Плач аспіранта в коміксах
Originally posted by 
pas_de_souci at Плач аспіранта в коміксах
pas_de_souci at Плач аспіранта в коміксахАспіранти усіх країн – нижчі ланки в освітній ієрархії і відкинуті нормальним соціумом люди. Це тільки в «Теорії великого вибуху», гіки такі веселі і смішні. В реалі недо-гіки, або ж аспіранти (ph d student англ., doctorant фр.) нещасні, депресивні, стомлені від власного перфекціонізму і роботи без віддачі люди. Щоб стати Шелдоном, або Леонардом, їм ще треба написати і захистити дисертацію.
В очікуванні цього моменту х (бо зрештою дисертаціє стає чимось окремим від тебе, і не ти її пишеш, а вона якось пишеться…), аспіранти зазвичай тусуються між собою, незрозуміло жартують і навіть комікси почали про себе писати.
Найвідоміший в нашому середовищі комікс-проект створений випускником Стенфорда.
"Piled Higher and Deeper" (PhD)
http://phdcomics.com/comics.php
В коміксі кілька персонажів. Аспірант-природничник, дві аспірантки (соціологія та антропологія) та старший колега природничника, спочатку теж аспірант, а потім пост-док. Останній по суті найбільший розгільдяй і сидить на кампусі заради free food, але він же єдиний, хто, за весь період існування коміксу, захистився.
Жарти тут в основному про те, що аспіранти працюють над дисертацією по 5-7 і більше років, отримують мало грошей, практично виключені з соціального життя і т.д.
Проект існує з 97 року, кожен тиждень виходить по шпальті. Я в свій час зависла на цьому сайті на два тижні і зробила добірку улюблених жартів. Так що обережно, якщо вас ця тема чіпляє.
Ось моя улюблена картинка (Дід мороз знову не приніс мені готову дисертацію):
Я над нею кожен Новий Рік плачу.
Цей комікс писали технарі, та ще й американці. Вища освіта в США дорога. Аспіранти зазвичай своє навчання відпрацьовують або викладанням, або роботою над науковими проектами своїх керівників. Тому основні теми коміксу такі:
Offtop: якщо аспірантура технарів виглядає так як в цьому коміксі (ти на практиці вікна в лабораторії миєш, або сидиш з дітьми професора), то це теж нікому не потрібно. Ми, гуманітарії, хоча б Старшу Едду читаємо.
Прогалину в «гуманітарному плачі» займає собою французький комікс Le Bureau 14 de la sorbonne.
https://lebureau14delasorbonne.wordpress.com/
В очікуванні цього моменту х (бо зрештою дисертаціє стає чимось окремим від тебе, і не ти її пишеш, а вона якось пишеться…), аспіранти зазвичай тусуються між собою, незрозуміло жартують і навіть комікси почали про себе писати.
Найвідоміший в нашому середовищі комікс-проект створений випускником Стенфорда.
"Piled Higher and Deeper" (PhD)
http://phdcomics.com/comics.php
В коміксі кілька персонажів. Аспірант-природничник, дві аспірантки (соціологія та антропологія) та старший колега природничника, спочатку теж аспірант, а потім пост-док. Останній по суті найбільший розгільдяй і сидить на кампусі заради free food, але він же єдиний, хто, за весь період існування коміксу, захистився.
Жарти тут в основному про те, що аспіранти працюють над дисертацією по 5-7 і більше років, отримують мало грошей, практично виключені з соціального життя і т.д.
Проект існує з 97 року, кожен тиждень виходить по шпальті. Я в свій час зависла на цьому сайті на два тижні і зробила добірку улюблених жартів. Так що обережно, якщо вас ця тема чіпляє.
Ось моя улюблена картинка (Дід мороз знову не приніс мені готову дисертацію):
Я над нею кожен Новий Рік плачу.
Цей комікс писали технарі, та ще й американці. Вища освіта в США дорога. Аспіранти зазвичай своє навчання відпрацьовують або викладанням, або роботою над науковими проектами своїх керівників. Тому основні теми коміксу такі:
- дістало працювати над проектом керівника, а не над власним;
- керівник ніяк не допомагає з дисертацією, і взагалі його не знайти, коли він потрібен;
- треба працювати 5 років щоб написати 150 сторінок, а потім представити їх за 10 хвилин на захисті, де на них буде всім пофіг;
- ти або вибираєш тему, якою займається багато людей і тоді треба досягнути грандіозних успіхів, щоб пробитись, або тему, якою не цікавиться ніхто, ну і відповідно не зрозуміло, який сенс нею займатися;
- треба жертвувати особистим життям заради примарного успіху в науці (насправді є дуже мало людей, які ознайомлюються з роботою науковця-початківця, а початківець ти перші 10-15 років досліджень, поки не матимеш 10 публікацій в рейтингових виданнях);
- основні перевага життя аспіранта – безплатна їжа (і це правда);
- в школах ми були найкращими і з нас всі сміялися, а ми мріяли, що виростемо і зробимо прорив в науці, а тепер наші шанси на ринку праці набагато менші, ніж в менш головастих колег, які не пішли в аспірантуру (і це теж правда).
Offtop: якщо аспірантура технарів виглядає так як в цьому коміксі (ти на практиці вікна в лабораторії миєш, або сидиш з дітьми професора), то це теж нікому не потрібно. Ми, гуманітарії, хоча б Старшу Едду читаємо.
Прогалину в «гуманітарному плачі» займає собою французький комікс Le Bureau 14 de la sorbonne.
https://lebureau14delasorbonne.wordpress.com/