Весь Шекспір і Анджей Северин
Оригинал взят у 
ne_znaiko в Весь Шекспір і Анджей Северин
ne_znaiko в Весь Шекспір і Анджей Северин Іноді трапляється випадок зустріти, побачити, почути таку людину, що навідь ніяковієшь, міркуючи, як про неї розповісти. Масштаб особистості вражає так, що сумніваєшься, чи маєш право писати про неї. Але справді великі люди поводяться дуже просто, уникаючи жодного натяку на пафос і визнання власної величі. Таким людям є що сказати, і вони прагнуть спілкування. Просто спостерігати за такою людиною - це навчання і велике задоволення.
Моноспектакль Анджея Северина Шекспір forever! і був такою неймовірною зустріччю.
Анджей Северин - актор, режисер і директор Польського театру в Варшаві, працював в паризькому Комеді франсез, змімався в Анджея Вайди, Стівена Спілберга, Єжи Гофмана.
Під час вистави цей видатний актор насамперед прагнув показати, що " весь світ - театр" і немає межі між глядачами і акторами, вони в кожну мить можуть помінятися місцями. І яке завгодно місце може перетворитися на сцену. Дія в п"єсах Шекспіра відбувається в різноманітних місцях, але щоб їх побачити потрібна лише уява. Такий актор не потребує ані декорацій, окрім підлоги і стільця, ані костюмів, перетворюючи на них власний одяг. Незважаючи на такий мінімалізм Анджей Северин перетвоюється на багатьох персонажів Шекспіра. Це чоловіки і жінки, королі і жебраки, п"яниці і воїни.Це неймовірно смішні і неймовірно трагічні постаті. Кілька разів показує життя людини в кожному віці, від дитинства, молодості, зрілості до гибокої старості, після якої темрява.
Вимагаючи діалогу з глядачем, Анджей Северин ставить декілька запитань. Питання від Шекспіра, яке актор ставить сучасним українцям: чи правда, що лише молодість може бути справді відважною, бо разом із віком приходить боягузтво? Ще багато питань і тем показують, наскільки сучасними можуть бути твори вічного Шекспіра. Але це справжне диво - виконання одним актором багатьох ролей багатьох його творів.
Цей чудовий спектакль є актом підтримки України в скадні для неї часи. Це подарукок, який видатний митець вирішив зробити українцям, аби довести немарність зусиль боротьби і немарність жертв, яких вона вимагає.
На останок він прочитав Заповіт Шевченка польської мовою. В його виконанні ці знайомі з дитинства слова несподівано доводять до сліз.
Якщо такі люди відчувають потребу допомогти українському народові, сказати слова підтримки, для чого їдуть в далекий холодний Харків, чи маємо ми право зрадити надію, знову прогавити шанс на визволення? Адже після спілкування з такою людиною, відчуваєш, що надія є.
Моноспектакль Анджея Северина Шекспір forever! і був такою неймовірною зустріччю.
Анджей Северин - актор, режисер і директор Польського театру в Варшаві, працював в паризькому Комеді франсез, змімався в Анджея Вайди, Стівена Спілберга, Єжи Гофмана.
Під час вистави цей видатний актор насамперед прагнув показати, що " весь світ - театр" і немає межі між глядачами і акторами, вони в кожну мить можуть помінятися місцями. І яке завгодно місце може перетворитися на сцену. Дія в п"єсах Шекспіра відбувається в різноманітних місцях, але щоб їх побачити потрібна лише уява. Такий актор не потребує ані декорацій, окрім підлоги і стільця, ані костюмів, перетворюючи на них власний одяг. Незважаючи на такий мінімалізм Анджей Северин перетвоюється на багатьох персонажів Шекспіра. Це чоловіки і жінки, королі і жебраки, п"яниці і воїни.Це неймовірно смішні і неймовірно трагічні постаті. Кілька разів показує життя людини в кожному віці, від дитинства, молодості, зрілості до гибокої старості, після якої темрява.
Вимагаючи діалогу з глядачем, Анджей Северин ставить декілька запитань. Питання від Шекспіра, яке актор ставить сучасним українцям: чи правда, що лише молодість може бути справді відважною, бо разом із віком приходить боягузтво? Ще багато питань і тем показують, наскільки сучасними можуть бути твори вічного Шекспіра. Але це справжне диво - виконання одним актором багатьох ролей багатьох його творів.
Цей чудовий спектакль є актом підтримки України в скадні для неї часи. Це подарукок, який видатний митець вирішив зробити українцям, аби довести немарність зусиль боротьби і немарність жертв, яких вона вимагає.
На останок він прочитав Заповіт Шевченка польської мовою. В його виконанні ці знайомі з дитинства слова несподівано доводять до сліз.
Якщо такі люди відчувають потребу допомогти українському народові, сказати слова підтримки, для чого їдуть в далекий холодний Харків, чи маємо ми право зрадити надію, знову прогавити шанс на визволення? Адже після спілкування з такою людиною, відчуваєш, що надія є.