Дивний заколот

Знаєте, я чомусь вірю екс-секретарю Ради нацбезпеки і оборони Андрієві Парубію, коли він каже , що під Адміністрацію президента учора вийшли вевешники, а не Нацгвардія. Вірю тому, що займатися рекетом Нацгвардія у нас ще не звикла, а ось ВВ мали на те час. Чому рекетом – та тому, що вимагати грошей, брязкаючи при цьому бодай віртуальною зброєю, - не що інше, як «ставити на лічильник» неслухняних підприємців чи просто торгівців на ринку.
Гадаю, що даремно «заколотникам» пообіцяли не чинити нагінок. Крим так і не навчив владу і «чєловєка с ружжом» шанувати і виконувати армійські статути. Тоді, пригадуєте, командири чекали наказів з Києва про те, що у нападників на в/ч можна стріляти, забувши вимоги статутів (караульної служби зокрема) про потребу стріляти... Нині забуто статут гарнізонної служби, який забороняє вояку полишати розташування частини без дозволу на те командира.
...Уявімо собі ситуацію. 1941 рік, осінь. Німці майже під Москвою. А призвані на строкову службу три роки перед тим виходять на Красну площу вимагати «дємбєля». Цей приклад навів не випадково. Старші зрозуміють усю абсурдність ситуації і знають про наслідки, які могли б очікувати цих «горе-бунтарів».
Найобразливіше, - заколотники навіть не захотіли слухати поранених «айдарівців», хоча перед тим обурювалися, що, мовляв, їх «маринують» у казармах, не допускаючи до АТО. Тобто протестувати вийшли люди, які, наскільки я розумію, не нюхали пороху. Зрештою, вони самі підтвердили це «Громадському ТБ». Зате їм сниться запах «домашнього вогнища», бо собі на підмогу вони покликали батьків.

А ще чомусь події у Києві та Харкові провокують мене на версії, які, видається, ліпше б пасували прихильникам розмаїтих теорій змов. Погляньмо на події та заяви, які передували вевешному бунту. 9 жовтня Порошенко заявив про ймовірність провокацій на Покрови, коли парламент планував ухвалити купу потрібних і доволі дискусійних законів. Отже, влада знала, що готується щось екстранеординарне. Далі. 12 жовтня Порошенко розповів про намір звільнити одіозного міністра оборони Гелетея. Думаю, що вже тоді у військовій верхівці ні для кого не було таємницею, хто стане наступником. Учора це стало відомо всім. За іронією долі, чи, може, за сценарієм «бунту», президентським обранцем став командувач Нацгвардією Степан Полторак. Саме його підлеглі того ж таки дня вийшли на Банкову. Якщо моя версія має право на існування (а її вчора підтвердив комбат "Азова" Андрій Білецький), то сьогодні, коли парламент голосуватиме за призначення пана генерал-полковника, народних депутатів тихцем поставлять перед фактом, що тільки Полторак зможе прибрати бунтарів з площі перед АП. І вони, безумовно, повірять... Як, по ідеї, вевешники мали б повірити прозорому натяку на те, що їхній дємбєль залежить виключно від Порошенка, точніше - результатів переговорів ПОПа з Путіним у Мілані.
...Усі більш-менш пристойні військові путчі характерні участю у них вищого офіцерського провідництва. Український заколот Нацгвардії (чи ВВ) унікальний (якщо, звісно, не брати до уваги японський «путч молодих офіцерів» 1936 року). Генерали тут не побажали вийти з-за лаштунків. Поки що. Вони наразі володіють усіма важелями, аби керувати з тіні. Або, - у гіршому випадку, - самі є маріонетками в руках політиків. Це прикро, це, м’яко кажучи, не на часі. Але це закономірно, оскільки провідні політичні сили, які зараз завзято змагаються поміж собою за теплі парламентські фотелі, перші взялися спекулювати мілітаристськими сюжетами. Зокрема, формуючи списки кандидатів. Ну-ну... Почекаємо. Може, хтось з перших п’ятірок вже приміряє на себе кітель «українського Піночета».
Ігор Гулик. Ілюстрація: paul-schultz.livejournal.com
Странный мятеж
Знаете, я почему-то верю экс-секретарю Совета нацбезопасности и обороны Андрею Парубию, когда он говорит, что под Администрацию президента вчера вышли вэвэшники, а не Нацгвардия. Верю потому, что заниматься рэкетом Нацгвардия у нас еще не привыкла, а вот у ВВ было на это время. Почему рэкетом - да потому, что требовать денег, бряцая при этом даже виртуальной оружием, - не что иное, как «ставить на счетчик» непослушных предпринимателей или просто торговцев на рынке.
Думаю, что зря «мятежникам» пообещали безмятежную жизнь. Крым так и не научил власть и «человека с ружьем» уважать и выполнять армейские уставы. Тогда, помните, командиры ждали приказов из Киева о том, что у нападавших на в/ч можно стрелять, забыв требования уставов (караульной службы в частности) о необходимости стрелять... Сейчас забыто устав гарнизонной службы, запрещающий солдату покидать расположение части без разрешения на то командира.
...Представим себе ситуацию. 1941 год, осень. Немцы почти под Москвой. А призванные на срочную службу три года назад выходят на Красную площадь требовать «дембеля». Этот пример привел не случайно. Старшие поймут всю абсурдность ситуации и знают о последствиях, которые могли бы ожидать этих «горе-бунтарей».
Самое обидное, - мятежники даже не захотели слушать раненых «айдаровцев», хотя перед тем возмущались, что, мол, их «маринуют» в казармах, не допуская к АТО. То есть протестовать вышли люди, которые, насколько я понимаю, не нюхали пороха. В конце концов, они сами подтвердили это «Громадському ТБ». Зато им снится запах «домашнего очага», потому что себе на подмогу они позвали родителей.

А еще почему-то события в Киеве и Харькове провоцируют меня на версии, которые, кажется, лучше бы подходили сторонникам разнообразных теорий заговоров. Посмотрим на события и заявления, которые предшествовали вэвэшному бунту. 9 октября Порошенко заявил о вероятности провокаций на Покров, когда парламент планировал принять кучу нужных и довольно дискуссионных законов. Итак, власть знала, что готовится нечто екстранеординарне. Далее. 12 октября Порошенко рассказал о намерении уволить одиозного министра обороны Гелетея. Думаю, что уже тогда в военной верхушке ни для кого не было тайной, кто станет преемником. Вчера это стало известно всем. По иронии судьбы, или, может, по сценарию «бунта», президентским избранником стал командующий Нацгвардией Степан Полторак. Именно его подчиненные в тот же день вышли на Банковую. Если моя версия имеет право на существование (а ее подтвердил комбат "Азова" Андрей Билецкий), то сегодня, когда парламент будет голосовать за назначение господина генерал-полковника, народных депутатов втихаря поставят перед фактом, что только Полторак сможет убрать бунтарей с площади перед АП. И они, безусловно, поверят... Как, по идее, вевешники должны поверить прозрачному намеку на то, что их дембель завилисит исключительно от Порошенко, точнее - результатов переговоров ПАПа с Путиным в Милане.
...Все более-менее приличные военные путчи характерны участием в них высшего офицерского состава. Украинский мятеж Нацгвардии (или ВВ) уникальный (если, конечно, не считать японский «путч молодых офицеров» 1936 года). Генералы здесь не пожелали выйти из-за кулис. Пока. Они пока обладают всеми рычагами, чтобы управлять из тени. Или - в худшем случае, - сами являются марионетками в руках политиков. Это обидно, это, мягко говоря, не ко времени. Но это закономерно, поскольку ведущие политические силы, которые сейчас упорно соревнуются между собой за теплые парламентские кресла, первыми взялись спекулировать милитаристскими сюжетами. В частности, формируя списки кандидатов. Ну-ну... Подождем. Может, кто-то из первых пятерок уже примеряет на себя китель «украинского Пиночета».
Игорь Гулык