Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Спроба порозуміння

Originally posted by ihorhulyk at Спроба порозуміння
1
«Коли кожен думає тільки про свої справи, світ неминуче прямує до руйнування», – сказав колишній Папа Бенедикт XVI у одному із своїх щорічних послань «Urbi et Orbi». І хоча його звернення пролунало у, так би мовити, святочному контексті, однак цитована тут теза цілком гожа для того, аби приміряти її до наших буднів.
Те, що нині у всіх на устах і в думках, – війна, – доволі часто штовхає пересічного обивателя у мушлю приватності, спонукаючи його до пошуку шляху власного порятунку чи порятунку родини. Це, з одного боку, закономірна річ, однак вона, з іншого, суперечить суспільній природі людини. Вже маємо приклади, коли хтось намагається виборсатися з сільця негараздів за рахунок інших, а, до прикладу, недавні історії з викритими зрадами серед високопосаджених військових, просто не вкладаються у мізках. Їхнім фігурантам варто було б застановитися бодай на тому, що будь-яка війна – минуща, як, зрештою, і будь-який режим, а, отже, колись і на них покладе око позірно сліпа Феміда. І хто зна, якими принципами вона керуватиметься тоді. А, раптом, принципами справедливості…
Мені видається, що цей скрутний час мав би стати доброю нагодою порозуміння. Кажуть, що українці схильні об’єднуватися за п’ять хвилин до страти. Чи не схоже, що відлік часу вже розпочався? Якщо чвари триватимуть, – зокрема поміж політичних структур, – цілком можливо, що енна спроба незалежності завершиться, як і попередні, нічим, до речі, не здивувавши світ.
Мали трохи часу до кінця літа, аби вгамувати пристрасті і вирівняти крен у державному човні. Тепер парламентські перегони стали легітимними, і нас чекає шквал політичного бруду, звинувачень, компромату. Не скажу, що цього не було досі, але то були все ж це «квіточки».
Ніхто і ніколи не переконає мене у тому, що нескінченні бої українських політиків, неперебірливість засобів для дискредитації опонента є виявом демократії. Це, радше, за визначенням Валєрії Новодворской, «охлократія – вибір неосвіченої, тупої та вкрай ліво налаштованої, тобто охочої до халяви більшості, яка нездатна сама себе прогодувати, не гідна поваги, не цінує свободи, не уміє користуватися своєю свободою, а якщо користується, то користується у зло». І, звичайно, без спроб порозуміння, нинішня охлократична система «прямує до загибелі».
Я певен, що серед українців ще не перевелися тверезі і розсудливі люди, з належним фаховим, інтелектуальним потенціалом, здатні прислухатися до інших і вчасно висловити свою думку. Саме вони цілком спроможні стати носіями порозуміння, а відтак, – якщо його віднайдуть, очолити країну.
Ігор Гулик. Ілюстрація: demotes.ru
Попытка взаимопонимания
«Когда каждый думает о своих делах, мир неизбежно движется к разрушению», - сказал бывший Папа Бенедикт XVI в одном из своих ежегодных посланий «Urbi et Orbi». И хотя его обращение прозвучало в, так сказать, праздничном контексте, однако цитируемый здесь тезис вполне годен для того, чтобы примерить его к нашим будней.
То, что сейчас у всех на устах и в мыслях, - война, - зачастую толкает простого обывателя в раковину приватности, побуждая его к поиску пути собственного спасения или спасения семьи. Это, с одной стороны, закономерная вещь, однако она, с другой, противоречит общественной природе человека. Уже есть примеры, когда кто-то пытается выбраться из ловушки проблем за счет других, а, к примеру, недавние истории с изобличенными изменами среди высоко сидящих военных, просто не укладываются в голове. Их фигурантам стоило бы задуматься хотя бы над тем, что любая война - преходящая, как, впрочем, и любой режим, а, следовательно, когда-то и на них положит глаз как бы слепая Фемида. И кто знает, какими принципами она будет руководствоваться тогда. А, вдруг, принципами справедливости?..
Мне кажется, что это трудное время должно стать хорошей возможностью понимания. Говорят, что украинцы склонны объединяться за пять минут до казни. Разве не похоже на то, что отсчет времени уже начался? Если распри продолжаться, - в частности между политическими структурами, - вполне возможно, что энная попытка независимости завершится, как и предыдущие, ничем, кстати, не удивив мир.
Было время до конца лета, чтобы усмирить страсти и выровнять крен государственной лодки. Теперь парламентские выборы стали легитимными, и нас ждет шквал политической грязи, обвинений, компромата. Не скажу, что этого не было раньше, но все же это были «цветочки».
Никто и никогда не убедит меня в том, что бесконечные бои украинских политиков, неразборчивость в средствах для дискредитации оппонента являются проявлением демократии. Это, скорее, по определению Валерии Новодворской, «охлократия - выбор невежественного, тупого и крайне левонастроенного, то есть желающего халявы большинства, которое неспособно само себя прокормить, не достойно уважения, не ценит свободы, не умеет пользоваться своей свободой, а если пользуется, то пользуется во зло». И, конечно, без попыток взаимопонимания нынешняя охлократической система «движется к гибели».
Я уверен, что среди украинцев еще не перевелись трезвые и здравомыслящие люди, с должным профессиональным, интеллектуальным потенциалом, способные прислушиваться к другим и вовремя высказать свое мнение. Именно они вполне способны стать носителями взаимопонимания, а следовательно, - если его найдут, возглавить страну.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua апрель 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments