desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

МАЙДАН, РІВНІСТЬ, БРАТЕРСТВО

МАЙДАН, РІВНІСТЬ, БРАТЕРСТВО



У Національній опері пройшла моновистава французького драматурга, письменника і філософа Бернара-Анрі Леві «Готель «Європа»», присвячена річниці перемоги нашої революції.

66-річний Бернар-Анрі Леві — французький філософ, письменник, журналіст, співзасновник групи «Нові філософи». Написав понад 20 книг, переважно на злободенні політичні теми. Критик як сучасного марксизму, так і ультраправих, профашистських сил, принциповий опонент тоталітарних режимів і релігійного фанатизму. У 1990-х висвітлював конфлікти в колишній Югославії, виступав на захист боснійських мусульман, косовських албанців. Під час війни в Південній Осетії в 2008 році вів репортажі з Грузії. Підтримував Зимову революцію з самого початку, виступав на Майдані.

«Готель «Європа»» - роздуми вголос, оформлені в монолог, який відштовхується від двох питань, двох загальноєвропейських викликів – боснійського й українського. Герой-автор – фактично, сам Леві – намагається, зачинившись у готельному номері в Сараєвому, написати промову для виступу на заходах, присвячених 100-літтю з початку Першої світової війни. Робота не складається, бо насправді уроки і тої війни, і війни у Боснії так і не були засвоєні.

Основна думка – Європа втрачає сенс існування, відмовившись від цінностей свободи й демократії, дозволивши загинути величезній кількості боснійців, дозволяючи зараз гинути українцям. У Європі панує недобрий дух Мюнхена – тобто зради союзників, «душок тридцятих», в ній усе більше ваги набирають продажні нацисти під орудою Марі Ле Пен та їй подібних, а економікою займаються хтиві й безпринципні банкіри.

«Готель «Європа»» виставою це не назвеш. Леві – не актор; тримати потрібні паузи, відпрацьовувати емоції у жесті чи міміці він не здатен, однак це – не про гру. Він займався тим, що вміє найкраще: читав лекцію. «Готель…» є саме лекцією з певними елементами театралізації: слайдами й титрами на задньому плані, музичним чи шумовим супроводом у записі, перемиканням промінів софітів, що окреслювали межі умовної готельної кімнати з мінімальним набором меблів. Леві переважно сидів за столом з ноутбуком, інколи лягав у велику ванну або на канапу, продовжуючи виголошувати текст. Найголовніше – текст.

Ця п’єса – спроба автора вписати любу йому Україну в Європу на всіх доступних рівнях: історичному, міфологічному, актуально-політичному. Уявна Європа Леві схожа на такий собі культурно-політичний Елізіум, де Богдан Хмельницький стоїть поміж Камю та Вірджинією Вульф, а прах Сергія Нігояна упокоєно в одному пантеоні з Пазоліні, Альберто Моравіа й антибільшовицькими заколотниками Крондштату.

Це не Європа здатна порятувати Україну – це саме Україна чи Боснія здатні порятувати Європу. Саме тут є та «революційна вакцина», котрої бракує Старому Світу. «Набрати краплю Києва чи Сараєва в піпетку і закрапати кожній з цих агонізуючих європейських інституцій».

Те, що робить спектакль подією – енергія висловлення, напружена пульсація думки, потік стривоженої свідомості декартівського інтелектуала, котрий тримає достатню дистанцію від подій, аби бачити їх з усіма наслідками та відлуннями, і водночас, маючи необхідний баланс скептицизму й ентузіазму, вводить нові величини у свій звичний культурний краєвид.

Майдан для Леві є такою величиною – насправді ще одним означенням поняття, найціннішого для будь-якого європейця, - свободи.

P. S. Якщо ми говоримо про європейські цінності, тоді не обійтись без прикрого постскриптуму. Чималій кількості глядачів – рядових громадян, не політиків, зірок або чиновників, котрі заповнили партер – дісталися місця на балконах другого й третього ярусу. Склалося враження, що про цей простий люд просто забули: титрів перекладу (окрема подяка Ірині Зайцевій) з французької, що проектувалися на задник сцени, з тих рівнів не було видно, а на третій ярус ще й не поклали жодного буклету з тим таки перекладом. Таким чином, значну частину глядачів позбавили можливості повноцінно дивитися спектакль. Жодного злого умислу: вочевидь, просто не врахували особливості конкретного залу Опери, тримаючи в голові в першу чергу помпезний антураж імпрези. І тут теж є свій маленький урок, бо Європа – це не тільки про свободу й про повагу до індивіда, а й про якість роботи.

Дмитро Десятерик, «День»
Tags: колонка, майдан
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments