desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

АНТИВОЄННА ВОЄННА ДРАМА

АНТИВОЄННА ВОЄННА ДРАМА

10kino

Україно-російському фільму про легендарну снайперку часів Другої світової, майора Людмилу Павличенко, не пощастило з назвою: що український варіант «Незламна», що російський - «Битва за Севастополь» - роблять стрічку геть непомітною у повені «датського» кіна, котре захлеснуло кінотеатри та телебачення Росії в переддень Перемоги.

Поки інфосфера ще повна повідомленнями про вчорашні святкування в нас і в наших сусідів, варто сказати кілька слів про цей, можливо, останній на багато років уперед великий україно-російський проект.

«Незламна» — перший фільм, присвячений Павличенко. Вона народилась у Білій Церкві у 1916 році. Навчалась на історичному факультеті Київського державного університету. В липні 1941-о пішла на фронт добровольцем. Маючи спортивні досягнення в стрільбі, була прийнята на службу в якості снайпера у 25-ту стрілецьку дивізію. В жовтні потрапила в Севастополь у складі Приморської армії, що відступила морем з Одеси. В боях при обороні Севастополя, аж до поранення у червні 1942, Людмила Павличенко здобула славу одного з кращих снайперів Другої світової війни. В кінці 1942 Людмила була відряджена в Сполучені Штати в складі делегації молоді та військових. Перша громадянка СРСР, допущена в Білий Дім, вона заприятелювала з Першою Леді - Елеонорою Рузвельт, на чиє запрошення проїхала з турне містами Америки. В своїх виступах молода українка надихала американців на відкриття другого фронту в Європі. Знаменитими стали слова з її промови в Чикаго: « Джентльмени, мені лише 25 і я вбила 309 фашистських окупантів до цього часу. Чи не вважаєте ви, що досить уже ховатися за моєю спиною?»

У фільмі цей момент є. Але це, мабуть, чи не найпатетічніший епізод. Ми зараз не говоримо про мистецьку форму: вона тут виглядає блідою спробою наздогнати Голівуд. Всі ці кострубато намальовані на комп’ютері битви чи краєвиди Америки, посередні акторські роботи, численні провисання в драматургії і в монтажі, на жаль, є загальним місцем для подібних пострадянських блокбастерів.

Однак змістовно цей фільм незвичний. В ньому геть немає «победобесия», від якого в Росії не продихнути. Американці показані як друзі і союзники, а комуністичні куратори Людмили – без жодної симпатії. Головне ж – ставлення до війни як до біди, катастрофи, царства постійних утрат і смерті. Апогей цього – короткий, але змістовний епізод, де сказана правда про Севастополь. Про те, що доблесне командування кинуло більш ніж 80000 бійців на вірну смерть і втекло. Покинуті або загинули – не тільки від бомб і снарядів, а й від голоду і спраги – або потрапили в полон. Немає тут ніякої битви – є лише зрада і ганьба. Так що назва «Битва за Севастополь» насправді виглядає не просто як обман глядача, а й як відверте знущання.

Фільм Сергія Мокрицького не став, та й, мабуть, не міг стати помітним кінематографічним досягненням. Але його твереза інтонація – це дуже гарний виняток, котрий, хотілося б вірити, перетвориться на правило.

Дмитро Десятерик, «День»
Tags: Синема
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments