"Чудеса и хреновины! Передай дальше..." (pan_baklazhan) wrote in ua,
"Чудеса и хреновины! Передай дальше..."
pan_baklazhan
ua

Слов’янськ очима закарпатців

Originally posted by pan_baklazhan at Слов’янськ очима закарпатців

Опинившись із культурною місією в Слов'янську (див. По Донеччині - з піснею), я не марнував часу, і наскільки міг, на пару з товаришем, знайомився із містом, і маю бажання поділитися враженнями. Адже так само, як Захід України є, згідно численних досліджень, невідомою землею для багатьох східняків, так і Схід країни у більшості наших краян виступає маловідомою територією, повною стереотипних уявлень. Ці стереотипи слід послідовно ламати, інакше створення єдиної країни просто неможливо. Щодо Слов’янську (близько 116 тисяч жителів; у 2001 р. російську мову назвали рідною 54,6% населення, українську мову — 44,2% населення, при цьому українцями себе визнали 73 %, росіянами – 21 %; в місті близько 30 шкіл, і жодної української), то він особливо ламає стереотипні уяви про «донбаські» міста із шахтами та териконами. Географічно місто ближче до Харківщини, або ж Слобожанщини, і навіть формально не є Донбасом (себто частиною Донецького вугільного басейну). Його розвиток історично базувався на видобутку та торгівлі сіллю - що дуже схоже на історію багатьох міст та сіл Закарпаття. Історія тут має дуже довгі корені, щоправда, здебільшого це історії кочових та зниклих народів, а як населений пункт він фігурує від 16-17 століття, в якості козацької фортеці Тор. Бурхливий розвиток в місті почався наприкінці 19-го століття, коли воно стало залізничним вузлом, торговим містом, а згодом й курортом. Так, Слов’янськ – курортне місто, причому вже понад сто років. Навіть більше, якщо рахувати від 1832 року, коли лікар Чугуївського військового шпиталю А. К. Яковлєв почав лікувати пацієнтів солоною водою і цілющими грязями місцевого озера. В якості справжнього водолікувального курорту місто стало розвиватися наприкінці 19-го століття, а в 1907 році на міжнародній виставці в бельгійському місті Спа місцеві лікувальні грязі отримали вищу нагороду. Нині ж озера «Славкурорту» (комплексу з трьох санаторіїв) навряд чи мають наплив бажаючих лікуватись, лише один лікувальний заклад функціонує після трагічних подій весни-літа минулого року.

СЛАВЯНСК.JPG

На жаль, на всю країну Слов’янськ прославився не своїм курортом і навіть не розташованими неподалік Святими Горами (крейдяними скелями з печерами, гарною природою та відомим чоловічим монастирем). Місто прогриміло навесні минулого року, коли в квітні 2014 стало опорним пунктом російських окупантів та місцевих сепаратистів під проводом диверсанта, офіцера ГРУ Ігоря Стрєлкова (Гіркіна). На вибір міста припало чимало факторів – від зручного розташування (з можливістю експортувати «Русскій Мір» ще й на Харківщину) до промовистої назви (адже панслов’янізм є складовою сучасної вивернутої кремлівської ідеології). Спроби визволити місто стали початком Антитерористичної операції, багатої на трагедії та невдачі. В будівлі міського управління СБУ була влаштована «ставка» Гіркіна-Стрєлкова, а в підвалах – катівня, де тримали та катували підозрюваних в діяльності проти «ДНР». Як свідчать нині люди, що побували в тих підвалах, всі допити та тортури влаштовували професійні російські диверсанти, місцеві ж «сєпари» були в них на другорядних ролях. 5 липня, після кількох спроб взяти місто штурмом та тривалої облоги, окупанти організовано покинули місто й перебазувались в Горлівку та Донецьк. Після звільнення міста будівлю міського управління СБУ (в минулому – купецький дім) довелося розміновувати, причому задля безпеки частково це було зроблено шляхом підриву. Відтак, будинок було пошкоджено вибухом та вогнем, і сьогодні він стоїть зачинений, а всередині досі знаходяться ознаки перебування «гіркінців» - агітаційні матеріяли, зіпсовані особисті речі тощо.

СБУ.JPG

Слов’янські патріоти воліли б створити в цій вже історичній будівлі 19-го століття музей терору, а для антуражу на подвір’ї прилаштувати пам’ятник Леніну. Цей Ленін досі стоїть посеред головної площі міста, імені «Жовтневої Революції». Кілька разів його намагалися демонтувати місцеві активісти, але на захист ставали прибічники совєтського минулого, а правоохоронцям доводилося розводити людей з протилежними поглядами, аби не викликати в місті зайвого напруження. Нещодавно міська влада публічно заявила, що пам’ятник коштує два мільйони гривень, і за його пошкодження треба буде платити, виходячи з цієї суми. Тож наразі патріотично налаштовані містяни прикрасили «Ілліча» синьо-жовтим шаликом, і сподіваються на акуратний демонтаж комуністичного ідола до музею.

Площа.JPG

На головній площі нині щонеділі збирається місцеве Віче. З моменту звільнення міста таких Віче було проведено понад три десятки. Зазвичай сходиться від кількох десятків до кількох сотень людей, долучається місцевий Автомайдан, який курсує Слов’янськом та агітує людей не боятись та приходити, висловлюватись з приводу різноманітних проблем. Побувавши на одному з таких Віче, почув, що містян хвилюють ті ж питання, що й всю Україну – відсутність змін в персоналіях, які в більшості своїй залишилися від часів Януковича, необґрунтовані комунальні тарифи тощо. Якщо бути відвертим, то активних громадян в місті небагато, здається, більшість мешканців прагнула б просто забути ці дикі кілька місяців в історії міста, і жити далі неспішним буденним життям. Щодо загальних політичних уподобань, то про них можна робити висновки з результатів останніх виборів – понад 36 % виборців тут віддали свої голоси «Опозиційному блоку» (далі – Блок Порошенка (26 %) та Компартія (майже 8%). Мажоритарним депутатом став Юрій Солод від того ж «Опозиційного блоку», чиїми бігбордами із привітанням жінок із 8-м березня було прикрашено усе місто. Ім’я цього депутата навряд чи відоме широкому колу, але все стає зрозумілим, коли сказати, що пан Солод – чоловік знатної «регіоналки» Наталі Королевської.



Втім, активним політичним життям Слов’янськ явно не живе, і ззовні виглядає доволі спокійним та аполітичним, а про минулорічні жахи намагається без зайвої потреби не згадувати. Принаймні, такі враження складаються від прогулянок містом Під час минулорічних боїв було пошкоджено зо три десятки будівель, в тому числі чотири школи, нині відремонтованих різним коштом.

Школа.JPG

Сліди потужних руйнувань залишилися на міських околицях, а в місті уважне око ще може видивитись ями від вибухів мін.

Руїна1.JPG

Руїна2.JPG


В Слов’янську збереглася чимала кількість будинків кінця ХІХ – початку ХХ століття, епохи його купецького розквіту.

Дом2.JPG

Яскравим представником архітектури того часу є будівля кінотеатру, в минулому – міського клубу для знаті.

Кинотеатр.JPG

Піонери влаштувалися в нішах міського Центру дитячої та юнацької творчості (не певен на 100%, але схоже, що й ця будівля - дорадянської епохи).

Дом культури.JPG

Купецьке минуле має відлуння й сьогодні. В місті є два великих базари. На Центральному ринку при вході в 2006 р. встановлений Пам’ятник Підприємцю, з головним атрибутом «човника» - возиком на колесах, відомим як «кравчучка».

Кравчучка.JPG

Пара світлин з Центрального базару:

Базар2.JPG

Базар3.JPG

Привокзальний ринок цікавий своїм специфічним товаром – різноманітної керамікою. Адже Слов’янськ спеціалізувався на цьому промислі, і донедавна 3.500 приватних підприємців виготовляли та реалізовували власний посуд, прикраси та сувеніри, а до того масовим виробництвом займався місцевий Керамічний завод, який сильно постраждав під час боїв. Асортимент на базарі людині з претензією може здатися доволі кітчевим, але це питання смаку. Вибрати тут є з чого. Естети можуть прикинутись шанувальниками стилю "кемп" (усвідомлений кітч) і закупитися по дешевці...

Базар2-1.JPG

На обох базарах продають здоровенну живу рибу з місцевих ставків.

Базар2-2.JPG


Кераміка2.JPG

Кераміка1.JPG

Керамика3.JPG


Керамика1.JPG




В місті є великий доглянутий парк, з оригінальною парковою інфраструктурою, освітлений та охайний.







Не знаю, чи це саме слов'янське ноу-хау, але варто взяти на озброєння. Плафони ліхтарів зроблені з пластасових відерець. Найкращий антивандальний захист, причому найдешевший:



Гордістю парку донедавна був дивний павільйон з 18-ма Диво-птахами. Восени 2013 року цих величезних птахів зі скловолокна привезли в місто в якості подарунка за перемогу в Параді вишиванок, що відбувся в Києві того ж року на День Незалежності. Зі Слов’янська на цей парад прибула найчисленніша делегація, сім сотень учасників, що й посприяло перемозі. Місто отримало грошовий приз та 18 птахів, які символізували різні регіони нашої країни. Іронія долі тут в тому, що найактивнішу участь в параді та подальшому облаштуванні павільйону з Диво-птахами взяла Неля Штепа, тодішній мер міста, яка нині заарештована за сепаратизм. Жінка явно намагалась тримати носа по вітру, але одного разу інстинкт її підвів… А от птахи залишились, пережили бомбардування мінами і зараз за символічну плату радують відвідувачів. Є серед Диво-птахів і наша, із закарпатським візерунком…

Птах2.JPG

Диво-Птах.JPG

Наприкінці березня з міста прийшли новини про те, що диво-птахів забирають і вивозять до інших міст України. Дехто навіть зрадів цьому факту - мовляв, нема чому робити "курицям Штепи". Хоча, як на мене, Штепа нехай сидіть, скільки заслужить, а от її кури - не винні...

Отаким видався Слов’янськ його закарпатським гостям, які, звичайно, побачили лише поверхню міста та процесів, що в ньому відбуваються. Які настрої та бажання панують в місті, достеменно сказати складно. Приміром, берегівський доброволець-"січовик" Василь Вовкунович, вже багатьом в Слов'янську відомий (на фото)  в інтерв’ю газеті «Високий Замок» сказав так: «У Слов’янську 60% відсотків населення позитивно ставляться до наших воїнів, 30% — нейтрально, а 10% — вороже. Але мені ще жодного разу не довелося стикнутися із відвертою ворожнечею з боку місцевих мешканців». Через тиждень після того, як ми побували в цьому місті, відбулись трагічні події в недалекій Костянтинівці (де військовий тягач на смерть збив дівчинку, а місцеве сепаратистське підпілля спробувало перевести народний гнів в антиукраїнській бунт). Тоді ж з’явилася інформація, що й в Слов’янську це підпілля активізувалося. А ще за нашого гостювання від місцевих українців можна було почути, що нинішнє затишшя – лише удаване, і хто його знає, у що виллється весняний наступ російських окупантів та їх місцевих поплічників. Щодо невідворотності такого наступу у нашій бійців сумнівів практично нема. Відтак, нам залишається лише бажати чи молитися, аби ця гроза оминула якомога більшу частину такою важкою ціною звільненої української землі.


Керамика2.JPG


Tags: Донбас, Мандри, Украина, Україна, замальовки, мандри
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments