Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Без гарантій

Originally posted by ihorhulyk at Без гарантій
1
Ілюстрація: bygaga.com.ua

Процес конституційної реформи, мабуть, буде тяглим. Не тому, що еліти, зацікавлені у ньому, прагнуть розтягнути собі задоволення, повправлятися у риториці і використати ще одну нагоду для політичного піару. Радше, тому, що первинно влада зосереджує свої зусилля та інформаційний ресурс для того, аби укласти правила гри, перш за все, для себе. На цьому основний акцент – на переділі повноважень, на з’ясуванні форматів стосунків, на підконтрольності, підзвітності і таке інше.
Наразі маємо проект президента, який не варто вважати досконалим, навіть з огляду на "авторство", що, звісно, передбачає однобокість. Основні ганджі стисло окреслив на "Zbruch-і" Володимир Семків: "По-перше, Петро Порошенко проявляє небажання ділитися з кимось ініціативою, ба навіть повноваженнями (що засвідчують і окремі норми проекту). Він не провів консультацій із політичними силами й фактично поставив Верховну Раду перед фактом.
По-друге, президента чекає період протиборства із парламентом, котрий почав огризатися менш ніж за місяць після інавгурації.
По-третє, гасне надія на те, що зміни до Конституції справді стануть фактором, який вгамує складну політичну ситуацію в Україні, а особливо – на Донбасі.
По-четверте, на цьому колі, на цьому захОді, політреформа сама ж себе і вичерпує".
У ще кволих дискусіях, спричинених, далебі, існуванням хвилевих, тобто важливіших, зазвичай, проблем, навіть поодинокі голоси не ставлять доволі важливе, як на мене. запитання: для кого пишеться ця Конституція, і чи, з огляду на симптоми, згадані вище, потрібна вона взагалі? Адже в умовах консенсусного суспільства гілки влади завжди зможуть домовитися. Навіть якщо серед чиновницької братії знайдеться якийсь невіглас або неслух, то йому завжди вкажуть на місце у кутку, згадавши про зобов’язання, економічний чи партійний інтерес. І на кожного суддю, що керуючись геть не правовими мотивами, ухвалить тим паче неправове рішення, знайдеться інший суддя, який скасує його, спонуканий іншими неправовими речами або ж політичними уподобаннями.
Гадаю, значно важливішим є нині вироблення, а відтак ухвалення суспільного пакту між загалом громадян і владою, який би зосереджувався на нових засадах стосунків між ними, які народилися з поступом вітчизняної демократії. Отже, владу, природно, слід трактувати лише як продукт цих стосунків. І тому її проблеми, очевидно, є вторинними. Відтак, має рацію Олександр Фільц, пишучи у "Дзеркалі тижня": "Сьогодні Україну об'єднує не територія й не історія, а спільна для всіх регіонів травма. Цією травмою є втрата віри в те, що українська влада здатна забезпечити право людей на гідне життя у власній державі. Що Захід, Центр, Південь чи Схід України бачать цю владу по-різному... Важливо, що немає єдиної, для всіх однаково задовільної влади. Тому ми й шукаємо її за межами України як спасенну підтримку. Виходить, кожна епоха змушена повторити всі помилки історії, пережити всі ілюзії попередніх поколінь, аби врешті-решт побачити свою реальність такою, якою вона є".
Зрештою, пересічному громадянинові начхати, належить його задавнена проблема до компетенції Президента чи уряду. Йому вкрай необхідно знати свої права, – інструмент полагодження цієї проблеми самотужки, і гарантії цих прав. Він воліє бути переконаним, що ніхто, навіть Гарант, не зазіхатиме на його особистісний суверенітет, на коло прав, якими він володіє, а у випадку свавілля цей громадянин має знати чіткий орієнтир: куди йому йти, аби покарати кривдника.
Уміння самотужки давати собі раду з власними клопотами, – це не просто риса характеру, «моторність» чи «підприємливість». Це – мотив активності кожного члена спільноти, який, у висліді, дасть підстави говорити про громадянське суспільство. Легко і вигідно записати у Конституції, що джерелом влади є народ, читай – конгломерат осіб, розрізнених не тільки приватним інтересом, але й ідеологічними смаками, геополітичними орієнтирами. Яку владу може породити таке різношерсте згромадження? Жодної або лише її симулякр. Спільнота самодостатніх має шанси стати джерелом демократичної влади, ще Віктор Гюго наголошував, що «усвідомлення права розвиває усвідомлення обов'язку. Загальний закон — це свобода, яка закінчується там, де починається свобода іншого».
Влада, яка починає з написання законів для себе, аж ніяк не може називатися демократичною. Ба більше, вона вдається до спекуляцій на своєму сакральному характері, даючи «темним масам» зрозуміти, що її правові акти – то «Мойсеєві скрижалі», істина в останній інстанції, а не продукт загального порозуміння. Секуляризована спільнота з іронією сприйматиме такі фальсифікації, водночас розуміючи, для чого запущений їхній механізм.
Аби зарадити справі, міркую, варто було б поставити все з голови на ноги: ініціювати всенародне обрання конституанти – найавторитетніших діячів, наділених не тільки мудрістю, але й довірою людською, – надати їм інтелектуальну групу правників-законників, і у цьому середовищі виробити кістяк Основного закону, який згодом і став би предметом для всенародного обговорення та схвалення.
Ігор Гулик
Без гарантий
Процесс конституционной реформы, пожалуй, будет длительным. Не потому, что элиты, заинтересованные в нем, стремятся растянуть себе удовольствие, поупражняться в риторике и использовать еще одну возможность для политического пиара. Скорее потому, что первично власть сосредоточивает свои усилия и информационный ресурс для того, чтобы выработать правила игры, прежде всего, для себя. На этом основной акцент - на переделе полномочий, на выяснении форматов отношений, на подконтрольности, подотчетности и т.д. На сегодня имеем проект президента, который, увы, - не следует считать совершенным, даже учитывая "авторство", естественно, предусматривающее односторонность. Главные недостатки очень конспективно очертил на "Zbruch-е" Владимир Семкив: "Во-первых, Петр Порошенко демонстрирует нежелание делиться с кем-то инициативой, больше того - даже полномочиями (это подтверджают и отдельные нормы проекта). Он не проводил консультаций с политическими силами и фактически поставил Верховную Раду перед фактом.
Во-вторых, на президента ждет период противоборства с парламентом, начавшим огрызаться, не миновало еще и месяца после инаугурации.
В-третьих, гаснет надежда, что изменения у Конституции действительно будут фактором, примирившим сложную политическую ситуацию в Украине, особенно – на Донбассе.
В-четвертых, на этом этапе, на этом захОде, политреформа сама себя и исчерпает".
В еще слабых дискуссиях, вызванных, право, существованием сиюминутных, обычно, проблем, даже единицы не ставят достаточно важный, на мой взгляд, вопрос: для кого пишется эта Конститция, и, учитывая симптомы, описанные выше, нужна ли она вообще? Ведь в условиях консенсусного общества ветви власти всегда смогут договориться. Даже если среди чиновничьей братии найдется какой-то выскочка или непослушный, то ему всегда укажут на место в углу, напомнив об обязательствах, экономическом или партийном интересе. И на каждого судью, который руководствуясь совсем не правовыми мотивами, примет тем более неправовое решение, найдется другой судья, который отменит вердикт, движимый другими неправовыми вещами или политическими предпочтениями.
Думаю, гораздо важнее сегодня подготовка, а затем принятие общественного пакта между всеми гражданами и властью, документа, базирующегося на новых принципах отношений между ними, отношений, рожденных под влиянием отечественной демократии. Потому что власть, естественно, следует трактовать только как продукт этих отношений. И поэтому ее проблемы, очевидно, являются вторичными. Понятно, прав Александр Фильц, написавший в "Зеркале недели": "Сегодня Украину объединяет не территория и не история, а общая для всех регионов травма. Эта травма - утрата доверия в то, что украинская власть способна гарантировать право людей на достойную жизнь в собственном государстве. Что Запад, Центр, Юг или Восток Украины видят эту власть по-разному... Важно, что нет единой, для всех одинаково удовлетворительной власти. Поэтому мы и ищем ее за пределами Украины как спасательную поддержку. Выходит, каждая эпоха должна повторить все ошибки истории, пережить все иллюзии прежних поколений, чтобы в конце-концов увидеть свою реальность такой, каковой она есть".
Впрочем, простому обывателою плевать, входит ли его давняя проблема в компетенцию президента или правительства. Ему крайне необходимо знать свои права, - инструмент решения этой проблемы самостоятельно, и гарантии этих прав. Он предпочитает быть уверенным, что никто, даже Гарант, не будет посягать на его личностный суверенитет, на круг прав, которыми он владеет, а в случае произвола этот гражданин должен знать четкий ориентир: куда ему идти, чтобы наказать обидчика.
Умение самостоятельно справляться с собственными заботами, - это не просто черта характера, «расторопность» или «предприимчивость». Это - мотив активности каждого члена общества, который, в результате, позволяет говорить о гражданском обществе. Легко и выгодно записать в Конституции, что источником власти является народ, читай - конгломерат лиц, разрозненных не только частным интересом, но и идеологическими вкусами, геополитическими ориентирами. Какую власть может породить такая разношерстность? Никакой или только ее симулякр. Общество самодостаточных имеет шансы стать источником демократической власти, еще Виктор Гюго подчеркивал, что «осознание права развивает осознание долга. Общий закон - это свобода, которая заканчивается там, где начинается свобода другого».
Власть, начинающая с написания законов для себя, никак не может называться демократической. Более того, она прибегает к спекуляциям о своем сакральном характере, давая «темным массам» понять, что ее правовые акты - это «Моисеевы скрижали», истина в последней инстанции, а не продукт общего согласия. Секуляризованное общество с иронией воспримет такие фальсификации, одновременно понимая, для чего запущен их механизм.
Чтобы помочь делу, думаю, стоило бы поставить все с головы на ноги: инициировать всенародное избрание конституанты - авторитетных деятелей, наделенных не только мудростью, но и доверием человеческим, - предоставить им интеллектуальную группу юристов-законников и в этой среде выработать скелет Основного закона, который впоследствии и стал бы предметом для всенародного обсуждения и одобрения.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments