Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

До питання про рівність

Originally posted by ihorhulyk at До питання про рівність
1
Томас Гоббс – видатний англієць, якого вважають одним з перших теоретиків лібералізму, вважав, що для досягнення миру кожна особа має відмовитися від необмеженого права на все. Ця відмова може бути втілена у відречення або ж передачі прав однієї особи іншій, що, по суті, є передумовою створення держави. Відтак добровільно позбавлені прав, висновує Гоббс, мусять погодитися з тим, що "суттєвим або природним явищем є рівність тих, кому влада не належить".
Власне, за століття, які минули після цього висновку, спільнота вже звикла до такого стану справ, тієї позірної рівності позбавлених важелів державного впливу. Позірної тому, що окрім бажання влади ("Основним почуттям всіх людей є бажання влади, дедалі більшої влади, бажання, що вмирає лише разом з людиною…" – П'єр Манан), є інші критерії суспільного побуту, які перетворюють цю рівність на евфемізм – гроші, зв'язки, опінія тощо.
Поза тим, люди, яким вдалося реалізувати "бажання дедалі більшої влади", перебуваючи у колі обраних "щасливців", відверто ігнорують звичаї і традиції середовища, з якого вийшли. Годі говорити про рівність владоможців, за умов рівності вони б стали сірими й однаковими в очах загалу, а, отже, не змогли б пояснити ні собі, ні іншим обраність свого становища.
Обраність буває різною. Часом вона набуває рис "віртуальної нерівності", такої собі гри на публіку, особливо приматанній опозиціонерам. Скажімо, Садовий, звинувачуючи Януковича і К у невігластві, передбачає, що вони таки могли собі їх дозволити. Однак той же Садовий, готуючи подарунок на уродини «золотого батона», без сумніву, визнав, що тричі зек і «проффесор» заслуговує на фоліант з пасторськими посланнями Шептицького. Я вже колись писав, як депутати з різних середовищ, успішно відігравши на публіці батальні сцени, мирно попивають каву, і при цьому іронізують з екзальтованих симпатиків двох протилежних таборів, готових розтоптати одне одного. Зрозуміло, що тим, на Майдані, нічого ділити (за великим рахунком), бо вони – рівні, себто позбавлені влади.
Харизма, однак, особливо позитивна, може зіграти злий жарт з її носієм. Асоціація "рівних", яка бодай на мить ідентифікувала себе, свою ментальність, свої прагнення з "вивищеним" провідником, ревно і прискіпливо слідкує за правилами гри. Причому, ці правила – здебільшого, нав'язані їй зовні, з часом приватизуються загалом, який стоїть на тому, що вони – органічний його продукт. Допоки харизматик діє у рамках, що схвалюються і притаманні натовпу, доти його вважають рівним собі. Але політика – це комплекс забов'язань, компромісів і командної гри, а, отже, мораль і етика усередині еліт не завжди сумісні з баченням електорату. Щойно цю несумісність "принципів" і вчинків зауважать симпатики, як вчорашній ідол перетворюється на ворога, іноді навіть запеклішого, ніж ті, хто справді дає підстави для нелюбові. Він демонструє свою "нерівність", а, отже, є несприйнятним, відкинутим.
Повернути втрачену моральну "цноту" – завдання не з легких. Порошенко, до прикладу, досі не впорався з рецидивами недовіри після перемир'я, одіозних призначень etc. Поодинокі екс-регіонали роблять одчайдушні спроби самореабілітації.
Війна зі змінним успіхом, вона все ж приречена на якийсь фінал. Принаймні, шанси потрапити до когорти позбавлених влади, а значить, направду рівних, за Гоббсом, є у кожного з супротивників.
Ігор Гулик. Ілюстрація: luckypost.info
К вопросу о равенстве
Томас Гоббс - выдающийся англичанин, которого считают одним из первых теоретиков либерализма, считал, что для достижения мира каждый человек должен отказаться от неограниченного права на все. Этот отказ может быть воплощен в отречении или передачи прав одного лица другому, что, по сути, является предпосылкой создания государства. Поэтому добровольно лишенные прав, заключает Гоббс, должны согласиться с тем, что "существенным или естественным явлением является равенство тех, кому власть не принадлежит".
Собственно, за века, прошедшие после этого вывода, общество уже привыкло к такому положению дел, к этому кажущемуся равенству лишенных рычагов государственного воздействия. Кажущемуся потому, что кроме желания власти ("Основным чувством всех людей есть желание власти, все большей власти, желание, которое умирает только вместе с человеком..." - Пьер Манан), есть и другие критерии общественной жизни, превращающие это равенство на эвфемизм - деньги, связи, общественное мнение и т.д.
Кроме того, люди, реализовавшие "желание все большей власти", находясь в кругу избранных "счастливцев", откровенно игнорируют обычаи и традиции среды, из которой вышли. Нельзя говорить о равенстве власть предержащих, в условиях равенства они бы стали серыми и одинаковыми в глазах других, а, следовательно, не смогли бы объяснить ни себе, ни другим избранность своего положения.
Избранность бывает разной. Порой она приобретает черты "виртуального неравенства", некой игры на публику, особенно характерной для "оппозиционеров". Скажем, Садовый, обвиняя Януковича и К в невежестве, все-таки допускает, что они таки могли себе его позволить. Однако тот же Садовый, готовя подарок на день рождения «золотого батона», без сомнения, признал, что трижды зэк и «проффесор» заслуживает... фолианта с пасторскими посланиями Шептицкого. Я уже когда-то писал, как депутаты из разных лагерей, успешно отыграв на публике батальные сцены, вместе мирно попивают кофе, и при этом иронизируют над экзальтированными сторонниками двух противоположных сил, готовых растоптать друг друга. Понятно, что тем, на Майдане, нечего делить (по большому счету), потому что они - равные, то есть лишены власти.
Харизма, однако, особенно положительная, может сыграть злую шутку с ее носителем. Ассоциация "равных", которая хотя бы на мгновение идентифицировала себя, свою ментальность, свои стремления с "возвысившимся" лидером, ревностно и тщательно следит за правилами игры. Причем, эти правила - в основном, навязанные ей извне, со временем приватизируются всеми, признающими, что они - органический ихний продукт. Пока харизматик действует в рамках, одобряных и присущих толпе, его считают равным себе. Но политика - это комплекс обязательств, компромиссов и командной игры, а, следовательно, мораль и этика внутри элит не всегда совместимы с видением электората. Как только эту несовместимость "принципов" и поступков заметят сторонники, так сразу вчерашний идол превращается во врага, иногда даже более отъявленного, чем те, кто дает основания для нелюбви. Он демонстрирует свое "неравенство", а, следовательно, является неприемлемым, отвергнутым.
Вернуть утраченную моральную "девственность" - задача не из легких. Порошенко, к примеру, до сих пор не справился с рецидивами недоверия после перемирия, одиозных назначений etc. Некоторые экс-регионалы тоже делают отчаянные попытки самореабилитации.
Война с переменным успехом, она все же обречена на какой финал. По крайней мере, шансы попасть в число лишенных власти, а значит, действительно равных, по Гоббсу, есть у каждого из противников.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments