Орест (forko) wrote in ua,
Орест
forko
ua

ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ

Originally posted by bilozerska at ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ
IMG_1646
Малюнки на дверях моєї кімнати (зсередини)

Дитиною я була занадто вимоглива до себе. Якщо, наприклад, малювати - то шедевр. Або хоча б "особистий рекорд", який можна буде довго-довго зберігати, милуватися й пишатися ним. Інакше нема й сенсу братися за олівця чи пензлика. Процес як такий мене ніколи не цікавив - лише результат, причому з прицілом на майбутнє.

А оскільки дитина росте й розвивається - те, що здавалося їй шедевром вчора, сьогодні вже виглядає як щось таке наївне й безпорадне, за що нині трохи соромно. А якщо додати до цього факт, що дитиною я малювала анітрохи не краще за більшість однолітків - усе це разом спричинилося до того, що словосполучення "дитячі малюнки" ніколи не викликало у мене якихось позитивних почуттів. Ніколи - до цієї війни - я з власної волі не стала б переглядати дитячі малюнки, ще й замиловуватись ними, як деякі.

А потім почалася війна. І діти зі всієї України почали писати солдатам листи і слати малюнки, а солдати - прикрашати цими малюнками свої казарми. Нема, мабуть, нині в Україні підрозділу, де в солдатів не було б цих листів і малюнків.

Без сумніву, хтось підказав малечі, що треба намалювати малюнок чи написати листа солдату, в якому була б подяка і побажання повернутись живим. Хтось дорослий це організував. Але бачили б ви, відчували б ви, яка енергетика, яка душа і щирість у кожному малюнку! Яка несхожість одного на інший. Це при тому, що бачила я їх - мабуть, уже тисячі.

Бачили б ви, головне - бачили б ті, хто знають мене багато років - як я тепер дивлюся на ці дитячі малюнки. Як я відбирала їх собі - не просто щоб бути "не гірше за інших" - у всіх в кімнаті висять дитячі малюнки, то хай і в мене висітимуть - а ті, до яких лежить душа, які ніби самі звертаються до мене.

Так, в кімнатах у більшості з нас є дитячі малюнки. Ними обклеєні всі стіни, всі холи і коридори. Вони пачками лежать на столах у чергових при вході в казарму, і бійці розбирають їх собі. На свята їх вручають під час шикувань.

IMG_1597
Коридор у нашій казармі

Бійці читають УСІ листи від дітей. Якось так сталося, що це для нас реально важливо.
І не лише від дітей. За дітьми "підтягнулися" дорослі. Відродився епістолярний жанр - замість коротких СМСок, листів по електронці і чатів у скайпі - рукописні листи. Ці листи від незнайомих людей, написані не завжди розбірливо - прочитуються повністю. Якщо пише людина старшого віку, в кінці часто буває підпис: "Твоя мама Наталя (Людмила, Тамара, Катерина)". І всюди, завжди, і в дорослих, і в дитячих посланнях - той самий головний месідж-побажання-заклинання-молитва: "Повернися живим!".

...Перші малюнки, влітку, з'являлися у нас майже випадково. Призначалися вони для передачі у частини ЗСУ разом з гуманітаркою, і волонтери - перші ластівки час від часу завозили їх нам в ДУК, резонно вважаючи, що дітям нема різниці, зареєстроване чи ні наше військове з'єднання.

Втім, і зараз усі листи адресовані просто "солдатам" і "нашим захисникам" - бо дітям і зараз по барабану усі наші розподіли на відомства - вони знають лише, що десь там хороші люди ризикують життям задля того, щоб захистити їх.

"Повертайтесь живими!" - пишуть усіма мовами, які розуміють в Україні.

Або просто "ДЯКУЮ!", як написала маленька американська україночка Маргарита (останній малюнок на моїх дверях). Є прикмета, що всі солдати, яким вона подарувала малюнки, повертаються додому живими.

З часом услід за малюнками з'явилися невеличкі вироби, виготовлені дітьми власноруч: ляльки-мотанки, хрестики і браслети з бісера, чашки з нанесеними на них патріотичними зображеннями.

IMG_2716
Ляльки і янгелики. У пакунки з такими подарунками, крім листів, діти часто вкладають солодощі

Іноді подарунки навіть бувають адресні - призначені конкретним бійцям, про яких діти дізнаються від батьків, а ті - з Інтернету. У мене теж вже є кілька таких.

IMG_1599

IMG_1667

Янгелик, намальований і присланий дитиною спеціально для мене

Деякі діти залишають на листах і малюнках свої телефони. Я дзвонила 13-річній харків'янці, авторці малюнку з дівчиною (крайній праворуч у другому ряду), розповіла їй, що її малюнок висить у мене на дверях. Бідна дівчинка, схоже, була трохи в шоці - чекала, мабуть, що подзвонить хлопець :)

Іноді у нас є змога поспілкуватися з дітьми вживу - під час зустрічей у школах в прифронтовому регіоні. Наші бійці регулярно їздять на такі зустрічі. Мені теж пропонували, але я трохи злякалась і не поїхала. Дивилася потім відео - а в дітей очі блищать. У маленьких - коли дивляться на наших хлопців і дарують їм свої малюнки, у старшокласників - коли наші вчать їх збирати-розбирати зброю.

Ці діти вже ніколи не нестимуть пургу про "братні народи". І нікому ні шматка України не віддадуть.
Tags: Ілюстрації, Армия, Армія, Детское время, Наболело
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments