Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Кінець ідеологій

Originally posted by ihorhulyk at Кінець ідеологій
1
Утеча від світоглядних категорій передвиборчої дискусії, маніпулювання соціально-мілітарними поняттями, здебільшого, нездійсненними, висмоктаними з пальця, засвідчує, що гучна катавасія довкола „єдності”, усі декларації про дотримання політичної цноти, – не що інше, як намагання приховати суть проблеми. Вона ж – на поверхні, не від того, що хтось з опонентів особливо намагається витягнути її на світ Божий, – вони також переймаються чистотою „жанру”, діючи адекватно, – а від того, що жодні піаракції та димові завіси не здатні приховати головних мотивацій діючих осіб, – прагнення влади.
Слухаючи плутані, почасти цілком абракадабричні пояснення політиків, не перестаєш дивуватися, куди випарувався їхній дипломатичний хист і вміння ходити проміж дощем. З одного боку вони вимахують давно вилинялими гаслами у своєму, специфічному трактуванні, підкреслюючи цим свою „правоту”; з іншого – «народ штовхає нас до об’єднання», і нема на те ради, мусимо миритися з „певними колишніми” та навіть „червоними”.
„Ліві”, „праві”, „ліберали”... Послухати їхні солодкі співи, то й направду може виникнути оманливе враження про „європейськість” цих структур. А поглянеш на їхні вчинки – большевики большевиками, не здатні відірватися від свого совєтського коріння, дарма що поруч – молодь, яка не мала б цінувати облудних „святинь”. Большевизм нинішніх провідників – без огляду на їхню партійну приналежність, – полягає в абсолютній ігнорації законів або ж у пристосуванні чинних нормативних актів до конкретного моменту. Ще Ортега-і-Гассет вловив цю рису большевизму – „він не тільки незаконно захоплює владу, а й, утвердившись в ній, здійснює її також незаконно". А П’єр Манан в „Інтелектуальній історії лібералізму” наголошує. Що у спільноті, яка бодай на йоту бажає сповідувати ідеї вільнолюбства і пошанівку людських прав, „не повинні орієнтуватися на блага або добро, вони повинні орієнтуватися на право, що породжується необхідністю уникнення зла. У словнику моральності та політики, який виробляє Гобс, і яким ще сьогодні користуємося ми, право займає місце добра. Позитивний наголос, акцент морального схвалення, який представники язичницького античного світу та перші християни ставили на слові "добро", сучасники – слідом за Гобсом – переносять на право, право індивідуума. Це мова і "ціна" лібералізму".
Інша річ, що той же Манан з деяким розчаруванням зауважує, що вимагати від життя стандартів прокрустового ложа теорії не варто. "Основним почуттям всіх людей є бажання влади, дедалі більшої влади, бажання, що вмирає лише разом з людиною… Аби об'єднатися, потрібно й достатньо, щоб вони звели над собою частину влади незрівнянно вищої, ніж влада кожного; точніше, потрібно й достатньо, аби вони звели над собою найбільшу з влад, які тільки можна собі уявити, або таку владу, над якою неможливо уявити ніякої більшої влади".
Але проблема української еліти акурат у тому, що кожен з її „атомів” (словечко того ж таки Манана) бачить себе і тільки себе у ролі „влади, над якою неможливо уявити більшої влади”. Їм треба об’єднатися, принаймні, так вони інтерпретують нетерплячку виборців від бездіяльності і тупцювання на місці, – але для того, щоб об’єднатися, слід позбутися власних зазіхань на булаву або ж, у крайньому випадку, поділитися з кимось солодкою мрією про всевладдя.
Боротися з цим, – безглуздо, бо хіба можна подолати людську природу? Але змусити її еволюціонувати, зваживши бодай на позірні декларації про „цивілізаційний вектор” – можна. Як? Лише через процедуру зваженого, свідомого вибору, коли горлопани і популісти відпочиватимуть на маргінесі, а тих, хто толерує думку і прагнення загалу, він же і контролюватиме.
Ігор Гулик. Ілюстрація: caricatura.ru
Конец идеологий
Бегство от мировоззренческих категорий предвыборной дискуссии, манипулирования социально-милитарными понятиями, в основном невыполнимыми, высосанными из пальца, показывает, что громкая катавасия вокруг "единства", все декларации о соблюдении политической девственности, - не что иное, как попытка скрыть суть проблемы. Она же - на поверхности, не от того, что кто-то из оппонентов особенно пытается вытащить ее на свет Божий, - они также заботятся о чистоте "жанра", действуя адекватно, - а от того, что никакие пиар-акции и дымовые завесы не способны скрыть главных мотиваций действующих лиц, - стремление к власти.
Слушая сбивчивые, отчасти совсем ерундовые объяснения политиков, не перестаешь удивляться, куда же испарился их дипломатический талант и умение ходить промеж каплями дождя. С одной стороны, они размахивают давно излинявшими лозунгами в своей, специфической трактовке, подчеркивая этим свою "правоту"; с другой - «народ толкает нас к объединению», и нет другого выхода, мы должны смириться с "определенными бывшими" и даже "красными".
"Левые", "правые", "либералы"... Послушать их сладкие песни, и действительно может возникнуть обманчивое впечатление о "европейскости" этих структур. А посмотришь на их поступки - большевики большевиками, не способные оторваться от своего советского корня, хотя рядом - молодежь, которая не должна, как бы, ценить лживых "святынь". Большевизм нынешних проводников - несмотря на их партийную принадлежность, - заключается в абсолютном игнорировании законов или в приспособлении действующих нормативных актов к конкретному моменту. Еще Ортега-и-Гассет уловил эту черту большевизма - "он не только незаконно захватывает власть, но и, утвердившись в ней, осуществляет ее также незаконно". А Пьер Манан в "Интеллектуальной истории либерализма" отмечает, что в обществе, хотя бы на йоту желающем исповедовать идеи свободолюбия и уважения прав человека, "не должны ориентироваться на блага или добро, они должны ориентироваться на право, порождаемое необходимостью избежания зла. В словаре нравственности и политики, который предлагает Гоббс, и которым еще сегодня мы пользуемся, право занимает место добра. Положительное ударение, акцент морального одобрения, который представители языческого античного мира и первые христиане ставили на слове "добро", современники - вслед за Гоббсом - переносят на право, право индивидуума. Это язык и "цена" либерализма".
Другое дело, - тот же Манан с некоторым разочарованием отмечает, что требовать от жизни стандартов прокрустова ложа теории не стоит. "Основным чувством всех людей есть желание власти, все большей власти, желание, умирающее только вместе с человеком... Чтобы объединиться, нужно и достаточно, чтобы они возвели над собой часть власти несравненно высшей, чем власть каждого; точнее, нужно и достаточно , чтобы они возвели над собой наибольшую из властей, которые только можно себе представить, или такую ​​власть, над которой невозможно представить никакой большей власти".
Но проблема украинской элиты аккурат в том, что каждый из ее "атомов" (словечко того же Манана) видит себя и только себя в роли "власти, над которой невозможно представить большей власти". Им надо объединяться, по крайней мере, так они интерпретируют нетерпение избирателей от бездействия и топтания на месте, - но для того, чтобы объединиться, следует избавиться от собственных посягательств на булаву или, в крайнем случае, поделиться с кем сладкой мечтой о всевластии.
Бороться с этим, - бессмысленно, ведь разве можно преодолеть человеческую природу? Но заставить ее эволюционировать, учитывая даже кажущиеся декларации о "цивилизационном векторе" - можно. Как? Только через процедуру взвешенного, сознательного выбора, когда крикуны и популисты будут отдыхать на обочине, а тех, кто слышит мнение и стремление общественности, она же будет и контролировать.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments