Молодь тусується
10.
Елегантні дідусі з бабусями танцюють
11.
Другою цікавинкою побаченою став музей (картинна галерея) Лувр. За квитками черги ще більші ніж за радянською ковбасою. Ціна квитка теж кусається – 12 чи 14 євро. Проте зробити стандартне фото з пакетиком Ліптону ми не відмовилися.
12.
У французів патологічна любов до арок. Лувр закінчується і вони починаються і йдуть по прямій лінії. Перша
13.
За нею йдуть відомі Єлисейські поля – насправді частина цієї вулиці – звичайний парк який переходить у фешенебельні бутікі. Париж, як не як, столиця моди!
Наприклад, Луї Вітон займає цілих п’ять поверхів!
14-15.
Єліся закінчуються спорудою яку часто зображують на листівках – тріумфальною аркою. На горі розмістили оглядовий майданчик. Підйом коштує 9 євро, для громадян ЄС від 18 до 25 вхід дармовий.
16.
Ну і закінчує аркоманію по прямій нова споруда у районі Ле-Дефенс.
17.
Звичайно, Париж не був би Парижем без Ейфелевої вежі. Споруду зводили як тимчасову – до всесвітньої виставки 1889 року. Але вона настільки сподобалася, що вирішили її лишити. Сьогодні ж творіння Ейфелева є найбільш фотографованою пам’яткою світу! Тільки-но спробуйте перейти по тегу Eiffel_Tower.
18.
На башті два оглядових майданчики – всередині та на самій верхівці. Вечора вона набирається позитивною енергією від туричів та магічно блищить.
19.
Перед вежею знаходиться парк – Марсове поле. Назва має не космічне, а земне походження. Колись тут був військовий плац і через це територію вирішили назвати на честь Бога Війни Марса. Зараз на газоні перед символом романтики сміття - папірці та кришки з-під вина.
За баштою є підвищення з якого відкривається добрий вид.
20.
Мало хто знає, але Ейфель є співавтором і символу Америки. Статуя Свободи є подарунком американцям від французів. У самому Парижі є цілих п’ять таких пам’ятників (менших, звісно) та безліч барельєфів.
21-22.
З Набережної Сени можна одночасно бачити і Ейфелеву вежі і Статую Свободи.
23.
Їстівними символами Франції, є звичайно, багети (коштує під 1 євро). Подивіться, друзі, який він у мене :D
24.
Що ж до харчування, то продукти купували у супермаркетах. Брали екзотичні харчі: сир Філадельфія (2,5 євро), рожеве вино (у Франції воно чомусь популярне і продається навіть у пляшках 0,25),
25.
Далі – більше. Сир камамбер (250 грамів – 2 з гаком євро) із тухлим запахом речей, які забули у пралці та консервовані мідії (2,5 євро) на смак немов гума.
26.
Париж в усьому модний – навіть в продажі звичайних фруктів. Не поліетиленові пакети чи пластикові стаканчики для пива.
27.
Вітрина кондитерської – яскраво та соковито. Французи – фанати випічки. На першому місті з солодкого – круасани. Особливо без начинки. Вони дуже повітряні і коштують 1 євро.
28.
Паризькі кафе дуже мімічні. Офіціантів з метеликами тут звуть гарсони.
29.
Колоритні і іммігрантські райони. Чайна таун.
30.
А це нагадало американські фільми.
31.
У столиці відчувається шик та розмах однієї з найбільших країн Європи. Опера.
32.
Фасад прикрашають празні обличчя – вийшли дуже живими.
33.
Галерея «Лафаєт» - на останньому поверсі вітражний купол.
34.
«Гранд Палас». Як і Ейфелева вежа збудована до тієї самої міжнародної виставки.
35.
Навпроти палацу великого палац маленький. Всередині безкоштовна галерея.
36-37.
Військовий музей.
38.
Набережна Сіни занесена до охоронного списку Юнеско.
39.
У Парижі поховані відомі світові особистості. Ми завітали на кладовище Пер-Лашез. Могили в них за нашими мірками дуже скромні. Наприклад, Оноре-де-Бальзак.
40.
Оскар Вайльд. Через набридливих фанатів його могилу огородили.
41.
Також тут спочивають Шопен, Едіт Піаф, Модильяні та інші.
В районі Монмартр живе паризька богема: художники і митці. На рівні з Лувром та вежею одне з найпопулярніше місце серед туристів.
Пагорб в честь якого названий район додає йому колоритності.
42-43.
За роботою
44.
Біла Базиліка Сакре-Кер – архітектурна домінанта Монмартру
45.
Вітрини магазинів
46.
Типовий французький мотоцикл
47.
Машинка біля вокзалу
48.
Нижче від пагорбу знаходиться ще одна туристична цікавинка. «Мулен Руж» не вразив. У фільмах виглядав величнішим. Подумайте над тим, як вірити у нелюдські здібності які приписують тій чи іншій історичній особі.
49.
Є у столиці Франції і свій Манґеттен – Ла-Дефанс. Знаходиться діловий і житловий квартал у передмісті Парижу. Їде туди метро … без водія! Їдеш собі і бачиш як, наприклад, посередині «ночують» вагони.
На станціях задля безпеки платформа огороджена.
50-51.
Великий простір між будинками, дерева та купа зелені (у житловій частині) – вдала реалізація проекту.
53.
Вікна.
54.
А це ніби комп завис
55.
Ну і на завершення – звичайний парижанин.
56.
Париж є за що любити і є за що не любити. Доказів як першого так і останнього ви знайдете чимало. Але краще любити, бо любов робить цей світ краще!