Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Альтернатива довірі

Originally posted by ihorhulyk at Альтернатива довірі
2
Валерій Івасюк, колись давно - заступник міністра охорони здоров’я, - ніколи не хорував на толерантність до влади. У цьому, мабуть, його проблема, бо й досі він, здається, володіє статусом політичного біженця у Великій Британії. Це, мабуть, тільки українські урядовці можуть бути одночасно і при владі, і мати надійний прихисток за кордоном.
Але менше зі статусом Івасюка. Більше вартує, як завжди, те, про що він говорить. Якось цей чоловік взявся досліджувати електоральні поля України. У висліді подибуємо масу цікавих цифр, але ще більше оригінальних висновків. Так, до прикладу, Івасюк каже, що, не враховуючи старих і дітей, «трудового потенціалу в Україні – 20–25 млн. Відніміть 7 млн. мігрантів, виходить 17–18 млн. Ще мінус 8 мільйонів людей віком від 50 до 65 років. Залишиться близько 10 млн. молодих людей. Від них віднімаємо 1 мільйон наркоманів та їхні сім`ї, які співзалежні й перебувають у жахливому психологічному стані, мінус 1 млн. 200 тисяч туберкульозників, мінус 1 відсоток (від 46 мільйонів) людей, які мають ВІЛ-інфекцію, 300 тисяч ув’язнених і побачимо, який насправді в Україні лишається трудовий потенціал».
«Хто тоді обирає політиків? Чи здатен такий електорат зробити адекватний свідомий вибір депутатів, президента?» – запитує Валерій Івасюк, і пробує дати на це відповідь.
На його думку, відповідь лежить у площині політики. Саме знайомі до болю особи є зацікавленими у такому «електораті», бо він надається маніпуляціям, підкупові, його легко дезорієнтувати, застрашити чи, навпаки, неадекватно возвеличити. У такого виборця немає високих життєвих цінностей, його мета часто форматується заклинаннями, що лунають з високих трибун, його світобачення не можливе без лінз «одноокого бандита», без інтерпретацій, запропонованих розмаїтими політичними шаманами.
Івасюк дійшов очевидно песимістичного висновку, однак як лікар, далебі, має підстави для таких резюме. Ясна річ, його прогноз виглядає аж надто гнітючим, українці «спиваються і виїжджають за кордон» не тільки з причин відсутності «адекватного вибору». Але раціональне зерно у його висновку все-таки є: нарід стомився жити в умовах тотальної недовіри, в очікуванні чергового «кидка» з боку тих, хто буквально днями рвав на собі сорочки, клянучись у добрих намірах і ще ліпших обіцянках.
З іншого боку, криза перспективи має інші джерела. «Майбутнє, як таке, що відрізняється від сучасного (= відтворення минулого), потрібне тільки пригніченим. Тому ідеологія прогресу за визначенням революційна, – пише філософ Алєксєй Сахнін. – Але цього мало. Прогресистська ідеологія (у центрі якої є категорія Майбутнього) – інститут демократичний… Вона гуртує (і організовує своїми сенсами) тільки тих, хто хоче зміни status quo, тобто «демократію маси».
Але наразі годі говорити про «демократію маси», бо раптовий спалах «просвітління», який трапився на Майдані, аж ніяк не вплинув на провідництво цієї маси. Воно, навпаки, спекулюючи на прагненнях до змін, законсервувало традиційні для системи влади гальма цих змін, і таким чином втратило довіру. Альтернативою цій довірі має стати справді прогресистська ідеологія, але не накинута зверху як штучний інтелектуальний витвір бюрократії, а спродукована унизу, серед «демократії маси».
Ігор Гулик. Ілюстрація: podrobnosti.ua
Альтернатива доверию
Валерий Ивасюк, когда-то давно - заместитель министра здравоохранения, - никогда не страдал толерантностью к власти. В этом, пожалуй, его проблема, поскольку до сих пор он, кажется, обладает статусом политического беженца в Великобритании. Это, пожалуй, только украинские чиновники могут быть одновременно и во власти, и пользоваться надежным убежищем за рубежом.
Но меньше о статусе Ивасюка. Большего стоит, как всегда, то, о чем он говорит. Как-то этот человек взялся исследовать электоральные поля Украины. В результате находим массу интересных цифр, но еще больше оригинальных выводов. Так, к примеру, Ивасюк говорит, что, учитывая стариков и детей, трудового потенциала в Украине - 20-25 млн. Вычте 7 млн. мигрантов, выходит 17-18 млн. Еще минус 8 миллионов человек в возрасте от 50 до 65 лет. Останется около 10 млн. молодых людей. От них вычитаем миллион наркоманов и их семьи, которые созависимые и находятся в ужасном психологическом состоянии, минус 1 млн. 200 тысяч туберкулезников, минус 1 процент (от 46 миллионов) людей ВИЧ-инфицированных, 300 тысяч заключенных, и увидим, каков на самом деле в Украине трудовой потенциал".
"Кто же тогда выбирает политиков? Способен ли такой электорат сделать адекватный сознательный выбор депутатов, президента?" - спрашивает Валерий Ивасюк, и пробует дать на это ответ.
По его мнению, ответ лежит в плоскости политики. Именно знакомые до боли лица являются заинтересованными в таком электорате, потому что он идеальный для манипуляций, подкупа, его легко дезориентировать, запугать или, наоборот, неадекватно возвеличить. У такого избирателя нет высоких жизненных ценностей, его цель часто форматируется заклинаниями, звучащими с высоких трибун, его мировоззрения невозможно без линз "одноглазого бандита", без интерпретаций, предложенных разнообразными политическими шаманами.
Ивасюк пришел к очевидно пессимистическому выводу, однако как врач, право, имеет основания для таких резюме. Конечно, все выглядит слишком удручающим, украинский ведь спиваются и уезжают за границу не только по причине отсутствия адекватного выбора. Но рациональное зерно в его заключениях все же есть: народ устал жить в условиях тотального недоверия, в ожидании очередного"кидка" со стороны тех, кто буквально на днях рвал на себе рубашки, клянясь в добрых намерениях и еще лучших обещаниях.
С другой стороны, кризис перспективы имеет другие источники. Будущее как таковое, отличается от современного (= воспроизведение прошлого), нужно только подавленным. Поэтому идеология прогресса по определению революционна, - пишет философ Алексей Сахнин. - Но этого мало. Прогрессистская идеология (в центре которой категория Будущего) - институт демократический... Она собирает (и организует своими смыслами) только тех, кто хочет смены status quo, то есть "демократию массы".
Но пока нельзя говорить о "демократии массы", потому что внезапная вспышка "просветления", произошедшая на Майдане, отнюдь не повлияла на проводничество этой массы. Оно, наоборот, спекулируя на стремлениях к переменам, законсервировало традиционные для системы власти тормоза этих изменений, и таким образом потеряло доверие. Альтернативой этому доверию должна стать действительно прогрессистская идеология, но не навязанная сверху как искуственный интеллектуальный продукт бюрократии, а выработанной внизу, среди "демократии массы".
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments