desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

Вийшла книга Олега Сенцова «Рассказы»

НЕ ЗДАВАТИСЯ Й НЕ РОЗМІНЮВАТИСЯ

Sentsov_Knyga

Минулої п’ятниці в Києві презентували дебютну книжку найвідомішого заручника путінського режиму - збірку малої прози Олега Сенцова «Рассказы».

Оповідання були написані задовго до арешту. В Києві книгу можна придбати у видавництві «Лаурус», а в крамницях «Рассказы» з’являться наприкінці липня. Частина грошей, отриманих з продажів збірки, піде на оплату адвокатів для автора та допомогу його дітям.

«Пусть детство прошло, но я буду скакать на одной ноге». Цю фразу з оповідання «Дитинство» можна було б дати як епіграф. Книга дійсно про дитинство: про шкільні роки, про дружбу й ворожнечу з однолітками, про конфлікти поколінь, про перший досвід втрати близьких (дуже пронизливо про останнє – в «Собаці»). Сенцов точно відчуває соціальний краєвид, але уникає спокуси заглибитися в радянську екзотику – її в нього майже немає. Є – бідні, нелегкі будні в кримському селищі, де перспективи що для старих, що для молодих зникомо малі. Вищезгадане скакання на одній нозі – не просто запорука виживання, а внутрішній стрижень головного героя, його особлива вдача, з якою він виковує характер, не рисуючись, але й не вдаючи скромника, розказуючи, наприклад, як наче звичайна застуда призвела до хронічної хвороби, від якої він мав стати інвалідом – але витяг себе з немочі оцією набутою ще в юному віці Сенцовською впертістю.

Переважає тут розмовна інтонація; це монологічна проза, втім, Олег звертається не тільки до читачів. Такі рахунки з минулим можна звести, тільки будучи до себе безжальним (що в свою чергу дає йому право буде безжальним і до однолітків та колишніх земляків, говорити про жорстокість перших у «Школі» та «Больничці» й помічати дріб’язкову заздрісність других у «Макарах»). Картає себе за те, що не зупинив знущання з хлопчика з синдромом Дауна («Больничка»), що забув про свого пса («Собака»), що не приділяв уваги бабусі («Бабуся»): герой «Рассказов» - людина рефлексуюча і чуйна, незважаючи на всю впертість.

Помітно, що це дебютна проза, однак огріхи мови й стилю компенсуються драматургічним талантом: автор добре вибудовує конфлікт, прописує сторони й обставини, тримає у фокусі суть, яка рухає оповідь. Гумору йому не позичати, і навіть про найтрагічніше Олег уміє сказати з посмішкою: «И если будет дождь и пепел немного прилипнет к урне, то тоже ничего. Правда, все тот же нахальный внук заглянет в урну, увидит там немного прилипшего праха и скажет: «Да, дедушка все еще цепляется за края жизни!» («Заповіт»). Деякі сцени самі по собі є завершеними кадрами: «Когда машина поднимается на последнюю горку и ты наконец его видишь – тоненькую черту под краем неба – море! Скоро. А счастье уже сейчас» («Детство»), «Затем через колонки громко включили какой-то школьный вальс и все пошли вверх, в страну тяжелых знаний» («Школа»). Так, висновок напрошується: «Рассказы» - це готові сценарії, фільми в згорненому, паперовому вигляді, проза обдарованого режисера.

А ще це роман самовиховання. В якому автор-герой повторює для себе, а значить і для нас, очевидні, але по-справжньому вистраждані речі:

«Я научился никогда не сдаваться и не размениваться. Не сдаваться. И не размениваться» («Школа»).

Кремлівський нікчема обрав явно не ту людину.

Дмитро Десятерик, «День»
Tags: Імена
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments