Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Коротке есе про втрати

Originally posted by ihorhulyk at Коротке есе про втрати
1
Аналіз виборів з точки зору втрат чи набутків, – справа невдячна і. в принципі, марна. Що, за великим рахунком, втратили українці, позбувшись Симоненка у парламенті? Запитайте про це першого зустрічного, і він здивовано поведе бровою. А справді, – що? І чи позначиться на щоденному побуті пересічного обивателя не вельми пристойний результат Батьківщини або ж злет Самопомочі? Сказати важко, але, радше, відповідь буде ближчою до негативної...
Утрати і здобутки у сенсі України можуть рахувати хіба сусіди або ж „стратегічні партнери”. На північ вони чомусь надто болісно реагують на те, що відбувається, так ніби й справді з прем’єрством Яценюка новий міністр оборони негайно оголосить їм війну. Хоча треба було б... Тому у Москві обирають гібридну тактику: неоголошену війну на Сході, газові інсинуації, психологічну бійню у виконанні Кісєльова.
У далекому Вашингтоні флегматично міркують, що питання „хто втратив Україну” сформульоване некоректно. Сем’юел Чареп, з Оксфордського коледжу Сент-Ентоні, який знає наші реалії достеменно, каже, що доцільніше було б запитувати, чому Захід потихеньку починає цуратися героїв революції? І відповідь полягатиме у тому, що „ми не усвідомили, що бої політиків – лише другорядне шоу, а справжня революція в українському суспільстві відбувається на іншому майданчику”.
Цей „інший майданчик” – майбутнє держави, потребу переформатування якої усвідомили не тільки провідні гравці політичної сцени, а, видається, навіть найаполітичніший прошарок спільноти, якщо, звичайно, в Україні такий можна ще відшукати. І це розуміння направду є найвагомішим здобутком усієї затяжної (не зважаючи на дочасність виборів) епопеї довкола Верховної Ради. Жити у колишніх рамцях вже не під силу ні політикам, ні підприємцям, ні загалу, оскільки жоден з них не бажає і не може скніти лише днем нинішнім, пасує перед свавіллям беззаконня і хаосу, втрачає терпець і, відповідно, стає непрогнозованим. Правовий бедлам, дискредитація державних інституцій через їхню бездіяльність і безсилля, тотальна корупція як спосіб полагодження усіх питань, а ще сумнівний принцип компромісів замість послуговування нормами закону, домінанта політико-правових рішень, – комплекс проблем, які вже звично називають кризою, що може будь-якої миті спричинити колапс України як суб’єкта на світовій мапі.
Опосередкованою рефлексією, яка свідчить про стурбованість еліт невизначеністю, серед іншого, і свого майбутнього, є передвиборчі реформаторські месиджі. Вони пролунали з середовищ головних фігурантів української політичної драми, от тільки сенсові наповнення цих ідей суттєво різняться. Зміни, що їх пропонує Опозиційний блок можна уважати спробою відживити покійника за допомогою свяченої води. А ось президентський і „фронтовий” плани, втілені у варіантах коаліційних угод, – проекти далекоглядніші, стратегічніші, не тільки з огляду на претензію своєрідної „програми дій”, але й з врахуванням прихованих цілей, укладених між рядками пропозицій. Лідери обидвох потуг, очевидно, також використали інструментарій майбутніх змін для своїх передвиборчих завдань, аби додати собі іміджу реформаторів, які невідкладно візьмуться за перекроювання владних повноважень в країні. Однак для президентської команди проект від Яценюка - недвозначний натяк на конкуренцію.
Отож, після виборів знову актуалізується перманентна для України проблема політичної реформи, назагал – проблема форми державного устрою. І наразі зрозуміло, що симпатії головних її адептів кардинально протилежні.
Ігор Гулик. Ілюстрація: mk-turkey.ru
Краткое эссе о потерях
Анализ выборов с точки зрения потерь или приобретений, - дело неблагодарное и, в принципе, бесполезное. Что, по большому счету, потеряли украинцы, избавившись от Симоненко в парламенте? Спросите об этом первого встречного, и он удивленно поведет бровью. А действительно, - что? И скажется ли на ежедневном быте простого обывателя не очень приличный результат Бытькивщины или взлет Самопомочи? Сказать трудно, но, скорее, ответ будет ближе к негативному...
Потери и достижения в смысле Украины могут считать разве что соседи или "стратегические партнеры". К северу они почему слишком болезненно реагируют на то, что происходит, как будто действительно с премьерством Яценюка новый министр обороны немедленно объявит им войну. Хотя надо бы... Поэтому в Москве выбирают гибридную тактику: необъявленную войну на Востоке, газовые инсинуации, психологическую бойню в исполнении Киселева.
В далеком Вашингтоне флегматично рассуждают, что вопрос "кто потерял Украину?" сформулирован некорректно. Самуил Чареп из Оксфордского колледжа Сент-Энтони, который знает наши реалии достаточно хорошо, говорит, что целесообразнее было бы спрашивать, почему Запад потихоньку начинает сторониться героев революции? И ответ будет в том, что "мы не осознали, что бои политиков - лишь второстепенное шоу, а настоящая революция в украинском обществе происходит на другой площадке".
Эту "другую площадку" - будущее государства, потребность переформатирования которого осознали не только ведущие игроки политической сцены, а, кажется, даже аполитичный слой сообщества, если, конечно, в Украине такой можно еще отыскать. И это понимание действительно является значимым достижением всей затяжной (несмотря на внеочередность выборов) эпопеи вокруг Верховной Рады. Жить в прежних рамках уже не под силу ни политикам, ни предпринимателям, ни обществу, поскольку никто из них не желает и не может жить только днем ​​нынешним, пасует перед произволом беззакония и хаоса, теряет терпение и, соответственно, становится непрогнозируемым. Правовой бедлам, дискредитация государственных институтов из-за их бездействия и бессилия, тотальная коррупция как способ решения всех вопросов, а еще сомнительный принцип компромиссов вместо исполнения нормам закона, доминанта политико-правовых решений, - комплекс проблем, которые уже привычно называют кризисом, может в любой любой момент вызвать коллапс Украины как субъекта на мировой карте.
Опосредованной рефлексией, свидетельствующей об обеспокоенности элит неопределенностью, среди прочего, и собстевенного будущего, были предвыборные реформаторские месседжи. Они прозвучали из лагерей главных фигурантов украинской политической драмы, вот только смысловые наполнения этих идей существенно различаются. Изменения, предлагаемые Оппозиционным блоком, можно считать попыткой оживить покойника с помощью святой воды. А вот президентский и "фронтовой" планы, воплощенные в вариантах коалиционных соглашений, - проекты дальновиднее, стратегичнее, не только учитывая претензию своеобразной "программы действий", но и с учетом скрытых целей, заключенных между строками предложений. Лидеры обоих сил, очевидно, также использовали инструментарий будущих изменений для своих предвыборных задач, чтобы прибавить себе имиджа реформаторов, которые безотлагательно займутся перекройкой властных полномочий в стране. Однако для президентской команды проект от Яценюка - недвусмысленный намек на конкуренцию.
Итак, после выборов снова актуализируется перманентная для Украины проблема политической реформы, в целом - проблема государственного устройства. И сейчас понятно, что симпатии главных ее адептов кардинально противоположные.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments