desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

ЩОДЕННИК БЕЗ НОСТАЛЬГІЇ

ЩОДЕННИК БЕЗ НОСТАЛЬГІЇ

Сьогодні – рік, як усе почалося.

Я вирішив нічого не придумувати, просто взяв записи зі своїх сторінок у соціальних мережах – «Фейсбуку» і Живому Журналі - з 22 листопада по 2 грудня минулого року і звів їх у єдиний текст. Хотів лишити без коментарів, але таки трохи додав від себе сьогоднішнього – задля повнішого відчуття часової перспективи.

Листопад 22, 2013, 11:59 pm.
Ох і анекдот трапився сьогодні.
Подивився я мелодраму жахів "Керрі" за Стівеном Кінгом - про дівчинку, яка через образу засмажила живцем десяток знахабнілих однокласників (як я її розумію!), спускаюся з "Кінопалацу" прямо на мітингуючий Майдан і саме в цю мить з трибуни оголошують виступ Фаріон. Все, що вона говорила, було абсолютно правильним. «Непокаране зло породжує нове зло» - правильно, вірні комуністи потім створюють ультраправу партію; «свідомість означає те, що я знаю свою історію» - так, Ірусю, тепер усі знають твою історію. Цікаво: вони там в опозиції газет не читають? Не могли її кудись в запасничок сховати?
Ось тому Жирний досі при владі.
P. S. Промочив ноги. Кава на Майдані була смачна. 24-о прийду. Все.

21.11.14. Того вечора довкола фонтану-пам’ятника засновникам Києва хлопець і дві дівчини влаштували буфет просто неба. Було трохи бутербродів, але головне – кава. Її ще не носили термосами чи пляшками, не варили в польових кухнях. Ці, перші волонтери Майдану, принесли справжні металеві кавники й варили на вугіллі і піску.
Настільки смачну каву я пив ще, може, один чи два рази в житті.


Листопад 25, 2013.11:49 am.
Щойно з-під Кабміну. З 8.00 будівлю на Грушевського пікетували студенти, близько 50. Десь близько 9.30 з Європейської площі підійшла колона під партійними прапорами - на око 700-800 маніфестантів. Мітингували мирно, потім раптом «Беркут» кинувся на демонстрантів. Виявляється, треба було випустити машину з якоюсь чиновною сракою. Основний удар прийшовся на студентів, що стояли по центру, на щастя, нікого не затоптали. В повітря полетіли все більш важкі предмети, гепнулася (на щастя, за спинами ментів) цеглина. Менти пустили газ, люди кашляли. Зрештою, «космонавтів» вдалося заштовхати назад, де вони і стали похмурою стіною, зчепившись руками. За 10 хвилин ситуація більш-менш заспокоїлася, потім підійшли Кличко, Тягнибок і Яценюк і оголосили, що пікет під Кабміном буде постійним. Машина так нікуди й не виїхала.

21.11.14. На початку перед кордоном міліціонерів (простих синіх, не «Беркуту») стояли переважно дівчата-студентки. Всі як на підбір – вродливі, веселі, з розумними світлими обличчями. Запам’яталася висока білявка, котра вмовляла служивих: «Давайте ми станемо між вами. Народ не піде проти своїх, не буде дівчат бити».
Після сутички я бачив її. Стояла трохи осторонь, потирала забиту руку, не плакала, казала, що все гаразд. Навіть не знаю, як її звали.

Листопад 25, 2013, 04:23 pm.
Якщо рахувати з учорашнього дня, то в центрі Києва менш ніж за добу відбулося вже 5 (п’ять) сутичок з міліцією, спровокованих, як правило, або самими міліціонерами, або якимись маловловимими хлопцями в цивільному. Схоже, Янукович з усіх можливих сценаріїв обрав найгірший. Цей варіант його й поховає, але в 2015 році буде дуже важко. Дуже.

21.11.14. Я тоді, як і багато хто, вважав, що скинути Януковича вдасться не раніше чергових президентських виборів 2015 року. Це не песимізм, це наївність навиворіт. Ми все ще жили в координатах Помаранчевої репетиції.

Листопад 26, 2013. 02:12 am.
100 тисяч учора, більше 50 тисяч сьогодні, шість сутичок з міліцією, постійні розпилення сльозогінного газу, перші розбиті голови, перші заарештовані і повний вагон людей с Євромайдану, котрі поверталися сьогодні близько 12 ночі по домах на Контрактову й Оболонь))

Листопад 28, 2013. 01:15 am.
Грішний, зранку накрутив себе й друзів-читачів - мовляв, сьогодні не день протестів, а якась Сталінградська битва. У підсумку вранці біля Кабміну виявилася тисяча змерзлих активістів, пара тисяч космонавтів і Кличко-Яценюк-Тягнибок, котрі не могли потрапити в Кабмін, бо Кабмін, як слідувало з об’яв на дверях, було зачинено... на ремонт (!)
Через пару годин, коли тріо відлетіло у Вільнюс псувати Януковичу візит, а народу й міліції поменшало, ремонт чарівним чином припинився й двері відчинилися. Спочатку я засмутився, потім прийшов на залитий сонцем Майдан, погуляв серед радісних, танцюючих і співаючих студентів и цілковито перемінився в настрої. Здивувала Руслана – звідки в неї стільки енергії? Партійних прапорів нема й близько, що приємно.
Тимошенко заявила, що давайте все підпишемо, а мене не треба звільняти, чорт з ним, жила бы страна родная. Я спочатку був у захваті, а тепер думаю, що їй нічого не заважало зробити цю заяву учора, або три дні, або тиждень тому. Ні, дочекалась останнього вечора, коли практично нічого переграти неможливо, й зробила великодушний жест.
Ну та все це дурниці. Найголовніше - що, незалежно від того, підпишуть чи ні, ми вже виграли. Про це добре сказав Найєм у коментарі 5 каналу: вперше в історії новітніх протестів українці вийшли не проти, а ЗА щось. Це - позитивна мобілізація, нова якість протесту, котра міняє всю картину. Ось у цьому є наша перемога. А щоб її закріпити, треба завтра прийти на Майдан о 18.30))
P. S. І вже дві доби жодної сутички з міліцією. І це теж дуже добре.

28 листопада. Facebook: Volodymyr Yermolenko
«Друзі-майданівці, кілька простих закликів.
1) Не вигукуймо «Україна – понад усе». Це калька з Deutschland über alles – фразочки, яка має довгу історію, зокрема нацистську. В Німеччині її давно забанили. Не дискредитуймо себе.
2) Не вигукуймо «хто не скаче, той москаль». І не стрибаймо під ці гасла, будь ласка. Стрибаймо просто так. Серед нас безліч етнічних росіян, які виступають за ті самі цілі, що й ми. Відштовхувати їх від себе – абсурдно. Нас не має меншати, нас має більшати. Це не тільки мораль, але й арифметика.
3) Не закликаймо до насильства, навіть символічного. Насильство – це вірус, який розмножується в геометричній прогресії. Це демон, що нескінченно породжує тільки самого себе. Насильство породжує тільки насильство – і більше нічого. У нього немає інших дітей. У мене все».
Уточню третій пункт: годі кричати "Смерть ворогам!" Хочеться спитати у крикунів - де ви довкола себе бачите ворогів? Кому смерть? Таким само громадянам України, як ви? І ви самі, особисто, готові вбивати отих ворогів? Вояки довбані.

21.11.14. Досі вважаю все зазначене вірним.

29 листопада, вечір.
Хоча вже все зрозуміло, через півгодини піду на Майдан хоча б через те, що там зараз тисячі зовсім юних людей, а довкола - все більше гопоти у формі і без. Хай вже на мене впаде удар, який призначався якійсь дитині.

21.11.14. Як патетично. Не було тебе там, Десятерик, коли посипалися удари. Не було.

29 листопада, вечір.
Спочатку - знову мобілізаційна тривожна атмосфера. На місці виявилося не так страшно. Беркут стояв щільно, потім пішов. Народ заблокував Хрещатик.
Зі сцени постійно закликали не піддаватися на провокації, однак провокаторів було більш ніж досить.
Якийсь пан, якого Соболев прогнав два дні тому за спробу встановити "вільний мікрофон" на Майдану, поставив цей "мікрофон" з іншого боку Хрещатику, з потужною апаратурою і екраном і тепер намагається глушити основну сцену, надаючи слово міським божевільним і платним базікалам.
Лідери опозиції не знають, що робити. Плану дій ні в кого нема. Взяли паузу до неділі, до 12.00. Я так розумію, аби подивитися, скільки людей збереться. Як буде достатня кількість - імовірно, оголосять про початок блокади адміністративного кварталу. Якщо ні - значить, мають придумати щось дуже незвичайне, аби і народ не розчарувати, і не кинути його під молотки. А людей - вже зараз можу сказати - буде багато, але недостатньо. Щоб було достатньо, потрібен рівень мобілізації як у 2004, коли в тихих обласних центрах на кшталт Сум або Черкас виходило по 100 тисяч.
Що такого можна запропонувати, окрім блокади - навіть не знаю.
Зберегти оцей прекрасний імпульс, що є зараз, дуже важливо. Він нам усім знадобиться у 2015-у.
Єгор Соболев виступав через годину після серцевого нападу. Видно було, що йому навіть говорити важко. Кличко, навпаки, цілком здоровий, але після Вільнюсу говорити раптом розучився. Публіка його ледь не засвистала. Ох, треба йому щось із цим робити.
Ще один герой - хлопчина, що прийшов на Майдан у растаманській шапочці і веселковому шарфі. Коли я спитав у нього - чи це те, що я думаю - він відповів ствердно. Висловив йому респект. Вони (він був з дівчиною) явно зраділи і потім стояли, обмотавшись удвох цим шарфом.
Запам’ятався дуже дотепний кримський татарин, котрий Хама послав прямим текстом на три літери - причому зробив це так, що весь Майдан вибухнув реготом.
Після триденної паузи поновилися сутички - напали на журналістів. Гопота у формі і без ніяк не заспокоїться.
CNN про нас не забуває, крутить компетентні сюжети з прямими включеннями з Майдану. Спасибі.
Ну й наостанок у переході під Майданом натрапив на цілий стихійний хореографічний ансамбль, котрий танцював парні танці в колі захопленої публіки.
І чомусь ця картина зміцнила мене в думці, що все буде добре)

21.11.14. В мене збереглося коротке відео з цим танцем. Там грає напівфольклорна група – сопілка-бубон-скрипка-гітара-гармошка і танцює кілька молодих пар. Танець – жартівлива імітація родинної сварки: треба кружляти, зчепившись ліктями, а потім синхронно хлопати в долоні, тупати одне на одного ногами і грозити пальцем. Смішна така танцюлька. На годиннику – десята вечора.


30 листопада 2013, ранок.
ЯНУКОВИЧ, ТЫ КОНЧЕННАЯ МРАЗЬ, НИЧТОЖЕСТВО И ТРУС. ПИШУ ПО-РУССКИ, ЧТОБЫ ТЫ, МРАЗЬ, БЫСТРЕЕ ПОНЯЛА.
МРАЗЬ.
"БЕРКУТ" ТЕБЕ НЕ ПОМОЖЕТ.
ОТПИЗДЯТ ТВОЙ "БЕРКУТ", КОГДА ВРЕМЯ ПРИДЕТ, ТАК, ЧТО САМИ ПО СОБСТВЕННОМУ ЖЕЛАНИЮ НАПИШУТ. ЕСЛИ СМОГУТ, КОНЕЧНО.

30 листопада 2013, ранок.
ЗАКЛИКАЮ ВСІХ, КОМУ НЕ ПО ФІГУ (В ПЕРШУ ЧЕРГУ ЖУРНАЛІСТІВ), ПІДХОДИТИ ДО МИХАЙЛІВСЬКОГО СОБОРУ. ТАМ ХОВАЄТЬСЯ БЛИЗЬКО 200 ЛЮДЕЙ. ТУДИ ПІД*ЇХАЛИ ТВАРИНИ У СІРІЙ ФОРМІ, ХОЧУТЬ ЇХ, ВОЧЕВИДЬ, БИТИ. ПОТРІБНО БІЛЬШЕ ЛЮДЕЙ, АБИ ТВАРИН ВІДЛЯКАТИ.

30 листопада, день.
На мобільний прийшло останнє попередження від провайдера, що треба сплатити за інтернет. Без чого, а без інтернету в ці дні неможливо. Тому я поїхав додому (з Михайлівської) близько 12-ї, заодно зазирнув на Майдан. Площа була оточена по периметру "Барсом", на тротуарах стояли групи людей, роботяги монтували каркас йолки. Приємно вразили машини - кожний другий автомобіль сигналив. Я покричав "Ялинка на крові!" (21.11.14 – кричав сам, мужики, що стояли поруч, погоджувалися, але не підхоплювали, міліціонери вдавали глухих) і поїхав додому. Повернувся близько 14.00. Людей довкола Майдану побільшало. Невідомо звідки з’явився мікрофон з потужними колонками, з невеличкої сцени якийсь російськомовний найманець трюндів про те, що "Майдан может быть только на Майдане". Довкола крутилася група підтримки з гопничків, котрі агресивно реагували на будь-які зауваження. Цю контору я впізнав. Учора вони на другому боці Майдану влаштували своє збіговисько, намагаючись - не без успіху - відволікти мітингувальників від основної сцени.
Коли я піднявся на Михайлівську, то вже все - менше ніж за 2 години - було організовано: харчування, збір одягу, машина зі звукопідсиленням. А головне - площа була забита народом! Тисяч 30, не менше! Від мого розпачу не лишилося і сліду. Я ходив серед них і думав, щось ось так робиться історія - імпровізовано, без будь-яких планів, указівок і справджених прогнозів.

21.11.14. Метаючись того моторошного ранку по Хрещатику, десь у районі Лютеранської побачив, як журналістка якогось другорядного каналу з оператором підійшли до дівчини, і, показуючи їй шуруп чи щось подібне, почали допитуватися: «Як ви думаєте, що це таке? От усі чоловіки знають!»
Я зупинився і сказав їм:
- Люди, якою хернею ви займаєтеся!!!
Телевізійники подивилися на мене, як на божевільного.
Рівень тележурналістики тих часів: підходити до дівчат на вулиці, показувати їм шуруп і питати, як це називається. Потім показувати це в якості розваги.
Єдине, про що жалію: треба було влаштувати там їм скандал і просто зірвати зйомки. Може, до них дійшло б.

30 листопада 2013, вечір. Тут багато питали, який план дій.
Дуже простий: ПРОСТО ЗАРАЗ відривати дупу від комп’ютера і їхати в Київ, або йти на Михайлівську площу. АБО
ЗАВТРА ЇХАТИ В КИЇВ, НА 12.00, ДО ПАМ*ЯТНИКА ШЕВЧЕНКУ.

30 листопада 2013, вечір.
Оновлення статусу
Від користувача Marta Shvets
«можливо у них є щити, каски, кийки і зброя. але нас є в тисячі разів більше. і треба не забувати, що вони оголосили війну не на своїй, а на нашій території. Київ - вороже пр і янику місто і це наша перевага!!! друзі кияни, робіть що можете, щоб це продемонструвати! бачите з вікна колону тітушків, не полінуйтеся вилити на них каструлю окропу, бачите беркутів, що наближаються до мирних демонстрантів, кидайтеся в них старими прасками та іншими не потрібними важкими предметами. знаєте, що ваш сусід беркут, заблокуйте вхідні двері в його квартиру, щоб він на роботу не міг вийти. кароч, більше креативу в цій партизанській війні;) думаю, в тому що це війна, ні в кого вже сумнівів немає...»

1 грудня 2013 р. І ще пару слів про сьогоднішній безлад на Банковій: розказують про адреналін і запал вуличних зіткнень. Я там був. Ніякого запалу в цьому нема. Це страшно. Просто страшно.

21.11.14. Пам’ятаю перші хвилини протистояння на Банковій: натовп збирається, саме повітря аж дзвенить від напруги. Ось-ось усе почнеться. Я підходжу до шеренги ментів і зустрічаюся поглядом з одним із них. Це вже немолодий, доволі огрядний чоловік, частина обличчя прикрита. Очі не злі, не перелякані – дуже невеселі, сумні. Мабуть, через цей погляд кажу йому: «Мені вас так шкода». Він мовчки киває.
А ще зараз зловив себе на дикій думці: а ось якби тоді весь Майдан, всі 500 чи 600 чи 700 тисяч пішов штурмувати Банкову – може, перемогли б набагато раніше?
Махання кулаками після бійки – найзахопливіший вид спорту в світі.

2 грудня 2013 р. Хоч би ця гнида розбилася на своєму гвинтокрилі і припинила нас всіх мучити.

2 грудня 2013 р.
Заснути зараз буде складніше, аніж скинути Януковоча. Але я спробую)) (хотів спочатку написати - "якщо зараз засну, Овоча скинуть", але вирішив не ризикувати)))
Пішов)
***
Ми пішли. Вся країна почала рухатися.
Потім було ще багато безсонних ночей.
Ми досі йдемо. Думаю, в правильному напрямі.

Дмитро Десятерик, «День»
Tags: майдан
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 14 comments