Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

«Красавєц тоже…»

Originally posted by ihorhulyk at «Красавєц тоже…»
1
Владімір Путін громадить сенси, натомість на виході – порожнеча. Скільки б він не копіпастив славетні промови не менш «славетних» попередників, а виходить мюнхенський спіч 2007 року.
Путін – не хворий, як легковажно уважають його опоненти. Він – уламок велетенського айсберга – холодного, як і тогочасна війна, - якому дивним чином поталанило придрейфувати у води ХХІ століття. Добряче пошарпаний штормами, підтоплений «відлигами», він пробує втриматися на плаву, розуміючи, однак, що марні його зусилля. Хтось, може, й міркує, що з його відходом в Росії прийде апокаліпсис, до прикладу, перший заступник глави президентської адміністрації Володін («Є Путін - є Росія, немає Путіна - немає Росії»). Але цей Володін мусив би зважити на слова самого ВВХ: «Росія обійдеться без таких, як я. У Росії багато людей».
А як же тоді Америка? Америка, якій Путін у валдайських хроніках «подарував незалежність»? Вона ж, невдячна, змагає до «однополюсного світу», «ляпає» кольорові революції у різних «супідрядних державах», вона «ламає дрова», не впоравшись з ношею світового лідерства, вона… Ет, що вона!
От Україна, Україна, якій чомусь не таланить з провідництвом, як про те не турбується північний Великий Брат. Чверть століття, що не президент - то «неправильний націоналіст» (бо найправильніший і «найбільший націоналіст у Росії – це я», - каже Путін). А останній – Янукович – «красавєц тоже…», замість того, аби втопити повсталий Київ у крові, розпорядився забрати зі столиці силовиків. ВВХ, звісно, вчинив би кардинально по-іншому.
А тепер… Тепер крізь зуби Путін мусить визнавати, що «супідрядна держава» Україна перетворилася на приклад, який впливає на «розстановку сил у світі». Аби побачити цей приклад, ВВХ сором’язливо відсторонюється. Велике, знано, краще вивчати звіддаля. І потрапляє у пастку власних силогізмів. Бо, послухати «валдайського ритора», то не було анексії Криму, елітних військових підрозділів із шевронами російської армії на Донбасі, не було 4,5 тисяч полеглих на українському Сході російських хлопців (дані Єлєни Васільєвой, координатора воєнного блоку опозиції в РФ). У принципі, цілком можливо, що у свідомості шанувальника коньяку (не нюхальника блощиць!) цих жахів не існує…
Як не існує божевілля кремлівської пропаганди, тотальної мілітаризації суспільного простору, яку Широпаєв називає «бубнами війни», заяв Жіріновскаго, ідіотичних законів Госдуми etc. Путіну ніхто не пише про «Гради» і «гумконвої», про безіменні могили у Пскові, Саратові… Полковникові взагалі ніхто не пише. Бо, схоже, релікт совєтчини не розуміє мови нинішнього часу, для нього ближча естетика маршів, грім сурм і гаубиць.
Проблема в тому, що Путін наполегливо пропонує свій варіант зони комфорту іншим. «Ми не маємо наміру зачинятися від світу, вибирати шлях закритого розвитку, шлях автаркії…». ВВХ готовий транслювати свій спосіб бачення усьому світові, і «приклад України», судячи з його слів, «не останній». Хто мав би першим здригнутися від такої веселкової перспективи? Звісно, Європа. Ті, хто до останнього вірив у можливість укоськання агресора, хто відкидав доволі войовничу риторику Штатів, угледівши в ній прагнення Вашингтона здобути в Україні важливий форпост. Путін спробував зіграти на фобіях Берліна і в Сочі. «Я навіть не знаю, якою колонією слід бути Європі, щоб піти на це (постачання сланцевого газу зі СШААвт.), і я гадаю, що здоровий глузд візьме гору і до цього не дійде».
От тільки збереження статусу кво, за який агітує ВВХ, загрожує Європі ще страшнішою колонізацією – з боку «Газпрома». Та що загрожує? По суті кілька зим поспіль ми тільки й чуємо стогони з тамтешніх столиць про енергетичний шантаж Москви. «Красавци тоже…».
Ігор Гулик. Ілюстрація: xashtuk.wordpress.com
«Красавец тоже...»
Владимир Путин нагромождает смыслы, но на выходе - пустота. Сколько бы он ни копипастил славные речи не менее «славных» предшественников, а получается мюнхенский спич 2007-го.
Путин - не болен, как легкомысленно считают его оппоненты. Он - обломок гигантского айсберга - холодного, как и тогдашняя война, - каким-то странным образом придрейфовавшего в воды XXI века. Сильно потрепанный штормами, подтопленный «оттепелями», он пытается удержаться на плаву, понимая, однако, что тщетны его усилия. Кто-то, может, и рассуждает, что с его уходом в России придет апокалипсис, к примеру, первый заместитель главы президентской администрации Володин («Есть Путин - есть Россия, нет Путина - нет России»). Но этот Володин должен учесть слова самого ВВХ: «Россия обойдется без таких, как я. В России много людей».
А как же тогда Америка? Америка, которой Путин в валдайских хрониках «подарил независимость»? Она, неблагодарная, желает «однополюсного мира», «ляпает» цветные революции в различных «соподчиненных государствах», она «ломает дрова», не справившись с ношей мирового лидерства, она... А, что она!
Вот Украина, Украина, которой почему-то не везет с руководителями, как об этом не беспокоится северный Большой Брат. Четверть века, что не президент - то «неправильный националист» (ибо самый правильный и «самый большой националист в России - это я», - говорит Путин). А последний - Янукович - «красавец тоже...», вместо того, чтобы утопить восставший Киев в крови, распорядился убрать из столицы силовиков. ВВХ, конечно, поступил бы кардинально по-другому.
А теперь... Теперь сквозь зубы Путин должен признавать, что «соподчиненное государство» Украина превратилась в пример, который влияет на «расстановку сил в мире». Чтобы увидеть этот пример, ВВХ стыдливо отстраняется. Большое, известно, лучше изучать издалека. И попадает в ловушку собственных силлогизмов. Потому как, послушать «валдайского ритора», то не было аннексии Крыма, элитных военных подразделений с шевронами российской армии на Донбассе, не было 4,5 тысячи павших на украинском Востоке русских парней (данные Елены Васильевой, координатора военного блока оппозиции в РФ). В принципе, вполне возможно, что в сознании поклонника коньяка (не нюхальщика клопов!) этих ужасов не существует...
Как не существует безумия кремлевской пропаганды, тотальной милитаризации общественного пространства, которую Широпаев называет «барабанами войны», заявлений Жириновского, идиотических законов Госдумы etc. Путину никто не пишет о «Градах» и «гумконвоях», о безымянных могилах в Пскове, Саратове... Полковнику вообще никто не пишет. Потому что, похоже, реликт советчины не понимает языка нынешнего времени, для него ближе эстетика маршей, гром труб и гаубиц.
Проблема в том, что Путин настойчиво предлагает свой ​​вариант зоны комфорта другим. «Мы не намерены закрываться от мира, выбирать путь закрытого развития, путь автаркии...». ВВХ готов транслировать свой ​​способ видения всему миру, и «пример Украины», судя по его словам, «не последний». Кто должен первым вздрогнуть от такой радужной перспективы? Конечно, Европа. Те, кто до последнего верил в возможность умиротворения агрессора, кто отвергал довольно воинственную риторику Штатов, усмотрев в ней стремление Вашингтона заполучить в Украине важный форпост. Путин попытался сыграть на фобиях Берлина и в Сочи. «Я даже не знаю, какой колонией следует быть Европе, чтобы пойти на это (поставки сланцевого газа из США - Авт.), и я думаю, что здравый смысл возобладает и до этого не дойдет».
Вот только сохранение статуса кво, за который агитирует ВВХ, грозит Европе колонизацией пострашнее - со стороны «Газпрома». Да разве опасности? По сути несколько зим подряд мы только и слышим стоны из тамошних столиц об энергетическом шантаже Москвы. «Красавцы тоже...».
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments