Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Хто плює на рейтинг?

Originally posted by ihorhulyk at Хто плює на рейтинг?
1
Політики дбають про свою популярність потай, леліючи думки про те, що народ снить і бачить їх президентами, «вождями нації» і таке інше. Водночас, виходячи на публіку, щоб вчергове виправдатися за прикрі помилки, вони без тіні сумніву заявляють, що те, як їх оцінюватимуть люди, якою буде опінія їхньої діяльності – справа десята. Найодіозніша в Україні жінка колись висловилася доволі примітивно, що також, гадаю, призначено для окремого слухача: «Та мені плювати на рейтинг».
Тим не менш, дуже конкретні речі, про які кажуть вже на вулицях, свідчать про те, що політичний успіх, зазвичай, не є наслідком «тихої сумлінної праці». Радше навпаки, – чим менше державний діяч вправляється над виконанням доручених йому повноважень, чим вправніші, вигадливіші і креативніші його технологи, тим вищим є позірний результат патрона.
Матвєй Ганапольскій якось застерігав від звички «натирання» провідників:
«Лідери часто виростають тому, що ми їх собою натираємо. З’являється певний політичний нуль. І ми його починаємо обговорювати, починаємо повторювати його прізвище.відтак журналісти копирсаються у його біографії, політологи осмислюють вчинки, надаючи їм сенсу, який самі придумали. Згодом на кухні ми обговорюємо їхні дурні слова, починаємо називати їх «знаками», шукаючи у них зміст, якого там не було й близько. А потому читаємо, що його рейтинг вище 70 відсотків, не розуміючи, що це не його рейтинг, а рейтинг наших фантазій».
Та фантазії, як правило, розбиваються об глуху стіну реалій. Що гірше, – ці реалії часто могли б бути іншими, якби не прагнення державців бути білішими за сніг і святішими за Папу Римського. Проблема у тому, що доволі часто вони не бачать межі між раціональним і геть несусвітнім, вони грішать недозволеним для осіб такого рівня «екстрімом», забуваючи, що мають справу з долями мільйонів. Досі наївні приходять під філії Ощадбанку з надією отримати «Юліну» чи «Вітіну» тисячі. Але інфляція від першого траншу повернень вже давно з'їла вартість тієї тисячі, а війна дожовує її рештки. Досі політики чубляться довкола популістських законів про заборону комунізму і «регіоналізму», намагаючись на свій штиб переписати категорії «добра» і «зла», замість того, аби взяти до рук Кримінальний кодекс. Бо, як зауважує Вадим Скуратівський, "не можна весь час годуватися патріотизмом... Як казали прості солдатики, ми повернемося в Київ і таке влаштуємо цим тварюкам. Ну вони ж бачать, що там відбувається на Сході і розуміють, скільки проблем у столиці і як вони вирішуються".
Однак, скажу, що ті, хто «плює на рейтинг», чудово вивчили специфічну рису вітчизняного обивателя – він, як правило, не пам'ятає історії. Навіть вчорашньої, навіть тієї, яка, у принципі, стала причиною його негараздів. Варто тільки розтулити вуста, щоб виголосити чергову дурість, і політик одразу може зауважити тисячі спраглих до обіцянок очей, які зазирають йому до рота. Ясна річ, чи варто серед легковірних перейматися рейтингами? Треба лише подбати про вправних казкарів…
Ігор Гулик. Ілюстрація: otvet.mail.ru
Кто плюет на рейтинг?
Политики заботятся о своей популярности втайне, лелея мысли о том, что народ спит и видит их президентами, «вождями нации» и т.п. В то же время, выходя на публику, чтобы в очередной раз оправдать досадные ошибки, они без тени сомнения заявляют, что то, как их оценивают люди, каким будет общественное мнение об их деятельности - дело десятое. Одиозная в Украине женщина когда-то высказалась довольно примитивно, что также, думаю, предназначено для отдельного слушателя: «Да мне плевать на рейтинг».
Тем не менее, очень конкретные вещи, о которых говорят уже на улицах, свидетельствуют о том, что политический успех, как правило, не является следствием «тихого добросовестного труда». Скорее наоборот, - чем меньше государственный деятель упражняется над выполнением порученных ему полномочий, чем искуснее, изобретательнее и креативные его технологи, тем выше кажущийся результат патрона.
Матвей Ганапольский как-то предостерегал от привычки «натирания» будущих "отцов нации":
«Лидеры часто вырастают потому, что мы их собой натираем. Появляется определенный политический ноль. И мы его начинаем обсуждать, начинаем повторять его фамилию. Затем журналисты копаются в его биографии, политологи осмысливают поступки, придавая им смысл, сами придумывая. Впоследствии на кухне мы обсуждаем их глупые слова, начинаем называть их «знаками», ища в них содержание, которого там не было и в помине. Потом читаем, что его рейтинг выше 70 процентов, не понимая, что это не его рейтинг, а рейтинг наших фантазий».
А фантазии, как правило, разбиваются о глухую стену реалий. Что хуже, - эти реалии часто могли бы быть другими, если бы не стремление властителей быть белее снега и святее Папы Римского. Проблема в том, что часто они не видят грани между рациональным и вполне несусветным, они грешат недозволенным для лиц такого уровня «экстримом», забывая, что имеют дело с судьбами миллионов. Наивные до сих пор приходят под филиалы Сбербанка с надеждой получить «Юлину» или «Витину» тысячу. Но инфляция уже от первого транша возвратов сразу съела стоимость той тысячи, а война дожевывает ее остатки. До сих пор политики дерутся вокруг популистских законов о запрете коммунизма и «регионализма», пытаясь на свой ​​лад переписать категории «добра» и «зла», вместо того, чтобы просто взять в руки Уголовный кодекс. Потому что, как заметил Вадим Скуративский, "нельзя все время кормится патриотизмом... Как говорили простые солдатики, мы вернемся в Киев и такок устроим этим тварям. Ну они же видят, что там происходит на Востоке и понимают, сколько проблем в столице и как они решаются".
Скажу, однако, что те, кто «плюет на рейтинг», прекрасно изучили специфическую черту отечественного обывателя - он, как правило, не помнит истории. Даже вчерашней, даже той, которая, в принципе, стала причиной его проблем. Стоит только раскрыть уста, чтобы произнести очередную глупость, и политик сразу может заметить тысячи жаждущих обещаний глаз, которые заглядывают ему в рот. Конечно, стоит ли в среде легковерных заниматься рейтингами? Надо только позаботиться о ловких сказочниках...
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment