Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Мінне поле

Originally posted by ihorhulyk at Мінне поле
12583
Frankfurter Rundschau якось опублікувала інтерв’ю керівника київського бюро Інституту із вивчення суспільної думки IFAK Кішоро Шрідара, у якому той назвав Україну «політичним мінним полем». Хоча й компліментів на адресу нас з вами експерт не пошкодував. Мовляв, це ринок, це ідеальний міст до Росії і таке інше…
На похвалах не зупинятимуся, остерігаюся того, що вже трапилося напередодні призабутого вже референдуму, коли на скромних аркушиках газетного паперу «ходили» поміж люду веселкові висновки Дойчебанку про те, що варто українцям визначитися із незалежністю, як наступного ранку вони прокинуться на землі, що сочитиметься молоком та медом. З’ясувалося, однак, що замість легумінок нас чекати потоки поту і холодний душ розчарувань.
Про «політичне мінне поле» як актуальність і найближчу перспективу. Річ у тім, що українці, здебільша, навчилися ходити ним, ясна річ, озираючись, а не галопом. А ось ті, хто пробують зробити на цьому полі бодай якісь безпечні переходи, умовно назвемо їх «саперами», абсолютно не підтверджують визнаної думки про те, що люди їхнього фаху помиляються лише раз. Чомусь для них, радше, напрошується аналогія із метеорологами…
У результаті їхніх, часто усвідомлених, часто цинічних «помилок», пересічного українця ставлять у незручне становище, коли, як писав Амброз Бірс, «голосування перетворюється на «здійснення права вільного громадянина клеїти дурня і губити свою вітчизну».
Я розумію, що ідеальних політиків досі немає, не зважаючи на доволі тривалу еволюцію людини розумної. Я взагалі уважаю політиків окремою кастою, яку слід ізолювати від суспільства, аби вони у замкнутому середовищі з’ясовували поміж собою, чия ідея-фікс заслуговує на увагу з огляду на потребу моменту. Та все ж хотілося б, щоб серед численної когорти тих, хто обрав фах «сапера» з’явився бодай один, – той, хто пообіцявши нам з вами розмінувати терен, усвідомив до найглибших фібрів душі, що не має права на помилку.
Бо що таке помилка державця? Це, далебі, не його рейтинг чи популярність, – ці категорії для внутрішнього вжитку штабів і оточення, зрештою, проблема самого політика. Кожен хибний крок – це образа виборця, зневага його переконань, життєвих ідеалів, його надій. Це, врешті, зарубка на долях тих чи інших прошарків населення – підприємців, держслужбовців, пенсіонерів, може, навіть ще ненароджених.
Християнство навчило нас вибачати помилки та прощати ворогам своїм. Але, даруйте, обираючи, ми не маємо свого кандидата за супостата. То чому він часто зраджує нас, мов Юда? І чи не скасовують його помилки нашого християнського обов’язку прощення?
Ігор Гулик. Ілюстрація: caricatura.ru
Минное поле
Frankfurter Rundschau как-то опубликовала интервью руководителя киевского бюро Института по изучению общественного мнения IFAK Кишора Шридара, в котором тот назвал Украину «политическим минным полем». Хотя и комплиментов в адрес нас с вами эксперт не пожалел. Мол, это рынок, это идеальный мост в Россию и т.д. ...
На похвалах не буду останавливаться, опасаюсь того, что случилось накануне подзабытого уже референдума, когда на скромных листках газетной бумаги «ходили» промеж людей радужные выводы Дойчебанка о том, что стоит украинцам определиться с независимостью, как на следующее утро они проснутся на земле, сочащейся молоком и медом. Выяснилось, однако, что вместо лакомств нас ждали пот и холодный душ разочарований.
О «политическом минном поле» как актуальность и ближайшую перспективу. Дело в том, что украинцы, большей частью, научились ходить им, конечно, оглядываясь, а не галопом. А вот те, кто пытаются сделать на этом поле хоть какие-то безопасные переходы, условно назовем их «саперами», совершенно не подтверждают очевидной истины о том, что люди их профессии ошибаются только раз. Почему-то для них, скорее, напрашивается аналогия с метеорологами...
В результате их, часто осознанных, часто циничных «ошибок», простого украинца ставят в неловкое положение, когда, как писал Амброз Бирс, «голосование превращается в «осуществление права свободного гражданина валять дурака и губить свою родину».
Я понимаю, что идеальных политиков до сих пор нет, несмотря на довольно длительную эволюцию человека разумного. Я вообще считаю политиков отдельной кастой, которую следует изолировать от общества, чтобы они в замкнутой среде выясняли между собой, чья идея-фикс заслуживает внимания, учитывая потребность момента. И все же хотелось бы, чтобы среди многочисленной когорты тех, кто выбрал профессию «сапера», появился хоть один, - тот, кто, пообещав нам с вами разминировать территорию, осознал глубокими фибрами души, что не имеет права на ошибку.
Ведь что такое ошибка государя? Это, пожалуй, не его рейтинг или популярность, - эти категории для внутреннего потребления штабов и окружение, в конце концов, это проблема самого политика. Каждый неверный шаг - это оскорбление избирателя, пренебрежение его убеждениями, жизненными идеалами, его надеждами. Это, наконец, зарубка на судьбах тех или иных слоев населения - предпринимателей, госслужащих, пенсионеров, может, даже еще нерожденных.
Христианство научило нас прощать ошибки и прощать врагам своим. Но, извините, выбирая, мы не думаем о своем кандидате как о супостате. Почему же он часто предает нас, как Иуда? И не отрицают ли его ошибки наш христианский долг прощения?
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments