Орест (forko) wrote in ua,
Орест
forko
ua

Як я став Бандерівцем

Originally posted by bartalomeo at Як я став Бандерівцем
(З проекту "Біографія Одного Піздабола", Пацанёнок)

Багато хто сильно дивується, коли дізнається, що моє дитинство досить великою частиною пройшло у сумнозвісній нині Горлівці. Але це зараз Горлівка – депресивне місто із славою осередка жорстоких садистів Бєзлєра, а тоді це було місто із населенням майже в 400 тисяч, з величезними заводами та шахтами. Доречи, жив я як раз біля одного з таких заводів – Машинобудівного Заводу імені Кірова, біля площі цього самого Кірова на вулиці Фізкультурній 7. Якщо дивитися з історичної точки зору, то я жив в історичному центрі Горлівки, адже розбудовувати ся вона почала як раз від залізничного вокзалу, шахти Кочегарка та машинобудівельного заводу. Мій дід – Олександр Яковлевич Добрунов був заступником директора по капітальному будівництву цього самого заводу, так що можна сказати, що він побудував добру частину цієї самої Горлівки.
Дід і моя бабця й розпочали моє виховання, а далі вже розпочалась соціалізація та перші дитячі розваги. З іграшками в Совку була певна напряжонка, як, власне кажучи і з усім іншим, отже придумувати розваги та іграшки нам доводилося самотужки, розвиваючи фантазію та креативність мислення. Будь-яка палка ставала пістолетом, пластикова пляшка ставала «бризгалкою», з аккамуляторного свинцю виплавлялися різні штуки, з шматка мотузки та палки конструювалися «тарзанки». Якщо вдавалося поцупити сирники, то звичайно ж палився «кастрик».
Про вогонь взагалі треба сказати окремо – підпалювати щось та дивитися як воно горить взагалі було одне з улюбленіших занять. На простому багатті ми пекли картоплю, але в більшості випадків ми використовували його для того щоб чинити вибухи – починаючи від кидання в багаття шиферу, і закінчуючи балончиками з під дихлофосу, лаку для волосся, антистатику та іншої побутової хімії, особливо гарно вибухали балони з під газу для запальничок. Також у бабусь з дідусями кралися ампули з ліками – вони вибухали не так ефектно, але теж додавали радощів. Коли не було що підірвати, ми робили «капалки» - це дуже проста та ефектна розвага – берете будь-який пластик, чіпляєте його на палку, даєте йому загорітися та починаєте з цією штукою ходити та капати горящим розплавленим пластиком на все підряд. Горящі крапельки капали вниз із прикольним звуком, лишаючи по собі димну струну. Особливо прикольно було капати на картонні коробки – через певний час вони загоралися, а ще (діти не знають жалю та співчуття) бомбити мурашники.
Щоранку, з’ївши манку чи картопляне пюре ми відправлялися на «Поляну» за нашим домом де починали археологічні розкопки у звалищі твердих побутових відходів, як це можна було б назвати зараз. Справа в тім, що харчові відходи декілька разів на тиждень збирали сміттєзбиральні машини. Перед ними зазвичай йшла людина з коло колом, запрошуючи усіх на це свято виносу з дому сміття. Великий побутове сміття втіхаря виносилося на всілякі закинуті галявини і там залишали нам на поталу. Особливо цінувалися знайдені алюмінієві трубки (харкачки), але артефактом для наших забав могло стати що завгодно, починаючи від коробки від телевізора і закінчуючи старим зливним бачком від туалету.
Ще були нальоти на шахтний двір тієї самої шахти Кочегарка. Там можна було багато чого наколядувати – різнокольорові шахтарські каски, гумові чоботи, коногони та «самоспасателі». Оці самоспасателі і були головним скарбом, адже це були системи генерації кисню де основним реагентом був надпероксид калію, який ми все одно називали селитрою. Надпероксид калію – дуже хімічно активна речовина, що виділяє кисень при реакції з різними рідинами і взагалі є не аби яким окиснювачем. Не знаю хто й коли до цього додумався, але він став філософським каменем нашої малолітньої піротехніки. Ми робили з ним ракети, вибухівку та різні феєрверки. Коротше розважалися як тільки могли лякаючи при цьому місцевих старушок.
Якось під час таких деструктивних ігор я й попався одній дуже вередливій та скандальній старушонці Тьоті Зіні, яка взагалі славилася своїм сварливим характером, а мене так і взагалі недолюблювала, підозрюючи що я єврей.
І ось мене відловлено, до того ж усі інші мої посіпаки чкурнули, і вся вина виявилася на мені. Звичайно ж що на товаріщескій суд наді мною всі мої друзяки з’явилися. І от стою я опустивши очі долу, а Тьотя Зіна вичитує мене за мою хуйову поведінку та абсолютно неприпустимі вчинки, і що взагалі так не може себе поводити совєтскій рєбьонок. І тут, мабуть щоб виблиснути своїм інтелектом та висказати своє ставлення до мене Павло Солодухін – онук директора школи №17 видає фразу:
«Да он вообще ведьот сєбя как фашист! Нєт, даже хуже, ОУНОвєц, БАНДЕРОВЄЦ!».
На слові БАНДЕРОВЄЦ тьотя Зіна зойкнула, здригнулася, очі наповнилися страхом.
- Павлік! – сказала тьотя Зіна – ну не надо так! Ну бывает, ну ошибся мальчик, но чтоб бандеровец, это уже слишком.
А мены бандерівцем якось одразу захотілося бути. Оце, думав я, круті чуваки, якщо вони навіть крутіше фашистів у їх чорних мундирах із шмайстерами. В моїй дитячій уяві тут же намалювався такий кремезний вусатий вуйко з вусами, шмайсєром та бандурою. Вуйко спочатку безжалісно косив своїх ворогів з автомату, а потім прямо над свіже вбитими ворогами сідав та грав веселі пісні на бандурі. Коротше слово бандерівець я моментально сприйняв як певний комплемент, тому досить скоро пацани перестали мене цим словом дразнити, бо ефект виходив абсолютно протилежний.
Звідки в мене це взялося? Звідки ця генетична історична ппамять? Навіть не знаю як відповісти на це питання, але точно знаю: бачив би мене зараз дєдушка-комуніст – патлатого й бородатого буржуазного анархо-націоналіста, що співпрацює із західними ЗМІ ну і вообщче, то точно обізвав би бандерівцем. Хоча я й так вже більше 30 років з гордістю ношу це почесне звання.
Tags: Детское время, Шутить изволим
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment